«Впродовж 8 років я жодного дня не був тверезим»: як 24-річній Олег Фадеєнко зміг за пару років побороти наркозалежність та стати директором полтавського реабілітаційного центру

Олегу Фадєєнко всього 24 роки, але тієї кількості драматичних подій, яких пережив хлопець, мабуть, вистачить на кілька життів. Олег родом з Донеччини, початок його «знайомства» з наркотиками співпав з війною на Донбасі. Проте не бойові дії натиснули спусковий гачок його залежності, а відсутність перспектив у маленькому місті. Все почалося у 14 років з першим ковтком дурманливого диму. Подібне переживає чимало молоді, яка залишається на самоті та знаходить втіху в небезпечних речовинах.

Життя Олега можна поділити на два етапи: на першому він зі звичайного студента перетворився на безпринципного наркомана, чиє життя найімовірніше закінчилося б передозуванням або за ґратами. Другий — коли, перебуваючи на самому краю прірви, він зміг звернутися за допомогою та вже скоро сам став витягати людей із безодні.

Про те, як простий хлопець став відчайдушним наркоманом, а потім віднайшов сили не лише побороти хворобу, але й стати директором реабілітаційного центру Георгія Победоносця в Полтаві, Олег Фадєєнко розповів журналісту 0532.ua Аліку Сахно.

«У нашому місті навіть спортсмени курять «траву»

Олег Фадєєнко народився у місті Новогродівка Донецької області. Першим «допінгом», який він спробував, був класичний алкоголь. Типова ситуація: Новий рік, усі п'ють шампанське або щось міцніше, 8-річний Олег теж взяв участь у «дегустації». Згодом уже батьки не відмовляли хлопчику в куштуванні пива. Однак спиртним справа не завершилася.

У 14 років Олег спробував речовину, визнану наркотиком (хоча дехто досі заперечує цей статус) — марихуану. Її сленгова назва: план, трава, ганджубас. У маленькому шахтарському містечку для молоді не було достатньо здорових альтернатив провести власне дозвілля. Ба більше, навіть спортсмени вживали заборонені речовини. Юний Олег відкривав для себе все ширше цю завісу, де ховався заборонений плід. 

«Я пробував різне у шкільні роки, наприклад, дурман з алкоголем. Дикий дурман росте деінде та має шишки з колючками всередині насіння. Це насіння потрібно їсти 20-30 хвилин, але я цілу голову з'їдав. Там є алкалоїди, які викликають такий ефект... Здається, пропадає наступного дня зір. Типу, ти сліпий, у світлі реальність змінюється. Десь глючить, десь відбуваються якісь слухові галюцинації. Це їхній такий ефект... Тобто мені було на той час взагалі байдуже, що зі мною буде», — згадує хлопець.

Він додає, що все оточення, як серед однолітків, так і дорослих, не залишало йому шансу залишатися тверезим. Відтак розпочався його довгий шлях падіння на соціальне дно. 

Змінити місто та себе

Із заходом золотавого сонячного диска за холодні та чорні териконі, «колесо сансари» в житті хлопця робило новий оберт — це значило, що наступні 24 години в його організм потрапить нова доза речовини. Однак у 16 років в Олега з’явився доленосний шанс покінчити ходити колом від одного наркотика до іншого. Він поступив на перший курс Харківського авіаційного інституту на спеціальність «літакобудування». 

«У принципі, я не дуже добре навчався у школі. Але я вважав, що це мій шанс, і мені потрібно його реалізувати. Тобто я кинув палити цигарки та траву, не пив, займався спортом. Я ходив, навчався, просиджував штани у бібліотеці. Читав і намагався хоча б зрозуміти, що каже лектор», — підкреслює Фадєєнко.

Проте таке звичайне життя швидко набридло допитливому юнаку. Усього через 4 місяці в його руках опинилося ЛСД — це галюциноген, який також називають «марками». Найбільшу популярність дана речовина набула в 60-ті роки серед хіпі та представників інших неформальних субкультур. Олег як раз тоді сильно захоплювався рок-культурою, грав на гітарі, тому образ музиканта, який вживає ЛСД, виглядав для нього привабливим.

«Але я не враховував, що вони спочатку стали музикантами, а потім почали вживати. Я думав, у мене буде те саме, якщо я буду вживати. Я теж буду якимось непростим музикантом з унікальним мисленням, якщо я себе так поводитиму», — згадує він.

