Нічна Полтава загубила пазлик. Владо, допоможи знайти!

Де нічний транспорт у Полтаві?

До речі, про нічне місто. Днями я мала у справах робочих їхати до столиці. Рейс – вночі. Проте дістатися до автовокзалу мені вартувало більш ніж годиною чекання громадського транспорту і застудою. І якщо проблему застуди я уже кілька днів успішно вирішую – з транспортом все набагато гірше.

23 година. Зупинка Зигіна. На зупинці – група молодиків, від яких відразу виникає бажання заховатися; купа сміття (аякже! викинути сміття після себе – великий труд); кілька автівок таксі і я з подругою, яка з чоловіком прийшли мене проводжати.

До моменту, коли стрілки годинника перевалили за позначку 24 – повз мене проїхало всього кілька маршруток. Кільцевих – жодного. Більшість – до інституту зв’язку. А маршрутка, напис якої мене мав би ощасливити і, тремтячу, довезти до потрібного місця, – охолодила голосом водія «До Браїлок!». Цікаво, що у центр автобуси і кільцеві проходили, а от з центру до автовокзалу – ні. Ще у жовтні містом у нічний час їздили два «кільцевих» автобуси. Нині ж й цього дочекатися марно.

Спритна компанія хлопців, які теж щулилися на зупинці від холоду не менше за мене – стрибнули у таксі. Зрозумівши, що у мене немає вибору і чекати на транспорт немає сенсу – викликаю таксі. Через 15 хвилин я уже на автовокзалі.

На жаль, виявилося, перевізники не хочуть працювати вночі. Але, шановні перевізники! Не повірите, вночі теж потрібний транспорт! Це як пазли однієї красивої картини, довершеності. Хтось пізно повертається додому, хтось лише приїхав до міста і не хоче витрачатися на таксі. А ви хутко проїджаєте мимо зупинки, перепитуєте у пасажирів чи ніхто не виходить і в разі відповіді «ніхто» – мчите по дорозі далі. Додому, пити теплий чй, спілкуватися з родиною, обійняти кохану людину. А на зупинці залишаються ті, кому б теж кудись потрібно... Уявіть, що замість того «хтось на зупинці» – рідна вам людина...