Дмитро Табачник: мiнiстр i людина

Дмитро Табачник: мiнiстр i людина

Минулої суботи, у День працівників радіо, телебачення та зв’язку, Міністр освіти і науки України Дмитро Табачник дав інтерв’ю представникам регіональних засобів масової інформації центральних областей України.

Питання журналістів стосувалися вивчення іноземної мови у школах, матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів, оптимізації мережі ЗНЗ, фінансування навчальних закладів,

програми «Шкільний автобус» та ін.

Приємно, що на зустріч з Міністром було запрошено й «Оржицькі вісті» в особі головного редактора О.Сидоренко. Відтак з’явилося бажання розповісти нашим читачам про подію.

По-журналістськи спокійно і з учительським трепетом у душі цікавимося у заступника Міністра Б.М. Жебровського: «А про що можна запитувати Міністра?». Борис Михайлович посміхається у відповідь: «Що вас хвилює, про те і запитуйте». Переглядаємося з колегами: ми ж бо приїхали з так званими домашніми заготовками, підготувавши по 4-5 питань.

Запрошують до кабінету керівника Міністерства. Насправді найперше просто цікаво подивитися, де працюють міністри. А якщо спілкуватися, та ще й з тією людиною, яка очолює відомство, близьке серцю, то цікаво й поготів.

Нас зустрічає Дмитро Володимирович, тисне кожному руку, знайомиться і запрошує проходити. Спалахи фотокамери діють заспокійливо: це наша звична робота. Сідаємо за стіл. І на цьому закінчується вся звичність. Одне питання, інше… Д.Табачник відкладає папку убік і пропонує: «Давайте не по-писаному...»

Це було не інтерв’ю, а щира розмова на рівних. Жодного натяку на якусь нашу некомпетентність, зайву емо-ційність чи якесь незручне питання. Коротке питання журналіста і відповідь не стільки Міністра, скільки людини, що не тільки знає достеменно галузь, освітянина, який справді робить все можливе для забезпечення якості знань.

Про питання та відповіді Міністра освіти та науки Д.В.Табачника стосовно освіти у країні та проекція тих же питань для керівників районного рівня читайте в одному з наступних номерів газети. А сьогодні – враження. Від зустрічі і від людини.

До події готувалася ретельно: побувала у відділі освіти, поспілкувалася з учителями, мала й власний, ще не забутий, педагогічний досвід. Крім того, в мережі Інтернет перечитала достатньо інформації про самого Міністра. Медійні репортажі, які останнім часом лунають чи не з усіх каналів про освіту та її керівника, мимо моєї волі створили образ «ворога освіти і всього українського». Не претендуючи на істину в останній інстанції, спробую передати власні враження, бо після зустрічі з’явилося переконання: саме через те, що читачі й слухачі не знають, наскільки якісним є продукт, який їм подають, видання й канали дозволяють собі замовні матеріали, відверту антирекламу й однобоку «аналітику».

За інформацією Інтернет-мережі, кредо Д.Табачника: будь-яку доручену роботу виконувати професійно, не втрачаючи власної гідності. Істинно так, - дозволю собі стверджувати. Спостерігаючи за коментарями Д.В. Табачника, відповідями на питання на парламентських слуханнях, годинах уряду тощо про освіту, ловила себе на думці: чи справді настільки знаючий, чи просто сильна команда? Кожне питання журналістів, не завжди зручне, інколи проблемне, а ще більше політично заангажоване мало відповідь Міністра – компетентну, спокійну, із знанням справи. Наша ж чотиригодинна зустріч дала можливість переконатися, що ми ведемо мову з професіоналом, який у своїй діяльності поєднує глибокі фундаментальні теоретичні знання і практичну підготовку з постійно зростаючими вимогами інформаційного суспільства. Журналісти запитували про вивчення іноземної мови у школах, про оптимізацію мережі ЗНЗ. Ми цікавилися, чи програма «Шкільний автобус» не знищить малу школу, порушували питання тендерів і фахового рівня директора, методиста чи спеціаліста відділів та управлінь освіти. Ми передавали занепокоєння педагогічної спільноти обвалом звітів та інформації, бюрократизацією школи і просили прокоментувати ситуацію з підручниками… Д.В.Табачник не лишив поза увагою жодне з наших питань. Спокійно і врівноважено, із знанням справи він висловлював власну думку і презентував позицію відомства з тієї чи іншої проблеми. Міністр приділяє увагу всьому, що сприяє руху вперед. Пріоритети у роботі – системно шукати найкраще, і якщо це справді актуально для галузі, то впроваджувати. Він не чекає миттєвого схвалення чи оплесків, розуміючи, що вчительство – це найконсервативніша і водночас найбільш здатна до революційного самооновлення частина суспільства. Міністр освіти вірить у кожного педагога, адже за його переконанням, висловленим і на парламентських слуханнях, «українська школа жива, розвивається і має всі підстави для подальшого покращення своїх результатів. Давайте повіримо всім, хто хоче зробити життя наших дітей кращим, всім, хто хоче допомогти вчителю і школі. Бо якщо обіцянки на цій найвищій трибуні будуть просто політичною грою, - це великий гріх. Не можна з кабінетів на київських пагорбах зазирнути в кожен клас поліської чи карпатської школи. І які б у нас не вивішувались прапори, і скільки б не змінювалася влада, щодня до дітей у клас заходить учитель. На уроці він і міністр освіти, і депутат, і старший друг, його слово і посмішка вчать та зігрівають кожну дитину». Його заклик-обіцянка «будемо берегти вчителя» - це не просто декларація, це намагання зробити якомога більше для тих людей, якими, за словами І.Франка, «школа стоїть».

Мені завжди імпонувала й імпонує культура Дмитра Володимировича, його вміння контролювати себе у різних ситуаціях. Після зустрічі упевнилася: Д.Табачник не боїться питань будь-якого спрямування, не остерігається провокацій, він з повагою ставиться до співрозмовника. Витримати його такт, інтелігентність зачасту не до снаги опонентам, відтак – порожні звинувачення, абсолютно безпідставні заперечення, елементарне критиканство, аби хоч таким чином вивищитися над цією людиною.

Якісно виконувати навіть найпростішу роботу вміє далеко не кожна людина. Одній бракує терпіння, другій - знань або досвіду, третій - хисту налагодити контакти з людьми, вчасно пригасити конфлікти. Як вдається це Д.Табачнику? Де він знаходить сили для відновлення? У відповідь посміхається: у фітнесцентри не ходить за браком часу, найкраще допомагають вечорові прогулянки. Справжнє натхнення черпає у науковій роботі. Саме змінюючи види діяльності, знаходить відпочинок для душі. Наразі працює над цікавим книжковим проектом, який хотілося б реалізувати. До цього були «Полководці України» - книга, над якою працював три роки. У 2004 році вийшов друком двотомник «Українська дипломатична енциклопедія», за словами Міністра, унікальне видання, якого донедавна не було. До виходу енциклопедії доклав зусиль і Д.Табачник, адже входив до редакційної колегії (заступник голови). Тепер готується п’ятитомне видання, три томи вже вийшли друком. А ще… комп’ютерні ігри. Спостерігши наше подивування, Дмитро Володимирович пояснив: «Це стратегічна гра «Вічний Рим», де завдання полягає в облаштуванні величезної території і побудові стратегічно важливих об’єктів, зборі врожаю, прокладанні доріг, зведенні мостів тощо».

Корінний киянин, знає і любить своє місто. Про Київ може говорити годинами. На питання, що порадив би подивитися гостям столиці, відповідає вичерпно: «Зважати треба на те, який Ви раз у місті, - а потім продовжує: - Може, це не звично, але порекомендував би відвідати Свято-Покровський монастир на вул. Артема. Унікальна історія: його люди відновили у 1943 році і навіть радянська влада не могла закрити. Це якщо вас цікавлять пам’ятки такого спрямування. Якщо говорити про музеї, то мої два улюблені – це Національний художній музей, де блискуча колекція шедеврів українського та закордонного живопису, скульптури, графіки. Тут можна щодня відкривати щось для себе. Також варто відвідати музей західного та східного мистецтва у будинках Терещенків-Ханенків, де одна з найбільших мистецьких колекцій».

Сократ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». А на моє особисте переконання, мати уявлення про людину допоможе інформація про улюблену книгу. Ось тут Дмитро Володимирович спочатку зауважив: «Знаєте, я завжди тікаю від цього питання, бо переконаний, що людина не може мати не тільки однієї, а й десятка улюблених книжок», а потім не тільки із знанням справи, а й з видимим задоволенням розповів про свої уподобання. Історик за фахом, він легко і зі знанням справи орієнтується у літературі (і зарубіжній, і українській). А зацікавив нас книгами Дж.Норвіча «Історія Серединного моря» та Б.Токман «Серпневі гармати». Сучасну літературу знає, хоча вважає, що школа має виховувати на зразках класичних творів, бо зачасту новітнє – це комерційне. Щодо власних смаків, то це «Нічний молочник» А.Куркова. Дуже цікава, на думку Д.Табачника, творчість івано-франківського письменника В. Єшкілєва. А ще він акцентує на одному виданні: «Винничук уклав дуже цікаву книгу – «Львівська антологія», де презентовано набуток письменників, що жили і творили у Львові».

Колись в інтерв’ю газеті «Факти» Дмитро Володимирович сказав про себе: «Я був максималістом, хотів змін». Сьогодні він з легким натяком іронії називає себе «поміркованим оптимістом». Я ж, звичайно, з долею суб’єктивізму визнаю: він оптиміст, що не боїться не тільки декларувати зміни, а й впроваджувати реформи, сподіваючись на розуміння суспільства. А ще він надзвичайно харизматична особистість і, погодьмося, визнаний лідер. Американський письменник та історик Генрі Брукс Адамс стверджував, що якщо ваші дії надихають інших людей мріяти про більше, вчитися більшому, робити більше і ставати кращими, значить ви лідер.

Я йшла зі школи з легким присмаком жалю і полегшення. Я йшла з освіти з переконанням, що повертатися на цю стезю уже не варто та й не цікаво. Після зустрічі з Дмитром Володимировичем з’явилося бажання повернутися… Щоб робити нашу школу кращою, щоб забезпечити якість освіти кожній сільській (і власній) дитині, щоб ще раз довести тим людям від освіти, хто за папірцем і наказом перестав бачити учителя, що це галузь особистісно орієнтована і успіх реформування залежить від кожного.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
18-го жовтня православні християни вшановують пам'ять святої мучениці Харитини – жінки, яка постраждала за віру в місті Понте у IV столітті. У ранньому дитинстві Харитина лишилася сиротою, але була вихована благочестивою та доброю людиною. У народі цей день називали «Харитини – перше полотно». Цього дня зазвичай ткали полотно та катали вовну на валянки. Із цього дня відчутно скорочується світловий день. Із 18 жовтня пов’язані також народні прикмети:  Якщо...
Суспільство
Одинадцятирічна Настя Ковтун з Миргородського району знаходиться в реанімації дитячої міської клінічної лікарні. У дитини - гостра не госпітальна пневмонія. Її стан - надважкий.  Лікарі ведуть боротьбу за життя дівчинки! Одинока мама, в якої 5 дітей, не в змозі самостійно купувати життєво необхідні медичні препарати. «Вчора, ми закупили для Насті препарат біовен (вартістю 4 150грн). Загальна потреба ліків на сьогодні майже 13 тис. грн » - пишуть учасники б...
Суспільство
Як ми вже повідомляли, 15-го жовтня у зоні проведення операції об’єднаних сил загинули двоє військових Збройних сил України. Однією із загиблих виявилася 36-річна Ярослава Никоненко із Миргорода. У Миргороді 18 жовтня оголошено Днем жалоби. Відповідне розпорядження підписав міський голова Сергій Соломаха. Завтра, 18 жовтня, об 11.30, на центральній площі Миргорода відбудеться церемонія прощання із Ярославою. Її поховають на Алеї Героїв (кладовище ССК).
Суспільство
Відтепер використані небезпечні відходи полтавці можуть здати в екобус. " -  Усі прийняті використані люмінесцентні лампи, термометри, батарейки в подальшому передаються ліцензованій фірмі для подальшої їх утилізації. Скажімо, викидати люмінесцентні лампи  відходи не можна. Адже у них  міститься від 40 до 70 мг ртуті. Коли разом із побутовим (звичайним) сміттям такі лампи потрапляють на полігон, вони розбиваються. Випари ртуті забруднюють повітря, а коли ц...
Суспільство
Вчора о 20:20 до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про те, що у лісовому масиві Великобагачанського району заблукали двоє чоловіків, 1941 та 1947 р.н. Про інцидент повідомила донька одного з них. Рятувальниками стало відомо, що чоловіки були не знайомі , вони окремо пішли в ліс по гриби та заблукали. Подія трапилася у мішаному лісі поблизу села Яреськи. Коли почало сутеніти, потерпілі випадково зустрілися. Один з чоловіків зателефонував доньці,...
Суспільство
Відтепер у Полтавській обласній клінічній лікарні  діятиме надсучасний  МРТ апарат виробництва  Siemens .  " - 8 тон обладнання, вартістю 1,2 млн доларів уже встановлене і налаштоване представниками виробника. Це один з найпотужніших МРТ-апаратів в Україні – їх всього два: один має приватна столична клініка, інший у нас. Його потужність, роздільна здатність і якість зображення вдвічі більша за можливості апарату відомого полтавського медичного центру. Висо...
Суспільство
Протягом кількох останніх років чимала ділянка дороги у Тахтауловому (поблизу закладу « Віват, Провінція»), була справжнім лихом для автолюбителів. І ось днями тут , нарешті, розгорнулися роботи. " - Ремонт виконує ТОВ «Асфер – груп» в рамках поточного ремонту, так як це і було заплановано на початку року. Ми, перш за все,  звертаємо увагу на найбільш проблемні ділянки"  - розповів заступник міського голови Олексій Чепурко.  Нагадаємо, що цього літа ТОВ "А...
Пригоди
Інцидент стався 16-го жовтня близько 5:00 у полтавському торгівельному центрі «Метрополітен». У ресторані «Подіум» один із відвідувачів влаштував сварку із охоронцем. Почалася бійка, під час якої чоловік витягнув зброю та почав стріляти. Однак завдав поранень сам собі. Потерпілого госпіталізували до хірургічного відділення першої міської лікарні. Про це повідомили у прес-службі Національної поліції у Полтавській області. Попередньо, чоловік стріляв із піст...
Кримінал
Автопригода сталася учора, 16 жовтня, о 17-57 на проспекті Лесі Українки, м. Кременчук.  На сайті ГУ НП у оПолтавській області повідомляють,  що кременчужанин, керуючи автомобілем «ВАЗ 21102»,  здійснив наїзд на хлопчика  2016 року народження, мешканця міста Кременчука, який  їхав  на самокаті. Внаслідок ДТП хлопчик отримав тілесні ушкодження і госпіталізований до лікарні. Поліція з’ясовує обставини та причини дорожньо-транспортної пригоди. Раніше ми розпо...