Щодо питання пані Тимошенко.

Щодо питання пані Тимошенко, яке так жваво зараз обговорюється у зв’язку з можливим підписанням угоди про Асоціацію з ЄС.

Безумовно, необхідно виявити акт гуманізму та на законодавчому рівні дозволити засудженій пройти лікування за кордоном.

Українські парламентарі (це мали б бути, на мою думку, соратники Юлії Володимирівни з опозиції) можуть піти шляхом Польщі, Норвегії, Естонії, Болгарії, інших країн та внести зміни у законодавство стосовно "переривання" (відстрочки) відбуття покарання засудженими в окремих подібних випадках без звільнення від цього покарання, а також відносно надання можливостей лікування таких осіб за кордоном.

Разом з тим необхідно вирішити проблему гарантій для України, які нині дозволяють у світовій практиці забезпечити використання відстрочки відбуття покарання саме для лікування, а не інших цілей, а також повернення засудженої особи після одужання для продовження відбуття покарання, призначеного судом.

Такими гарантіями можуть бути:

• прийняття на себе засудженою особою перед судом зобов’язань не лишати місце лікування, використовувати відстрочку виконання вироку виключно з метою лікування і повернутись для продовження відбуття покарання після завершення відстрочки;

• згода іноземної держави на прийняття засудженої особи для лікування. Моніторинг виконання взятих на себе засудженою особою зобов’язань і надання відповідної інформації Україні, а також гарантування повернення засудженої особи в Україну після закінчення відстрочки;

• можливість відміни відстрочки виконання покарання судом у випадку невиконання засудженою особою взятих на себе зобов’язань.

Крім того, оскільки виїзд засудженого за кордон може відкривати певні можливості для зловживання та ухиляння від відбуття покарання, а також від слідства та суду за іншими звинуваченнями, слід передбачити дієві механізми притягнення до відповідальності осіб, що укриваються за кордоном.

Вже існуючі механізми екстрадиції і міжнародної правової співпраці треба було б доповнити введенням механізму притягнення до відповідальності таких осіб у заочному порядку. Такі процедури вже існують у законодавстві таких європейських країн, як Швейцарія, Франція, Італія.

Крім того, існують міжнародні стандарти проведення подібних процедур, які формалізовані в актах Комітету Міністрів Ради Європи (рекомендація № 6 R (87) 17 "Стосовно спрощення кримінального судочинства"; резолюція 75 (11) "Стосовно критеріїв, які регламентують провадження, здійснюване за відсутності звинуваченого").

Відома також практика Європейського суду з прав людини, яка припускає використання саме таких процедур, наприклад, за справами "Шомоді проти Італії", "Меденица проти Швейцарії".

При цьому таке заочне розслідування і судовий розгляд мають обов’язково супроводжуватись введенням усіх правових гарантій на захист особи: обов’язковою участю адвоката, можливістю у будь-який момент з'явитись до органу слідства і до суду для участі у процедурах, спрощеним порядком відміни заочного судового рішення у випадку недодержання гарантій на захист тощо.

Бущан Олег Петрович, кандидат юридичних наук, доцент, директор Полтавського юридичного інституту Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого"