ОЛЕКСАНДР УДОВІЧЕНКО: «ЛІДЕР – НЕ ПОСАДА, А СТИЛЬ ЖИТТЯ»

В рамках рубрики «Бути чоловіком…» ми продовжуємо спілкування з відомими й шанованими жителями нашого міста, щоб з’ясувати: як бути справжнім чоловіком і що для цього потрібно. Сьогоднішня розмова з головою Полтавської обласної державної адміністрації Олександром Удовіченком присвячена складній та багатовимірній темі «чоловік і влада».

Олександре Васильовичу, то що ж таке влада насправді: привілей чи відповідальність?

Для мене влада – відповідальність перед людьми. Їхня довіра – найвищий привілей.

Як це – жити для інших, для цілого регіону?

Скажу так: непросто. Втім, усвідомлюю, що будь-яка відповідь на подібне гучне питання прозвучить нескромно. Найкраще про це скажуть інші, якщо вважатимуть за потрібне.

Я працюю сам і спрямовую діяльність своєї команди на конкретне втілення реформаторських ініціатив Президента України Віктора Януковича. А отже, на покращення добробуту полтавців.

Конкретика – це і нормальна робота промислового і аграрного комплексів, і нові дитсадки, і доступне житло, і підтримка соціально незахищених верств, і – можна перераховувати ще довго. Працюємо не без напруження, бо даються взнаки економічні труднощі. Якщо Америка була на порозі дефолту, то що говорити про нашу країну, яка лише стає на ноги?

Але, незважаючи на це, область стабільно входить у першу п’ятірку в державі по головних макроекономічних показниках – ось незаперечний факт, який підтверджує: робота влади немарна. Нам є на що спиратися - людський і матеріальний потенціал регіону справді надзвичайно потужний. Фундамент наших досягнень закладався десятиліттями. Тому з повним правом говоримо: «Полтавщина – територія успіху».

Як Ви гадаєте: лідером народжуються, чи цьому можна навчитися?

Якщо не буде внутрішніх даних, на лідера не вивчишся. Лідер – не посада, а стиль життя. Тому в сучасні «Школи лідерів» для талановитої молоді йдуть саме ті, хто відчуває в собі певний потенціал, хто вже виявив себе в громадській роботі. Кадри вирішують все, і наше завдання – підтримати молодь.

Моє покоління сформувалося під егідою комсомолу. Це була чудова школа, яка розвивала особисті й професійні якості, давала мисленню системність. Не буду робити широких узагальнень, але в переважній більшості комсомольські кадри зарекомендували себе як фахівці найвищого рівня в усіх галузях народного господарства та державного управління.

Загалом же вчитися потрібно постійно, щоб тримати себе в тонусі, відчувати живий нерв суспільства. А воно за останні роки ускладнилося за всіма параметрами. Якщо лідер перестає відчувати цей зв’язок, ризикує втратити провідні позиції.

Чи важко залишатися самим собою, поєднуючи роль справжнього чоловіка й політичного діяча?

Політика – мистецтво компромісу, але він має свої межі. Ігри з совістю небезпечні: можна зробити поступку раз, другий, а там і не помітити, як усі принципи перетворилися на мильну бульбашку. І тоді політика не поважають ні колеги, ні опоненти. Не говорю вже про народ. Просто знають йому ціну – в прямому й переносному значеннях. Політик – професія для сильних духом.

Прагнення до влади – це першопочаткова сутність чоловічої натури, чи необхідність, напрацьована суспільством?

Питання не в походженні, а у правильному використанні цього прагнення. І ось тут знову повертаємося до поняття відповідальності. Воно врівноважує, контролює інстинкти, перетворює їхню руйнівну силу на творчу.

Бо влада без обмеження – злочинна. Насамперед, має бути моральний закон, котрий прищеплюється суспільством: родинним вихованням, дитсадком, школою, інститутом, військом, роботою, нарешті, власною родиною, за щастя якої чоловік несе велику відповідальність.

Всі ми знаємо політиків, які, маючи шалене бажання влади, готові знищити Україну ради задоволення своїх вузьких інтересів. Але тішить те, що народ уже виробив «протиотруту» від бацил популізму й авантюризму. Люди вірять лише конкретним справам.

Подякувавши Олександру Васильовичу за те, що він знайшов час поспілкуватися з нашим сайтом та допоміг у розкритті теми «чоловік і влада», ми вирішили підкреслити деякі висловлювання, які на нашу думку червоною лінією пройшли крізь цей діалог та безперечно заслуговують на те, щоб стати одним з постулатів нашої рубрики:

«Влада – відповідальність перед людьми. Їхня довіра – найвищий привілей»

«Якщо не буде внутрішніх даних, на лідера не вивчишся. Лідер – не посада, а стиль життя»

«Політика – мистецтво компромісу, але він має свої межі»

Будемо сподіватися, що кожен чоловік, який в процесі своєї трудової діяльності та завдяки внутрішнім лідерським якостям отримає владу в суспільстві, буде дотримуватись саме таких принципів. Тоді все в нашій державі буде добре, економіка розвиватиметься, промисловість відроджуватиметься, а чоловіки назавжди залишаться справжніми по обидва боки вертикалі влади…

Докладніше  у рубриці      «Бути чоловіком…»