Як працює наш внутрішній годинник?

У кожної людини має бути якась своя власна ритмічна активність, так зване " відчуття часу ", яке допомагає орієнтуватися в тимчасовому потоці. Раніше вже висувалися гіпотези про те, що в мозку існують внутрішні "годинники" - це групи нейронів, які співставляють події, що відбуваються зовні, зі своїм ритмом.

Китайські експерти припустили, що внутрішні "хронометри" дійсно існують, але запускаються вони не зсередини мозку, а ззовні. І таких "приборчиків" може бути щонайменше кілька , причому вони можуть " вказувати "абсолютно різний час.

Професору У Си і його команді вдалося побудувати модель нейронних " годин", здатних утримувати пам'ять про ритмічні стимули протягом тривалого періоду. Ця модель заснована на існуванні нейронної "петлі ", яка здатна об'єднувати між собою безліч клітин, але в той же час захищена від синхронного збудження.

Як видається вченим, зовнішній стимул викликає імпульс, " пробігає " по нейронах кільцю. Якщо в ланцюжок входять нейрони - хаби , для їх " ініціації " вони повинні отримати посилений сигнал. Це можливо, якщо хаб з'єднаний з двома ланцюжками однакової довжини. При періодичному надходженні таких подвійних сигналів хаби будуть провокувати масову " спалах " збудження серед нейронів - приймачів. Це і породить ритмічну структуру. У свою чергу, розмір ритмів залежить від конфігурації груп нейронів, що утримують початковий сигнал. Крім того, грає роль характер розташування хабів і кількість зусиль, необхідних, щоб привести їх у дію.

Мозок, судячи з усього, здатний перебудовувати структури нейронних ланцюжків відповідно до поточним завданням. Автори дослідження також вважають, що для того, щоб подібна система успішно функціонувала, вона повинна являти собою так звану безмасштабну мережу. Але головна умова - наявність в системі великої кількості нейронів, пов'язаних між собою невеликим числом з'єднань , і, навпаки, невеликої кількості хабів.

Ймовірно, з цими механізмами пов'язано і суб'єктивне відчуття часу, який в якихось ситуаціях, наприклад, екстремальних, може уповільнювати для нас свій хід, а в якихось, навпаки, прискорюватися . До речі , проблеми з пам'яттю у літніх людей, в мозку яких нерідко переплітаються минуле і сьогодення , можуть пояснюватися у тому числі і ослабленням нейронних зв'язків у мозку. Але все це - лише теоретичні припущення , які ще належить довести.