• Головна
  • Розкрито генетичний код українок
12:14, 7 жовтня 2014 р.

Розкрито генетичний код українок

Сайт 0532.ua продовжує цикл статей полтавського краєзнавця Віталія Заіки у рубриці «Полтавщина. Історична спадщина». В данній статті піде мова про українських жінок.

“...Дзеркало вдивляється у Жінку,
В чистий образ святості й спокою.
Витесану Богом, мов сопілку,
Що цей світ озвучує собою...”

(Марія Звірід)

Українська жінка: хто вона і звідки? Матір, сестра, кохана, дружина, дочка... Скільки в ній багато різних іпостасей та ролей. Як багато вона нам дає та інколи забирає. Але, безумовно,  перше, що ми бачимо в житті, коли з`являємось на цей божий світ – це її усміхнене обличчя. Обличчя самої любові та турботи. Психологи кажуть, що від перших років життя дитини залежить її наступні характер та доля, від материнського тепла, яке немов частинку сонечка, передасть своєму немовляті жінка. А це вже не мало! В подальшому ми виховуємось у спілкуванні з нашими рідними сестрами, подружками, коханими, які надихають нас на звершення та формують в нас чоловічі риси характеру. Без них не було б світу та нас. Наші берегині, господарочки, люблячі та кохані жінки. Як багато вони нам дають, але чомусь ми так мало про них згадуємо в повсякденних турботах та мирській суєті. Лише на родинні та державні свята. А можна ж було частіше, бо вони цього заслуговують. Саме тому цю статтю хочу присвятити Українським жінкам: нашим матерям та сестрам, нашим коханим і просто україночкам...

Яким чином відбувається таїнство створення жінки? У своєму хромосомному наборі чоловік має Х та Y хромосоми. Вони ще називаються статевими. Жінка ж має дві Х-хромосоми. Якщо чоловік передасть своїй майбутній дитині хромосому Х, народиться дівчинка, якщо Y – хлопчик. Жінка, окрім хромосом, передасть своїй дитині мітохондріальну ДНК (мтДНК). Мітохондрії – це клітинні «міні-органи», які мають власну, нехромосомну ДНК. Колись у далеку давнину мітохондрії були бактеріями, які згодом потрапили у клітини вищих живих істот, втратили самостійність та призвичаїлися жити у клітині у злагоді, виробляючи енергію. Хоча мітохондрії є у кожній клітині чоловіка та жінки, під час запліднення мтДНК сперматозоїда руйнується, тому дитина отримає її лише від матері.

Вчені дослідили ДНК жінок та прийшли до висновку, що материнські лінії всіх людей, що нині живуть в світі, сходяться до митохондріальної Єви (мтДНК). Перша жінка, або ж біблійна Єва, за науковими даними, народилася приблизно 150 000 років тому в Африці на території сучасної Ефіопії, Кенії або Танзанії. Саме туди прямують генетичні ланцюжки мтДНК. Саме в межах цього континенту первинно розповсюджувалася людина сучасного вигляду.

укр02

укр02

У Єви було всього сім дочок, від яких і ведуться гаплотипи і родоводи сучасних жінок та матерів чоловіків. Родоначальниці кланів (гаплогруп) не були єдиними жінками свого часу, але вони були єдиними, чиї нащадки по жіночій лінії живуть в наші дні. Інші жінки, або їх дочки і внучки, не мали ніяких дітей взагалі або ж мали тільки синів, і тому їхні гілки зникли.  Британський науковець з археогенетики, професор Оксфордського університету Брайан Сайкс в своїй праці “Розшифрований код Льодової людини: Від кого ми виникли, або Сім дочок Єви” запровадив для дочок Єви та прародительок більшої частини населення Європи імена – Урсула (гаплогрупа U), Ксенія (X), Олена (H), Велда (V), Тара (T), Катрін (К) і Жасмін (J). Йому вдалося вказати (хай і дуже приблизно) епоху життя і локалізувати батьківщину кожної з семи жінок на карті Європи.

В Україні вирішили з`ясувати звідки ж пішли наші україночки та зробили ДНК-дослідження певної вибірки жінок різних регіонів проживання (фільм “ДНК 2: у пошуках жінки” 2013 р., автор сценарію Ілларіон Павлюк, режисер Володимир Рибась). Так серед українських жінок найбільш розповсюдженим є клан H (Олени, 43%) первісних землеробів, на другому місці клан U (Урсули, 17%) первісних мисливців та збирачів на третьому – клан V (Вальди, 5%), інші набрали менший відсоток. При чому українські жінки є найбільш старішими в генетичному плані на відміну від українських чоловіків.

Загалом на планеті частіше народжуються хлопчики (проти 106 хлопчиків — 100 дівчаток). Ця перевага має компенсувати ризик смерті ембріонів та малюків чоловічої статі. Втім кількість жінок більша, ніж чоловіків через вищу смертність серед чоловіків усіх вікових груп, а в Україні особливо середнього віку (30-44 роки). Окрім того середня тривалість життя у жінок вища, ніж у чоловіків, приблизно на 5 років, що також пояснюється як біологічними, так і соціальними відмінностями статей.

укр03

укр03

Українську жінку, окрім фізіологічних ознак, характеризує низка властивих її статі психологічних особливостей: ніжність, дружелюбність, одухотворена любов, жвавість і кокетування, більш висока емоційність, потяг до сім'ї, чітко виражена реакція на стрес, але й водночас висока здатність адаптуватись до мінливої ситуації, емоційність, вразливість, щирість, відвертість у прояві почуттів, краса, привабливість, шарм, незважаючи на суспільну думку, що викликає у чоловіка бажання захоплюватися, оберігати та захищати жінку. В українській культурі ідеал жіночного вигляду традиційно включає м'яке довге волосся, тонку чутливу шкіру, вузькі маленькі зап'ястя, відсутність волосся на тілі. 

Жінка оспівана в багатьох українських художніх творах, в яких вона постає в різних іпостасях, серед яких можна назвати: Ольги Кобилянської “Людина” (дівчина Олена), “Царівна” (Наталка), “Некультурна” (розповідає про гуцулку Параску), Павла Загребельного “Роксолана”, “Євпраксія”, Панаса Мирного “Повія“ (дівчина Христя), Марко Вовчка “Три долі“ (Катря, Маруся, Хима), “Інститутка” (образи кількох жінок: панночки, кріпачки Устини, Катрі), Тараса Шевченка та інших. 

Щодо аналізу жіночих образів, то їх можна розбити на два типи. Перший – це жінки з моногамною психологією, цнотлива дівчина, яка уособлює собою національно традиційний для української народнопісенної і літературної творчості образ берегині, сенс життя якої – дбати про добробут родини, турбуватися про чоловіка, клопотатися вихованням дітей. Другий тип – жінки з полігамною психологією, непостійна, невірна, “зозуля”, ідейна феміністка, яка живе для власного задоволення та вважає себе нарівні, а то й вище чоловіка, яка не притримується патріархальних та звиччаєвих принципів. На щастя, останнього типу в нас найменше...

І на останок, звичайно ж вірш про милих українок Марії Звірід:

Є жінки — запрошення до сяйва,
До загадки, вгору, до зірок...
Є жінки, з якими слово зайве,
Все в очах, ступити варто крок...

Є жінки з душею, як метелик,
Що летять на світло і вогонь...
Є такі, що у душі хурделить,
Їх сховати б в затишку долонь.

Є жінки, що схожі на стихію —
Жанна Д’Арк, чи Саша Колонтай,
Є красиві, аж зірки тьмяніють,
З ними і пустеля — справжній рай.

Милостиві, як свята Тереза,
Доброчинні й чисті, як Естер...
Є жінки, що погляд — гостре лезо.
Вся немов оголенний нерв...

Ти ж — і Анжеліка, й Магдалина,
Ти — торнадо, ти — вечірній бриз…
Ти — Карпатське джерело неспинне,
Ти небесна кара, ти — каприз.

Я не знаю, що в житті ще вдасться:
Успіхи, кар’єра — майбуття,
Будь комусь Запрошенням до Щастя
І чиєсь прискор серцебиття…

Будь комусь Запрошенням до Дива,
Стань комусь Причиною буття...
Жінка не буває нещасливою,
Шлях до Щастя іноді — з життя.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#генетика #код #украинка
Оголошення
live comments feed...