Резидент «Станіславського феномену» Роман Повзик: «Письменник – це не завжди лише текст»

В Україні вже втретє у Івано-Франківську проводиться резиденція для молодих україномовних письменників. На літнє покликання з більш ніж п’ятдесяти заявок було відібрано двоє учасників, серед яких опинився полтавський поет та активіст Роман Повзик. Два тижні резиденції позаду, два тижні – попереду, тому cьогодні ми говоримо з цим полтавцем.

– Романе, розкажи, будь ласка, що тебе спонукало почати писати?

Р.П.: Спонукала мене, перш за все, прагматичність. Це почалося ще зі школи: я зрозумів, якщо потрібно писати твір, то прозою це вийде на три сторінки, а віршем можна було написати декілька строф і вчителі вже ахали й охали і ставили хороші оцінки, не зважаючи на пунктуацію. Згодом це стало серйознішим і виросло до того, що є зараз.

– І яким чином воно виросло до того, що є зараз?

Р.П.: У нашому технічному університеті була літературна студія, і я на першому курсі туди завітав. Звісно, що це був зовсім не той рівень, але це давало хоч якісь мотивації писати. Вже на п’ятому курсі студенти-поети з сусіднього педагогічного університету утворили незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus» – таке, що не було дотичним до будь-яких державних закладів чи університетів, тобто студенти самі собі були головними і ніхто над ними не стояв. І я вважаю, що саме з цього моменту почалося просування, серйозна робота над собою, виступи серед незнайомої аудиторії і робота організатором.

– Чи не збираєшся з поезії перейти до прози?

Р.П.: Все це поволі приходить. Наприклад, під час організації подій «Magnum Opus» я є своєрідною прес-службою, тобто готую анонси, роблю репортажі про наші заходи, оскільки культура, зокрема поезія, не надто цікавить журналістів. Згодом під час Євромайдану, коли я їздив до Києва, і писав про Полтаву у наших місцевих інтернет-виданнях, набивав собі в цьому руку. Так, моя новела «Марі» буде опублікована в збірнику новел, що стосуються Євромайдану, від літературної агенції «Discursus».

– Звідки з’являються ідеї (зокрема, щотижневих есеїв) і чи є якісь особливі умови роботи, за яких успішно реалізовуються всі задуми?

Р.П.: Ідеї есеїв, та і взагалі всі хороші ідеї, приходять неочікувано, самі по собі. Звісно, це виношується десь у підсвідомості, але, як на мене, цей процес виглядає як осяяння. Єдина умова писання – це, щоб більш-менш було тихо, і все: ноутбук переді мною і можна починати роботу. Хоча, я пам’ятаю, під час Євромайдану, коли не було можливості із собою тягати нетбук, просто писав замітки з мобільного телефону і вже далі надсилав це за допомогою wi-fi. Інструменти ролі особливої не грають – мені згадується в цьому випадку історія Остапа Вишні, який сидів за чаркою з Анатолієм Петрицьким, і останній взяв сірника й, опустивши його в чорнила, написав шикарний портрет гумориста.

– Чому навчило спілкування з письменниками, зустріч з якими відбувалася в рамках літературної резиденції «Станіславський феномен»?

Р.П.: Ці зустрічі дали мені розуміння, що письменники, навіть найвідоміші в Україні,– це не якісь там небожителі, які витають у хмарах, це люди з плоті і крові, які просто наполегливо працюють у своїй сфері. Дисципліновано працюють, спілкуються з іншими, виношують ідеї і згодом втілюють їх у творах.

– Що для тебе є резиденція?

Р.П.: Для мене це змога на місяць вийти з круговороту подій, в якому я постійно перебуваю – це і навчання, і робота, і організаторські події, і участь у різних проектах. Це змога пожити окремо від своєї маленької батьківщини, від знайомих людей, і війти в інший вир – літератури, текстів та роботи над собою.

– Чим тебе дивує Івано-Франківськ, у якому ти мешкаєш протягом місяця?

Р.П.: Дивує своєю любов’ю до історії, історичних постатей. У Полтаві це якісь згадки про Гоголя, про Полтавську битву, про Котляревського, а тут величезне різноманіття цікавих людей, будівель, які теж мають свою історію. Це мені дуже подобається. Також я вражений коктейлем мов, які тут чую: і діалектів української, частково польської, англійської. Особливо в хостелі, де я мешкаю (хостел «Феномен» – прим. Ред.), відбувається симбіоз людей різних національностей, які говорять своїми мовами.

– Чи можеш ти назвати книжки, які сформували тебе як особистість?

Р.П.: Я можу назвати три най-най-найпотужніші книги, які я читав за своє життя. Це нині покійного Габріеля Гарсії Маркеса «Сто років самотності» – після неї я, мабуть, місяць не міг читати інших книг, оскільки перебував під враженням. Це «Хозарський словник» Мілорада Павича, який вразив своєю незвичністю, грою із текстом. І це роман Віктора Пелевіна «Generation П» – змішування стилів, релігій, реклами, сучасності – це якесь божевілля. А з таких, що змінили світогляд, це, певно «Над прірвою в житі» Джерома Селінджера, яку я перечитував безліч разів, і це все одно вічна книга про покоління.

– До речі, про покоління. Яким ти бачиш своє покоління і чим воно відмінне від інших?

Р.П.: Напевно, відрізняються вони своєю амбітністю і прив’язаністю до технологій. Хоча я бачу, що наступне покоління (молодше від мого), воно ще більш амбітне і більш занурене в цю віртуальну сферу. І спілкуючись із кращими представниками молодшого, моє покоління видається мені ледарями.

