Гітара, що голосно мовчала: історія інструмента безвісти зниклого військового

У березні 2026 року рок-гурт “Антитіла” виступав у Полтаві, на концерті були і журналісти 0532.ua. Ми насолоджувались музикою, захоплювались благодійними вчинками полтавців під час аукціону на підтримку ЗСУ, а також були зворушені дуже щемливою історією… Одним з унікальних лотів була гітара з автографом Тараса Тополі. Її для благодійного аукціону передав син безвісти зниклого військовослужбовця Олександра Табуранського, який служив у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького.

Ми поспілкувались із сином Олександра Табуранського — Андрієм і нареченою сина Ліаною. 

Музика супроводжувала Олександра ще з юних років. У рідному селі Яхники він чимало грав на весіллях і різних гуляннях. 

«Музику він любив. Музикою він жив. Вона завжди була поруч із ним. У селі, напевно, немає жодної людини, на чиєму весіллі він не грав. Його всі знали саме через музику», — розповідає Андрій.

Незадовго до зникнення Олександр попросив сина знайти йому гітару на фронт. Інструмент знайшли швидко. Його віддали безкоштовно, а майстер так само безоплатно налаштував.

Андрій відправив гітару у Слов’янськ до батька. Однак… Забрати її Олександр вже не зміг. Понад півтора року інструмент стояв у квартирі в Полтаві. 

«Ця вся ситуація дуже сильно тиснула на мене. Я розумів, що мені складно. Складно прокидатися і бачити цей інструмент. Я сам займаюся музикою, у мене є різні гітари. Але саме з цією була найбільша складність. Одного дня я прокинувся, побачив її і зрозумів: потрібно щось змінювати, потрібно її кудись передати», — ділиться Андрій.

Ліана, наречена Андрія, згадує, що гітара стала для них особливим символом:

«Ці думки були з нами постійно. Цей інструмент приносив і надію, і дуже сильні емоції. Коли Андрій брав її до рук і починав грати, буквально кілька акордів і в цій музиці було все, що він відчував. Мені теж було непросто. Вона постійно була поруч. І в якийсь момент ми зрозуміли, що потрібно відпустити і передати її далі».

Рішення передати гітару саме гурту «Антитіла» було не випадковим.

«Музика цього гурту зі мною ще з дитинства. Ми неодноразово були на їхніх концертах. І дуже надихали їхні вчинки. Те, як вони допомагають військовим, як підтримують дітей загиблих військових... Ми розуміли, що вони точно відчують цінність цієї історії», — пояснює Андрій.

Музиканти відреагували майже одразу. Гітару особисто передала Ліана:

«Це було дуже хвилююче. Я згадувала всі історії, які Андрій розповідав про батька. І ті моменти, які були в нас пов’язані з ним. Я передала інструмент і чекала, коли ж буде аукціон».

На концерті під час благодійного аукціону на підтримку ЗСУ гітару продали за 25 тисяч гривень. Її придбало подружжя лікарів з Охтирки. 

«Це неймовірні люди. Вони допомагають військовим, працюють із родинами зниклих безвісти. Ми обмінялися контактами і зараз на зв’язку», — каже Андрій.

Син Андрій з трепетом згадує останню зустріч з батьком, опановуючи свої емоції:

«Він отримав поранення. Був приліт на позиціях. Його прикидало в окопі мішками з піском. Він зламав ребра. І йому дали певний термін лікарняного. Він зателефонував до мене: “Синок, терміново потрібно мені виїхати звідси, зі Слов'янська”. Я відразу купив квиток. В Полтаві я його зустрів. Він заночував у нас. І наступного дня ми його відправили додому. І от ця ніч… практично до півночі у нас були розмови про музику і про артистів. Не дивлячись ні на що». 

Сьогодні про Олександра продовжують говорити його друзі, знайомі, односельці.

«Ми написали пост подяки у Facebook. І під ним практично всі коментарі — це його вчителі, друзі, односельчани. Всі як один згадують історії з його молодості, що він гітару з рук не випускав, згадують його пісні. Навіть такі, яких ми не знали. Я для себе його відкрив з нової сторони», — ділиться Андрій.

Родина чекає на Олександра. Вони точно знають, що настане той самий момент радісної звістки. 

«Ми віримо, що він повернеться. І ми обов’язково зателефонуємо в Охтирку і скажемо цю новину. А потім візьмемо тата за руку, підемо в музичний магазин і купимо йому гітару — ту, яку він сам обере», — говорить Андрій.

Гітара, яка так голосно мовчала, тепер має нове життя. Вона вже допомогла комусь. 

Усі ми віримо, що Олександр Табуранський повернеться додому, до своїх рідних. І в колі сім’ї він знову із запалом в очах обговорюватиме музику, гратиме улюблені пісні, які так гріють йому серце. Віримо і чекаємо.