Карлівчанка отримала звання майстра народної творчості

Нещодавно Президент України Віктор Ющенко підписав указ про присвоєння звання заслуженого майстра народної творчості нашій землячці, карлівчанці Тамарі Смородіновій. Тільки про один рушник, який вона вишила до свого 75-річчя, можна було б написати не одну сторінку — така це елегантна, неповторна краса, створена на основі досконалого орнаменту. Майбутня заслужена майстриня народної творчості України Тамара Смородінова народилася у селі Коваленківці Кобеляцького району, що виколисало не один десяток відомих майстринь полтавської вишивки, пише Новини Полтавщини.

Вишивати не полишала ніколи. Як би не втомлювалася на роботі, все одно ввечері витягувала нехитре збіжжя і починала творити. Часом засиджувалася до півночі. А бувало, півні вже почнуть співати, а вона лише кладе голову на подушку.

Перед тим, як взятися за новий рушник, тижнями просиджувала над візерунком. Від кольорів рябіло і мерехтіло в очах. Укладала візерунки із відомих полтавських мотивів, малювала на папері олівцем нові. Старалася творити такі узори, яких ще ніколи не було.

Дні і ночі, проведені над вишивкою, зливались у тижні, місяці, роки. Невдовзі почала відчувати, що здатна на більше. Захотілося побачити, що і як творять інші вишивальниці. Для цього спеціально почала їздити до Полтави. Саме там в художньому та краєзнавчому музеях експонувались виставки різних майстринь.

Так невдовзі у Cмородінової з'явився рушник «Над Полтавським краєм», навіяний однойменною піснею. Щоб передати ці почуття, Смородінова обрала ледь рожеве тло рушника. На ньому ритмічними узорами «посіяла» стилізовані мальви світло-червоного та темно-червоного кольорів.

Невдовзі з'явилася ще одна робота — «Каштани Києва». Тут, окрім слів відомої пісні, переважає зелений колір. З нього вибудований орнамент із стилізованих листків каштану. Чомусь саме цей витвір найбільше подобається глядачам. Хоча, як на мене, найбільше вражає рушник під назвою «Пам'ять». На ньому майстриня вплела в орнаментальне обрамлення 178 червоних троянд. Рівно стільки, скільки не повернулося з війни її земляків…

Про Смородінову років із двадцять тому говорили по-різному. Одні — що, буцімто, у її вишивці немає нічого особливого і що в Карлівці та довколишніх селах живуть не менш талановиті майстрині. Одначе ті, хто так казали, першими поспішали на відкриття її персональних виставок. До речі, остання з них пройшла під номером 35. Та значно більше було тих, хто вірив, що вишивальниця не лише сама прославиться в майбутньому, а й прославить нашу рідну Україну, бо її роботи не лежатимуть у домашній шафі, а мандруватимуть світом, розповідатимуть, що ми за народ і яка в нас душа.