«Не думав, що на полі бою не вб’є, а тут може і вбити»: як оговтуються полтавці, чий бізнес та житло зруйнував «Шахед» (ФОТО)

Через дорогу від обласного ТЦК та СП, внаслідок атаки дрона-камікадзе, постраждали магазини та житлові будинки. Ми поспілкувалися з тими, хто роками будував тут свій бізнес і хто тепер мешкає в пошкоджених оселях. Чи допомагає їм влада? Як вони оговтуються після трагедії? Деталі – в матеріалі журналіста 0532.ua.

Історія Олександра

Підприємець тут торгував побутовою технікою. Це сімейна справа, започаткована ще його батьками тридцять років тому. Він розповідає, що товар знищено більш ніж наполовину, приміщення та дах потребують капітального ремонту. Тож, щоб все відновити, однієї компенсації буде замало. 

Історія Людмили

Після російської атаки вибухова хвиля повибивала у помешканні вікна й двері. Людмила разом із мамою намагаються хоч якось відновити житло. Учора ми розповідали, як тепер виглядає це помешкання після російської атаки. Їхній будинок – справжній історичний спадок: зведений ще у 1820 році. Він пережив Другу світову війну і, схоже, витримує й цю.

Жінки телефонували за всіма контактами, куди рекомендували звертатися по допомогу. Їм пообіцяли, що хтось приїде. У першу чергу просять допомогти вивезти сміття й забити двері, адже самотужки впоратися важко.

Історія Анатолія

Чоловік – колишній військовий. З гіркотою зізнається: «Не думав, що на полі бою не вб’є, а тут може і вбити». Представники міської ради вже приходили до нього й описували стан пошкодженого майна. Анатолій каже, що жити в будинку більше неможливо. У момент влучання дрона він із дружиною був на дачі. Коли повернулися – побачили моторошну картину: тріщини по стінах, вибиті вікна, обвалена стеля. Немає ані світла, ані газу. Якщо піде дощ – усе затопить. Люстру буквально вирвало з проводами. Уцілів лише холодильник.

Історія Юлії

У її будинку також видно наслідки атаки: провисла натяжна стеля, тріщини по стінах, поруйновані стелі. Родина облаштувала для проживання лише одну невелику кімнату – жити там хоч якось можливо, але умови залишають бажати кращого.

До них приходили представники міськвиконкому, також Юлія писала заяву в поліцію. Відкрили кримінальне провадження. Це потрібно, щоб оформити всі документи належним чином і мати змогу отримати компенсацію. Яку саме – наразі не знають, але сподіваються бодай на щось.

Під час атаки в будинку перебував онук Юлії. Пережив той ранок, каже вона, краще, ніж деякі дорослі – хоча стрес, безперечно, був. У кімнаті разом із ним була їхня собака Ераміра. Її дістали з-під завалів – тварина була налякана й тікала навіть від господарів. Та зараз знову активна. Диво, але цілим залишився навіть акваріум з рибками.

***

Ці історії лише частина великої картини, яку залишає після себе війна в мирних українських містах. Це свідчення того, як одна мить може зруйнувати роки життя, зусиль і спокою. Попри страх, втрати й біль, постраждалі незламно тримаються – ремонтують будинки, звертаються по допомогу, підтримують одне одного.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.