В Канаді шукають родичів полтавця, який був вождем племені ірокезів

Ось вже декілька років полтавці шукають в Канаді родичів льотчика Івана Даценка (він помер кілька років тому), який після Другої світової війни одружився на дочці вождя племені індіанців. Іван Даценко (він же - вождь племені ірокезів - Пронизуючий Вогонь) 19 квітня 1944 року вилетів з екіпажем на бомбардування залізничної станції Левів-2. Літак був збитий, командир ескадрильї встиг вистрибнути з палаючої машини і, приземлившись на ворожій території, потрапив в полон. Незабаром відважний льотчик зумів бігти. Перейшовши лінію фронту, з'явився в свою частину. Але наступного дня був арештований контррозвідниками СМЕРШа. Даценка відправили до Сибіру.

По дорозі він втік з етапу. Але після того про нього нічого не чули.

Тільки у 1997 році родичі знову натрапили на слід Івана Даценко. Вони прочитали в одній з газет інтерв'ю з Махмудом Есамбаєвим (відомим танцюристом), який розповідав про те, як подружився з вождем ірокезів однієї з канадських резервацій, який був родом з Полтавщини. Зараз вже як такої індіанської резервації немає, плем'я стало цивілізованим. Округ, в якому живуть онуки вождя Іван і Ніна (ці імена їм дав дід - на честь українських родичів), знаходиться недалеко від Оттави.

Наполеглива родичка льотчика Ольга Рубан писала навіть українському уряду з проханням організувати зустріч з родичами в Канаді. Від президента відповіді не отримала, а ось Юлія Тимошенко написала: «Ваша історія дуже цікава, але я нічим допомогти не можу».

За версією дослідників-істориків, Даценко, втікши з німецького полону і потрапивши в «лещата» СМЕРШа, вибрав шлях через Аляску. Як військовий льотчик, він знав, що єдиний шанс піти від усюдисущих контррозвідників - дістатися до Красноярська, а звідти по повітряному шляху Аляска - Сибір («Алсиб» - єдина «небесна траса», що сполучала СРСР і США) можна бігти до Північної Америки. Діставшись до Канади, Іван Іванович без документів і громадянства не зміг би там жити. Тому він подався в ліси, до індійців. Вождь ірокезів без роздумів прийняв мужнього українця і навіть віддав заміж за нього єдину дочку. А потім, не маючи синів, залишив йому і місце вождя.