Куди подівся музей селянського побуту і архітектури у Диканьці?

А чи знаєте ви, що у Диканьці з 1972 року діяв музей селянського побуту і архітектури під відкритим небом? Він був розташований на околиці селища, біля Миколаївської церкви.

В часи перебудо­ви від залишеного без догляду музею залишився лише вітряк. Нині це єдиний на всю територію Диканського району млин-вітряк, взятий на облік як пам'ятка історії та культури

Млини-вітряки були поширені на селі у дореволюційний період з глибокої давнини, в смт. Диканьці, на Чигрівці, лише у князя Кочубея, на вигоні їх на­лічувалося 22. Багато вітряків працю­вало до 1941 р. Один із таких млинів був споруджений відразу ж після Вели­кої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. на південній околиці с. Жадани місце­вим майстром. І вже за рішенням районної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури, вітряк був перенесений із с. Жадани на нове міс­це і входив до складу музейного комп­лексу. Був діючий, чотирикрилий, з поворотним кругом.

У 1986 р. проводилися ремонтні ро­боти. Через дію часу та атмосферних опадів дерев’яна конструкція споруди отримала невеликий ухил.