Жага до життя наперекір знущанням режимів. Історія полтавки, колишньої ув`язненої фашистських концтаборів

11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. Ми пропонуємо дізнатися історію людини, нашої землячки, яка пережила всі страхіття концтаборів, а потім потрапила за це в заточення уже на своїй землі.

Світова громадськість згадує події, які відбувалися в 1945 році. Концентраційний табір — один з тих жахів, який назавжди закарбувався в людській пам’яті.

Все життя не могла забути тих страшних часів і наша землячка Ольга Романівна Котелевська, яка родом з  села Бречківка Полтавського району. Часто розповідала рідним пережите і дивлячись кудись у даль витирала сльози.

Розповідала як потрапила до фашистів і їх всіх полонених перевозили товарними вагонами до Берліну. Коли поїзд зупинявся люди вистрибували з потягу, щоб хоча б щось з землі зірвати поїсти, а по ним пускали кулеметні черги, деякі так і залишались лежати в полі.

Згадувала жахливі умови в таборах – спали на дошках, їсти давали брукву, (як вона називала) - щось схоже на капусту. Забор у таборі був перетягнутий колючим дротом під напругою. Іноді напругу спеціально вимикали, щоб ввести в оману тих, хто збирається втекти. І коли найвідважніші таки намагалися вирватися з полону вмикали ток знову – люди гинули і їх так і залишали на дротах, щоб інші боялися втекти.

Та Ольга теж неодноразово намагалася бігти з такими ж відчайдушними з полону. Але всі спроби були не вдалими – їх все одно ловили, катували, кидали в підвали.

Одного разу у концтабір прийшов директор швейної фабрики, щоб набрати безкоштовної робочої сили. Відібрав 60 чоловік, в числі яких була і Ольга Романівна. На фабриці були не такі жорсткі умови, але коли Берлін бомбардували і всіх евакуювали, їх заставляли в цей час працювати під вибухи навколо. Потім вона знову потрапила в концтабір, готувала там їжу.

Після перемоги на фашистськими загарбниками, в Берліні ще тримали полонених і додому вона потрапила тільки в кінці серпня 1945 року.

Але на цьому знущання режимів не зупинилося, через деякий час Ольгу Котелевську забрали в тюрму нібито за політиканство. Тоді вже радянська влада присудила їй 25 років позбавлення волі, насправді за те, що над нею познущалися свого часу в Берліні. Тим часом вдома в неї підростала маленька дворічна донечка. Згодом її таки амністували, але 5 років життя довелось прожити в ізоляції.

Вже більше року як її не стало. Незважаючи на всі складнощі життя, прожила Ольга Романівна Котелевська 92 роки. Вона часто плакала, але вміла радіти простому, була приязною до людей і  мала величезну жагу до життя.

Для людей, які пройшли всі жахи війни, найголовнішою цінністю є мир. Вони не думали про високі нагороди, звання, медалі. Без жалю віддавали своє життя за Вітчизну, за лагідні руки мами, за спокійний дитячий сон. Війна опалила їхні серця, сивиною побілила голови, але душа жила святою любов’ю.

Ольга Котелевська
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі