Колишній головний лікар Центру СНІДу 5 років отримував зарплату за «неіснуючих» співробітників

У серпні 2012 року в Октябрському районному суді м. Полтави була розглянута справа, котра дивним чином не потрапила в місцеві ЗМІ. Хоча й мала б там бути. Оскільки дуже важлива для громадськості. Обвинуваченим був головний лікар Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби з СНІДом (далі в тексті просто Центр СНІДу) – Володимир Олександрович Коршенко. Цей заклад фінансується з державного бюджету, тобто з наших з вами податків.

 Хоча й мала б там бути. Оскільки дуже важлива для громадськості. Обвинуваченим був головний лікар Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби з СНІДом (далі в тексті просто Центр СНІДу) – Володимир Олександрович Коршенко. Цей заклад фінансується з державного бюджету, тобто з наших з вами податків.

Справа полягала в тому, що Коршенко працевлаштував у Центр трьох осіб. На папері вони займали посади медсестри, підсобного та соціального працівника. Але самі ці люди в суд не з’являлися. Протягом п’яти років, з липня 2006-ого і до червня 2011-ого року, головний лікар отримував заробітну пату за «мертвих душ» із їх зарплатних карток. За цієї схемою з держбюджету було вилучено 122 773,95 грн. Тобто майже 123 тисячі, які б мали б піти на оплату послуг спеціалістів Центру СНІДу, опинилися в гаманці Коршенка.

Головний лікар тоді частково визнав себе винним. Але щодо привласнення коштів, то вказав лише про період з листопаду 2010-ого й до червня 2011-ого року. Також він частково відшкодував збитки, котрі завдав державі – 25 тисяч гривень.

У якості свого виправдання Коршенко заявив, що використовував ці кошти для зустрічей іноземних делегацій, купівлі їм подарунків та забезпечення їх харчуванням, ремонтував приміщення Центру.

Суд визнав головного лікаря винним. Йому загрожувало покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. Ще два роки Коршенко не мав права займатися діяльністю, котра пов’язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Але мотивуючись статтею 75 Кримінального кодексу України, йому дали лише 2 роки умовно. У цій статті сказано, що таке рішення можливе, якщо суд «дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням». Але ніяких пояснень у рішенні немає. Часткове визнання вини? Виключно позитивна характеристика? Неодноразове заохочення Міністерства охорони здоров’я? Лікар, користуючись своїм службовим становищем, протягом кількох років цілеспрямовано обкрадав свій заклад, а натомість – умовний термін, котрий менший, ніж той час, за який він проводив свої зарплатні махінації.

Крім того, головного лікаря змусили повернути все вкрадене. Це 97 773, 95 грн. Тобто все, що було доведено, за виключенням тих 25 тисяч грн, котрі він вже повернув.

Прокуратура Октябрського району у травні 2013-ого року оскаржила це рішення в Апеляційному суді Полтавської області. На думку прокурора, покарання, котре отримав Коршенко, є занадто м’яким, воно не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого. Тому необхідно більш суворе покарання.

І Апеляційний суд його присудив – до 5 років позбавлення волі від першого суду, додалися ще 3 роки від Апеляційного. Проте в юридичній практиці існує поняття «поглинення»: більш суворе покарання, образно кажучи, «з’їло» менш суворе. Заборона займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій тепер становила 3 роки (2 роки від першого суду і 2 роки від Апеляційного з цим «поглиненням» дали таку цікаву арифметику).

Але тут знову відбулася та сама історія, що і в першому суді. Прикриваючись статтею 75 ККУ, знову вирішено, що Коршенко виправиться і тому – 2 роки умовно. Щоправда сума відшкодування збитків таки збільшилася – тепер вона становила 120 949,67 грн.

Скільки для такого рішення довелося витратити самому Коршенку – невідомо.

Проте вже у вересні 2013 року його справа була у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Проте ні скарга прокурора про занадто м’яке покарання, ні доводи засудженого про застосування до нього амністії, київські судді не визнали, тому все й залишилося без змін.

Наразі він продовжує працювати в цьому закладі, але на посаді лікаря-епідеміолога. Він проводить аналітичну роботу, не контактує з пацієнтами й формально не порушує заборону на діяльність, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Юрій Романов, приватний юрист, розглянувши ці справи, висловив свою думку:

– Дані судові рішення є у відкритому доступі, й кожен може пересвідчитися у істинності цих справ. Починаючи з 16 травня 2013 року дані набрали законної сили та почався час перебігу визначених покарань. Якщо Коршенко протягом двох років, тобто до 16 травня 2015 року не вчинить нового злочину та виконає умови іспитового строку, він буде звільнений від призначеного покарання. А після відбуття трьох років позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, з 16 травня 2016 року вважатиметься таким, що не має судимості.

Володимир Коршенко не сів за ґрати. Чомусь полтавська Феміда вирішила, що він може виправитися без відбування покарання.

ГО «Аналітичний центр розвитку громадянського суспільства»