У Полтаві «мегамаршували», фарбували обличчя і хором співали українські пісні

17-ого травня у Полтаві пройшов ІІІ-ій «Мегамарш у вишиванках».

Цього року «Мегамарш у вишиванках» по всій Україні мав не лише культуротворчу, духовнотворчу мету, але й об'єднуючу, адже що об'єднує краще, ніж пісні, прогулянка пішки і спільні ідеали?

Людей почало прибувати ще о півдні (за годину до початку). Дівчата-художниці почали розмальовувати щоки всіх бажаючих національною символікою — синьожовтими стягами і гербами України, так що учасники Мегамаршу швиденько зібралися в купки-черги.

Щоб розважити народ, учасник гурту «КОСМОС БУDЕ НАШ», Орест Патлякевич, ще перед початком ходи зіграв на гітарі і разом з усіма заспівав запальні пісні українських виконавців. Це так сподобалося і організаторам, і слухачам, що Мегамарш почався на 15 хвилин пізніше, бо ніхто не хотів переривати музиканта.

Хлопці з позапартійної просвіти «ЗЛАМ стереотипів» влаштували цікавий вуличний музей про добу УНР, а точніше — про Церкву та долю священства на Полтавщині у ті роки. Та це ще не все: Олександр Коба — голова об'єднання — та його однодумці забезпечували охорону протягом заходу, яку «забули» організувати міліція та міська рада, як це було рік тому. Саме завдяки уважності і компетентності «ЗЛАМу стереотипів» Мегамарш пройшов без неприємних ситуацій.

Це було особливо важливо, бо на заході було багато дітей. Приємно, що полтавці піклуються про підростаюче покоління, про його патріотичне виховання, що батьки прививають своїм чадам любов до міста та України змалечку.

Полтавці прогулялися від Монумента Слави до Білої Альтанки. По дорозі співали пісні, роздруківки з якими організатори (незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus») завбачливо роздали перед стартом. Від Білої Альтанки полтавці прогулялися до пам’ятника Тарасу Шевченку, а звідти — до Монумента Слави, звідки і починали.

Двоє «маґнумців» — Андрій Коновалов і Містер Коржик — координували дії колони з допомогою мегафонів, котрі наприкінці 2-годинного заходу не витримали запал хлопців і розрядилися.

Дорогою траплялися пари, котрі в цей день святкували весілля. «Гірко» від кількох сотень гарно вбраних полтавців вони запам’ятають надовго.

Звісно, не всі люди прийшли у вишиванках, однак — більшість. Яких тільки технік вишивки, матеріалів, кольорів не використовували, створюючи ці сорочки! Машинна вишивка, ручна, гладь, бісер, гаптування... Хтось вишивав сорочку власноруч, комусь передали у спадок, хтось — купив, а були і такі, що навмисне їздили аж у інші міста, щоб придбати небачені у Полтаві шедеври ручної праці.

Було цікаво і весело, хоч погода не забарилася зі своїми +32 градусами і була справжнісінька спека. Наприкінці організатори винесли подяку кожному, хто вклався у проведення заходу — художницям, учасникам «ЗЛАМу», «маґнумцям», тим людям, які запалювали натовп, і, звісно ж, кожному, хто прийшов на «Мегамарш у вишиванках».