Рушники з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігається колекція близько тисячі рушників ХІХ — початку ХХ століття, які є яскравим прикладом місцевої традиції вишивання рушників, хусток і сорочок. 

Про це повідомили в ОВА.

Для рушників центральної Полтавщини характерні легкість, вишуканість. В західній частині – композиція стає більш монументальною, відчувається переважання червоного завдяки тому, що ажурні заповнення змінюються щільним стібком.

У східній частині краю у червоний колір вкраплюється синій, жовтий, іноді – зелений.

Техніка полтавського рушникового шва включає попередню прорисовку малюнка на полотні. Контур обводиться стебловим швом, а поле квіток, листків, птахів заповнюється “штапівкою”, “драбинкою”, “бігунцем”, утворюється декоративна єдність невеликих квадратів, ромбів, прямокутників, вертикальних смуг, хвилястих ліній, штрихів різної густоти.

Така різноманітність елементів створює враження динаміки, внутрішнього руху, а нитки, покладені в різних напрямках, – гру червоного кольору, що випромінює сяйво.

Рушникові орнаментальні сюжети, мотиви складаються з рослинно-тваринних елементів, людських постатей, християнської символіки. Варіативність музейної колекції – виняткова. В ній відсутні однакові екземпляри, і все ж визначається кілька типових груп за композиційним рішенням:

• гілочка з розкладеним віттям, стилізованими квітами, графічно окресленою рамочкою;
• центральна квітка з трикутника, семи овалів, вазона, горщика, квітки з другорядним бордюром;
• центральне дерево-квітка з виразним бордюром і краями; дерево-квітка з птахами;
• двоголові орли з царськими атрибутами;
• християнські символи (янголи, чаші, хрести тощо);
• тематичні.

Рушники широко використовували у весільному, поховальному обрядах, при закладанні хати, а також мали літургійний зміст та найбільший ужиток знайшли, як хатня прикраса на стінах, іконах, картинах, над вікнами.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.