14 березня - «Явдохи»

Чотирнадцятого березня - свято Преподобної Євдокії, або у народі Явдохи. Це ймення означало буквально «життєславна» і звучало як Явдоня. Асоціюється це ім'я з покровительством земної природи і знаменує пробудження життєвої сили землі.

У молоді роки Євдокія вела порочне життя, але згодом відмовилася від хибного шляху, прийняла християнство. Надалі відзначалася суворим дотриманням обітниць, за що Господь наділив її даром чудотворення. Під час гонінь на християнство вона тяжко постраждала. Першого березня 152 р. святій відтяли голову.

У народному побуті «Явдохи» – не тільки перший день весни, але й перший день нового року, адже в наших предків рік починався з 1 березня («Явдохи» за ст. стилем). Відтак аж до XV століття на Явдохи відзначали Новий рік.

Вважалося, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, таких потрібних для майбутнього врожаю. Цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік. Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.

Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличні веснянки іносили із собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків».

Селяни на Явдохи ретельно спостерігали за поведінкою тварин, особливо пташок. Першою звісткою про прихід весни вважалася пісня вівсянки, яку в народному фольклорі відтво-рювали так: «Діду, діду, сій ячмінь!». Але найкращою провісни-цею була ластівка, що «на своїх крилах приносила весну». Цих пташок селяни дуже любили, вважаючи їх Божими охоронця-ми осель. 

Існував такий звичай: той, хто на Явдохи побачить ластівку, мав узяти в жменю грудку землі й, жбурнувши їй услід, промо-вити: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям — на добро!». Такий вчинок буцімто наближав прихід весни. 

В арсеналі народної мудрості зі святом Явдохи пов’язано без-ліч прислів’їв щодо майбутніх польових робіт та врожаю: «Якщо на Явдоху ранок ясний — сій ранню пшеницю, в обід ясно — роз-раховуй на пізній засів», «Якщо в цей день вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно», «Якщо на Явдоху день сонячний — вро-дить пшениця, похмурий — просо і гречка».