На вечір пам’яті Володимира Тарасенка зібрався аншлаг у театрі імені Гоголя

      1 листопада, у Полтаві вшанували пам’ять відомого полтавського поета Володимира Тарасенка.

У залі Полтавського обласного академічного театру імені М. В. Гоголя зібралися пошановувачі творчості Володимира Олександровича, його рідні, колишні співробітники та друзі. Серед них відомий композитор Олексій Чухрай і близький друг та співавтор Телик.

Володимира Тарасенка не стало рік тому. Цього року він святкував би свій 65 ювілей. до цієї дати він планув творчий вечір. Вечір пам’яті, який затьмарив день народження полтавця, має символічну назву «Залишуся з вами у віршах».

І досі його поезія не залишає байдужим. Його пригадують, не тільки, як неперевершеного лірика, українолюба, а й щирим другом. Про співпрацю з поетом розповів Олексій Чухрай, який поклав на музику безліч віршів Володимира Олександровича:

– У нас була тісна творча дружба. Ми познайомилися, коли писали гімн Полтавщини. Він зателефонував мені і запропонував написати музику. Спочатку я не погоджувався, але попросив прочитати чотири рядочки. Вони мене зачепили своєю відвертістю, непідробним патріотизмом. Після того ми працювали дуже багато. Писали і дитячі пісні.

Друзі та творчі побратими Володимир Тарасенко та Олексій Чухрай не один рік були шефами одного з полтавських дитячих садочків – «Чайка». Не дивлячись на те, що перші підшефні творчого дуету вже давно випустилися і полинули у доросле життя, у закладі добре пам’ятають  пісні, написані для дітей. На сцену театру вийшли нинішні вихованці «Чайки»: вони зачитали вірші Володимира Тарасенка та заспівали кілька пісень, серед який і написанаспеціально для вихованців-чаєнят.

Протягом вечора лунала багатогранна лірика поета. Не тільки у виконанні заслужених артистів театру, а й з уст Володимира Олександровича. Адже при житті створили кілька документальних фільмів про його життєвий та творчий шлях. Так глядачі побачили стрічку «Я син степів», у якій відомий полтавець розповідає про свою поезію, дитинство, батьків. Особливо захоплено Володимир Тарасенко любив розповідати про свій сад у батьківському селі Бориси. Кожне дерево у ньому він посадив власноруч і вони росли разом із ним. Серед захоплень поета крім повсякчасної потреби писати, виливати думки у віршах, його друг Олександр Телик пригадує й інші:

– Наша творча дружба почалася років 20 тому. Ми працювали в одних державних структурах. Людиною він був дуже творчою, надійною, щирою. У нас було багато спільного. Разом і рибалили, і на полювання ходили.

Творче життя Володимира Тарасенка було надзвичайно плідним. По собі він залишив більше 40 збірок, серед них – дитячі книги. Багато його поезій покладені на музику. Щоранку гімн Полтащини – результат співпраці з Олексієм Чухраєм – лунає на обласному радіо.