Як і коли застосовувати проблемне навчання?

Технологія проблемного навчання — сучасна методика викладання, за якої вчитель створює нестандартну, але конкретну проблему, підштовхує учнів до пошуку рішень для виходу зі складної ситуації. Метод сприяє розвитку творчого, креативного мислення, навичок роботи у команді, формуванню гармонійної, цілеспрямованої особистості.

Що таке проблемне навчання?

Технологію проблемного навчання почали активно розвивати у першій третині минулого століття. Застосовували у радянських та зарубіжних школах. Метод заснований на працях американського педагога та психолога Дж. Дьюї. Першу дослідну школу він відкрив у 1894 році, традиційний навчальний план замінив заняттями в ігровій формі, трудовою діяльністю.

Дьюї виділив 4 основні інстинкти у дітей, які сприяють навчанню — соціальний, дослідницький, бажання конструювання та самовираження. Для задоволення потреб учнів як джерела отримання нових знань їм пропонували різні об'єкти — слова, технічні пристрої, витвори мистецтв. Додатково дітей активно залучали до навчального процесу.

Основні характеристики проблемного навчання:

• загальнопедагогічна, прагматична, навчальна, гуманістична методика;
• за фактором розвитку – біогенна, психогенна, соціогенна;
• засвоєння матеріалу відбувається на основі асоціативних, біхевіористичних рефлексів;
• орієнтована на формування особистісних структур — знань, умінь, навичок, розумових дій;
• управління відбувається з допомогою системи малих груп;
• застосовують вільне виховання.

Цілі проблемного навчання — набуття необхідних навичок та умінь, формування умінь самостійної діяльності, розвиток пізнавальних та творчих здібностей учнів.

З використанням проблемного навчання засвоєння знань стає стихійним процесом. Дитина дізнається нове через органи почуттів та за рахунок задоволення потреб в отриманні знань.

Переваги проблемного навчання

Проблемне навчання вважається однією з найефективніших методик для формування інтересу у дітей до освітнього процесу.

Переваги проблемного навчання:

• допомагає навчитися науково та логічно, творчо підходити до вирішення проблеми;
• навчальний матеріал стає більш доступним для розуміння та запам'ятовування;
• знання, які учні здобувають самостійно, складніше забуваються;
• розвиває емоційні якості учнів.

Проблемне навчання вимагає великих часових витрат від вчителя та учнів, не завжди виходить сформувати практичні навички та вміння, в яких велике значення має наслідування. Відпрацювати прикладні методи на практиці допоможуть уроки та підручник з трудового навчання за 9 клас.

Ситуації для застосування проблемного навчання

Проблемною ситуацією називають психічний стан, який супроводжується інтелектуальною скрутою. Людина не здатна знайти вихід із ситуації за допомогою наявних умінь та знань, необхідно шукати нові шляхи рішень. Основний елемент проблемної ситуації – невідомий фактор, який потрібно відкрити та вивчити.

Проблемне навчання можна застосовувати у всіх напрямках навчальної діяльності. Для цього застосовують різні технології:

• Імітаційні ігри. Учні на заняттях відтворюють діяльність будь-якої фірми, цеху, відділу. Імітують дії, різні ситуації, робочі процеси. Діти проводять наради, роздають доручення, обговорюють.
• Операційні ігри. Необхідні для відпрацювання чіткої послідовності під час конкретних дій. Допомагають учням навчитися писати твори, вирішувати завдання, вести агітаційну діяльність. В іграх відтворюють конкретний робочий процес, створюють ситуації, які максимально наближені до реальних.
• Виконання ролей. Ігри для відпрацювання тактики поведінки, дій. Вчитель створює модель-п'єсу, розподіляє ролі для людей.
• Діловий театр. На занятті розігрують конкретну ситуацію, поведінка людини у конкретних умовах. Дитині потрібно заглибитися та перетворитися на вигаданого персонажа. Зрозуміти, чому він діяв так, а не інакше, оцінити обстановку, знайти правильну тактику поведінки, використовуючи власні знання, досвід та вміння.
• Соціодрама, психодрама. Технології, схожі з «діловим театром», але з ухилом у соціально-психологічний напрямок. Методи спрямовані на розвиток емпатії, формування навичок оцінювати та впливати на стан інших людей за допомогою продуктивної взаємодії.

Нерідко вчителі застосовують комплексний підхід у проблемному навчанні, комбінують його з іншими техніками та методиками.

Етапи проблемного навчання

Для того щоб проблемне навчання було ефективним, необхідно створити проблемну ситуацію під час засвоєння навчального матеріалу та умови для активної діяльності учнів, бажання активно засвоювати нові знання.

Основні етапи:

• Підготовчий. Складається із розробки сюжету гри та ситуації, складання плану проведення, роботи над сценарієм. Потрібно розписати характерні риси дійових осіб, підготувати матеріальне оснащення.
• Введення у суть гри. Вчитель визначає проблему, ставить цілі, завдання, проводить інструктаж. Учні повинні ознайомитися з інструкцією, зрозуміти правила, розподілити ролі самостійно чи з допомогою педагога, об'єднуються у групи.
• Активна фаза. Діти працюють у групах. Отримують завдання, розпочинають виконання. Учні використовують необхідну літературу, проводять мозковий штурм. Додатково на цьому етапі застосовують тренінгові вправи, ігротехніки. Команди виступають, вступають у дискусії, захищають результати своєї роботи. Експерти оцінюють результати.
• Аналіз та узагальнення. Після завершення гри проводять аналіз, обговорюють, розбирають, оцінюють ігрову подію. Учасники обмінюються думками та висновками. Педагог особливу увагу приділяє рефлексії, підбиває підсумки, фіксує результати, розбирає помилки та дає рекомендації.

Під час створення проблемної ситуації учням потрібно ставити таке завдання, яке допоможе відкрити нові для засвоєння знання. При цьому треба враховувати ті знання та вміння, які учні вже мають. При пошуку рішення у дітей повинна виникнути потреба, яку зможуть задовольнити тільки нові знання.