Пуститися берега

У гуртожитку він познайомився зі студентами, які були на кілька курсів вище. Нові знайомі також захоплювалися марихуаною. Після розлучення з дівчиною в Олега трапився повторний виток залежності. Через цю ситуацію він пережив дуже важкий стрес. Його друзі вирішили «допомогти» заглушити дурні думки солями («вулична» назва сімейства дизайнерських наркотиків), але під виглядом амфетаміну. 

«Я романтизував образ сумного П'єро зі сльозою, яка стікає знизу по щоці, з карамельки за щокою. І думав, що я зараз виправлю собі настрій. Я взагалі думав, що стимулятори працюють наче я зараз вживаю їх, і буду розумний, мега швидко схоплюватиму інформацію. І хотів скористатися цим як форою, щоб стати найрозумнішим студентом на факультеті. У перший раз я прийняв 0,25 грама солі. Щоб ви розуміли, 0,25 вистачало чотирьом на всю ніч. А я за дві години все це вжив. Просто тому, що я не знав, скільки треба. Потім я відчув сплутаність мислення, тремор рук, тахікардію, тривогу, параною, галюцинацію. І в такому стані я пішов додому», — ділиться спогадами Олег.

Після цього на хлопця наринула ціла буря полярних емоцій. Поринувши у вивчення інформації щодо побічних ефектів речовини, він дізнався, що йому дали не ейфоретик, яким є амфетамін, а солі. Олег також дізнався, що вживання таких речовин викликає пожиттєву залежність. Мозок запам’ятовує відчуття кайфу, тому, додає Фадєєнко, у певних життєвих ситуаціях тіло вимагає повернути момент першого вживання, і так може тривати постійно.

«Ці товариші мене не попереджали, що це важкий наркотик, до якого виникне сильне звикання та жорсткий відхідняк. Напроти, вони казали: «брате, це ж класно, давай, спробуй». Я ж тоді не розумів, що зі мною буде. Мені це і страшно, і цікаво було. Нині я вже розумію. Спільний споживач — це не друг. Це не та людина, яка тобі бажає добра. Співспоживнику просто необхідний хтось, щоб підтримувати своє безумство. Тобто, коли я один у безумстві — це не те. Мені потрібен ще хтось, з ким я можу поділитися безумством», — підкреслює Олег Фадєєнко. 

Більш того, наркомани одинаки є рідкістю. За словами Олега, такими стають ті, в кого великий досвід вживання. Коли або оточюючі вже цілковито відвертаються від них, або навпаки їх одного разу дуже сильно «кинули», через що вони уникають людей. Однак за звичай залежній людині не достатньо мати одного співспоживника, тому вона має  розширювати коло осіб, які приймають наркотики з нею.  

Олег додає, що, за статистикою, один залежний приводить на цю стежку 10 здорових людей. У такому випадку можна стверджувати, що наркоманія поширюється наче вірус, ліки проти якого досі не винайшли.

«І через місяць якийсь знову цей друг прийшов, і під виглядом веселощів каже, що в нього є ще. Ну, типу безкоштовно. Це все тримається на безоплатних дозах. Спочатку потрібно пригостити та втягнути в це середовище, а потім людина сама приходить до себе і просить дозу. По суті, воно так і працює — пригостити, щоб потім отримувати наркотики від інших», — розповідає колишній залежний.

Швидке становлення швидкісного наркомана

Така «дружба» призводить до того, що Олег за лічені дні втрачає 10 кілограмів ваги. Він не може нормально спати, їсти та навіть пити. При цьому дія наркотичних речовин вкрай активізує його фізичну активність. Такі наркотики ще називають спідами або швидкісними наркотиками. Особливою популярність вони користуються в любителів клубного життя та вечірок з гучною музикою. При їх вживанні деякі людини стають настільки гіперактивними, що не можуть зупинитися навіть, щоб покурити цигарку.