– Таким майбутнім нас вже лякали. Зокрема, у Рея Бредбері зображений трагічний фінал такого «технологічного» покоління. Чи немає страху, що в такому суспільстві письменник буде непотрібним, власне, як і його продукт – книга?

Р.П.: Письменник – це не завжди лише текст. Продукування ідей і смислів буде необхідне людству. Так, як у рекламі: наприклад, копірайтери – це не ті люди, які тільки пишуть рекламні оголошення, вони ще й подають сценарії, ідеї. Креативна творчість завжди буде необхідна людям і жодні машини, жодні монітори її не замінять. Тим паче, відомо, що новатори, які творять віртуальні сфери, технологічний простір, в дитинстві захоплювалися науковою фантастикою, і це розвивало їхню уяву та розум. І, по суті, оцю роботу з уявою не може замінити ані телебачення, ані комп’ютерні ігри.

Розмову провела Ірина Роік

Повзик Полтава
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Поки ще ніхто не оцінював
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Зимою ми майже всі змушені бризкати ніс. Хтось хоче вилікувати вже існуючу застуду. Хтось промиває носові пазухи задля профілактики, намагаючись протистояти вірусній атаці. В продажу є багато засобів для цього. Що ж вибрати з наявних сольових розчинів? Перше питання. Які проблеми треба вирішити? Якщо профілактично промивати ніс, це повинен бути ізотонічний розчин. У такому засобі для догляду за носовою порожниною діючої речовини до 1 %. Решта – вода. Такі...
Суспільство
10-го грудня у всьому світі відзначають День прав людини. Історичний розвиток нашої цивілізації на всіх етапах свого становлення постійно стикався з одними і тими ж питаннями, які надалі були узагальнені в одне цілісне поняття - права людини. Це сталося з абсолютно природних міркувань, так як всілякі утиски одних людей іншими завжди викликали відповідну і таку ж типову ситуацію, коли розклад сил по тим чи іншим причинам змінювався. Суспільство ж прагнуло д...
Екологія
У Полтаві протягом усього дня 10-го грудня небо буде вкрите хмарами. Без опадів. Температура повітря вдень прогріється до +5. Про це йдеться у прогнозі на сайті sinoptik.ua. Найхолодніше цього дня у Полтаві було у 1968-му – синоптики зафіксували -19,4 за Цельсієм. А найтепліше - у 1944-му +8.1 градуси. 10-го грудня вшановується пам’ять святого Романа, який мав дар зцілення тілесних недуг і жив у затворі. Єдиним вказівником погоди для наших пращурів був зає...
Культура
15 грудня о 15.00 у Полтавському художньому музеї (Галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка усих охочих запрошують на “день неспішного мистецтва”. Цього року музей вдруге долучився до світової акції Slow Art Day, спрямованої на вдумливе споглядання художніх творів. Художники проводять за роботою тижні, місяці й навіть роки, а відвідувачі музеїв дивляться на їх творіння у середньому десять секунд – пишуть організатори. Отож, цього дня можна буде неквапливо і...
Культура
З нагоди Дня Збройних сил України Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП) презентував для військових Полтавщини інформаційно-просвітницький проект «Воїни. Історія Українського війська» http://memory.gov.ua/page/voini-istoriya-ukrainskogo-viiska-posteri Цей проект вважають важливим в УІНП, оскільки комуністична і російська пропаганда десятиліттями переконувала, що українці – народ миролюбний та лінивий. Кол...
Пригоди
Сьогодні, близько 8-ї години ранку, на службовий планшет патрульним надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася на автодорозі Київ -Харків -Довжанський. Прибувши на місце події, інспектори з’ясували, що автомобіль ВАЗ 2106 з’їхав у кювет. На щастя, внаслідок пригоди ніхто не постраждав, однак у салоні автомобіля знаходилась жінка з інвалідністю, яка прямувала на операцію у Полтаву. Жінка скаржилася на погане самопочуття та попросила...
Кримінал
Тіло чоловіка, 1973 року народження, виявили 08 грудня в рові, неподалік дороги у Семенівці. За висновком судово-медичної експертизи чоловік помер від тілесних ушкоджень, несумісних із життям. За підозрою у ймовірній причетності до скоєного поліція затримала двох мешканців району, 2001 та 1999 року народження. Один із них раніше потрапляв в поле зору органів досудового розслідування. За даним фактом відкрили кримінальне провадження з кваліфікацією за ч. 2...
Кримінал
Автопригода сталася сьогодні, близько 10-ї години, у Пирятинському районі, між м. Пирятин та селом Високе. Відомо, що автомобіль ЗІЛ, під керуванням кременчужанина, 1947 року народження, з'їхав у кювет і перекинувся. Внаслідок ДТП водій та пасажир, 1980 року народження, мешканець Кременчука автомобіля ЗІЛ від госпіталізації до медичного закладу відмовилися Поліцейські встановлюють причини та обставини автопригоди. Раніше ми писали У аварії під Полтавою тра...
Культура
Традиційно на початку грудня у маєтку Бістрамов (Литва) відбувся по королівськи красивий та магічний Міжнародний конкурс краси «Історія Попелюшки 2019» . Понад 60 учасників із Латвії, Литви, України, Естонії, Білорусії змагалися за головну корону та туфельку Попелюшки . Вражали поважне жюрі своїми талантами, акторськими здібностями, дефіле, національними костюмами. Приємно, що абсолютну перемогу та право бути обличчям конкурсу «Історія Попелюшки 2020» отри...