Міжнародний день «Дякую»: історія та значення простого слова

У щоденному поспіху ми часто забуваємо сказати «дякую», сприймаючи допомогу чи добрі вчинки як належне. Водночас це слово має величезну силу: воно не лише виражає вдячність, а й демонструє вихованість, повагу та щирість. Саме про це нагадує Міжнародний день «Дякую», який щороку відзначають 11 січня.

Чому важливо говорити «дякую»

Дехто вимовляє слова вдячності механічно - через службовий обов’язок або з ввічливості. Проте одне щире «дякую», сказане від серця, здатне змінити дуже багато. Воно зміцнює взаємини між людьми, знімає напругу, дарує відчуття потрібності та робить атмосферу навколо значно теплішою.

Недарма ще в античні часи філософ Цицерон вважав вдячність не просто великою чеснотою, а «матір’ю всіх чеснот». 

Як виникла ідея Міжнародного дня «Дякую»

Точно встановити, хто саме започаткував Міжнародний день «Дякую», неможливо. Існує кілька версій: одні пов’язують появу свята з ЮНЕСКО або ООН, однак у офіційних календарях цих організацій воно не зафіксоване. Інші вважають, що ініціатива могла належати комерційній компанії - наприклад, виробнику вітальних листівок.

Дата першого святкування також документально не підтверджена, але найчастіше згадують початок 2000-х років.

«Merci»: шлях від плати до вдячності

Уперше слово вдячності з’явилося у словнику, виданому в Парижі у 1586 році. Вишукане французьке merci походить від латинського merces, що означало «плата» або «ціна».

З XII століття цим словом почали просити Божої милості та водночас дякувати у фразі Dieu merci. Згодом вона скоротилася до одного слова, яке й стало загальновживаним знаком вдячності.

«Danke»: подяка як пам’ять і думка

Німецьке danke має зовсім інше походження. Воно пов’язане з дієсловом denken - «думати», а також зі словами, що означають «думка» та «пам’ять». Таким чином, дякувати в німецькій традиції - це «пам’ятати» про добро, що має глибокий символічний сенс.

«Дякую» і «спасибі»: українська традиція вдячності

В українській мові для вираження вдячності вживають слова «дякую» та «спасибі». Існує поширена думка, що «спасибі» є русизмом, однак це не зовсім так.

Слово «спасибі» має спільне походження для багатьох слов’янських мов і пов’язане зі скороченням фрази «спаси Бог», яка вживалася ще в давньоруський період. У «Словарі української мови» Бориса Грінченка (1907–1909) воно зафіксоване як повноцінне українське слово.

Українське «дякую» письмово засвідчене з XVI століття, але насправді є значно давнішим. Його походження досі викликає наукові дискусії. Частина мовознавців виводить його від німецького danke, інші ж вважають цю версію спрощеною та наголошують на широкому поширенні подібних слів у багатьох європейських мовах  від скандинавських до західнослов’янських.

Також існує версія про спорідненість слова «дякую» з дієсловом «дати», а деякі дослідники навіть пов’язують його з давнім санскритом. У будь-якому разі, це одне з найпрадавніших слів, зрозуміле без перекладу майже по всій Європі.

Насправді не так важливо, якими саме словами ми висловлюємо вдячність. Значно важливіше - не забувати робити це щиро. Адже подяка зігріває душу, розганяє смуток, дарує надію й просто робить день трохи світлішим.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.