Усього за три місяці хлопець зі зразкового студента перетворився на наркомана з важким ступенем залежності:«Я ходив весь постійно розірваний. Особливо за собою не стежив. Спітнілий, з дикими очима. У мене, до речі, не було вій, я їх обпалив, коли запалював ці солі. Коли куриш їх з цигарки, у мені прям обпалювалися вії. Я ходжу без вій, брови в мене також попалені. Мінімальна вага — 55 кілограмів. До цього в мене середня вага становила 72-74 кг. За три дні я скидаю десятку. Проте гордість в мене тоді було ой як багато. Вважав, що розірву кожного, хто мене зараз чіпатиме»,

Такий спосіб життя позначився не лише на здоров’ї студента, але й на гаманці. Усі гроші пішли на закупівлю «спідів». Це спонукало хлопця розпочати «бізнес». Він купляв стакан «трави», яку продавав знайомим, а на зароблені купляв собі цілий коктейль із наркотиків. Олег пригадує, що тоді його організм наповнювався від алкоголю та кофеїну, до амфетаміну, спайсу та рідкого ЛСД. Ба більше, усе перераховане він міг намішати в один день. Однак на банальні товари першої потреби грошей вже не вистачало.

«Ти всього цього обдурився, а потім нічого не розумієш. У тебе починають з’являтися суїцидні думки. Ти з балкона звисаєш і розмовляєш із п'ятьма голосами у своїй голові. Це справжнє безумство. Такий ефект настає від солей. Я відношу себе до так званих швидкісних наркоманів. Моїм головним наркотиком на той час була сіль», — ділиться спогадами наш герой. 

Олег Фадєєнко пояснює, що кожен наркозалежний обирає для себе улюблений наркотик з-поміж п’яти видів. Це — галюциногени (ЛСД, псилоцибін (гриби) і мескалін), опіати (ширка, мак, героїн, метадон), стимулятори (амфетамін, метамфетамін та кокаїн), седативні або депресанти (алкоголь, бензодіазепіни та барбітурати) та катинони, до яких відносяться солі. Також ще є афродизіаки - це речовини, що стимулюють або посилюють статевий потяг та активність. Деякі з них мають рослинне походження, інші є синтетичними.

Існує більше тисячі видів наркотиків у світі. Вони різноманітні за своїм походженням, хімічною структурою та дією на організм. Усі ці наркотики є психоактивними речовинами, тобто вони змінюють ваш спосіб мислення, відчуття та поведінку. Більшість наркотиків – це суміш трав'яних та синтетичних продуктів.

Кінець навчання — початок кінця

Спочатку він турбувався про навчання, тому намагався закривати всі сесії, бо розумів, що в іншому випадку його просто виженуть з вишу та гуртожитку. Керівництво навчального закладу, яке помітило, що з хлопцем відбуваються дивні речі, так йому й пригрозило: «або складеш усе, або вилетиш». Врешті-решт, хлопець не втримався ще на першому курсі. 

Він не хотів їхати з міста та казати матері про свої проблеми. Олег вирішує знайти собі роботу. У геть неохайному вигляді, вкритий брудом і з втомленим, червоним обличчям він іде на співбесіду в місцевий магазин одягу.

«Я приходжу туди запалений, і  зі мною починають розмовляти. Я просто киваю і мрію про те, щоб це швидше закінчилося. Я хочу працювати там, але відчуваю себе вкрай жахливо. Я не спав тиждень і лише вранці вживав. А там почуття таке, що ти як на голках. Немає спокою душевного, тобто, ти постійно в тривозі, в паніці. Щось тобі чується, ти смиканий і маєш поганий вигляд. Але, на диво, мене взяли до крамниці, і я почав там працювати», — зауважує Олег.

У перші тижні роботи він зміг припинити вживання, однак в університеті його попередили, що в гуртожитку він доживає останній місяць, за який встиг проплатити. А далі йому треба шукати нове місце проживання. Коли цей місяць закінчився, Фадєєнко просто пролізав у вікно до своєї кімнати. Проте скоро це помітили, тому юнаку нічого не залишилось окрім як спати на вулиці. Він почав спати або просто неба на лавочці, або знаходив притони, де ночував з-поміж інших залежних. Інколи він взагалі не міг заснути, через що всю ніч вештався вулицями міста.

У такому темпі він прожив впродовж трьох місяців. Його стан усе більше погіршувався. Він почав приймати наркотики просто на робочому місці, від чого в нього почалися галюцинації. Настав момент, коли він уже не міг контролювати себе, тому вирішив кинути роботу та повернутися до дому в Донеччину.

У наступній частині, яка вийде днями, ми розповімо, чим закінчилося повернення Олега до дому та з якими новими пригодами зіткнувся хлопець.

Нагадаємо, історію полтавської вчительки, яка колись сяяла на музичному небосхилі з Тіною Кароль.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.