Ювілей Анатолія Кукоби: ким був перший та «п'ятиразовий» мер Полтави й чому навколо нього досі точаться суперечки

У середу, 8 листопада, Анатолію Кукобі виповнилося б 75 років. Покоління, чия молодість і юність припала на 90-ті та 00-ві, добре пам’ятають його не лише з екранів телевізорів. У багатьох містян залишилися живі спогади про масштабне будівництво, котре відбувалося за 16 років його каденції. 

Проте останнім часом дискусія в Полтаві оживилася не стільки навколо Кукоби як такого, скільки стосовно вулиці, яка має його ім’я. Одна частина містян хоче залишити її на честь першого мера часів незалежної України. Інша вважає, що вона має бути змінена згідно з законом про декомунізацію, тому що Анатолій Тихонович починав свою політичну кар’єру ще в комуністичній партії.

Юлія Іщейкіна. Фото з особистого архіву

Про те, ким був Анатолій Кукоба на роботі та по за нею, який спадок і пам’ять залишив по собі, та чому заслуговує увіковічення в історії Полтави, наш журналіст поспілкувався з його донькою, Юлією Іщейкіною. 

Батько наш Кукоба

Анатолій Кукоба був батьком усіх полтавців, але не своєї родини. Так іронічно висловилася його донька, яка пригадує лише поодинокі моменти, коли він міг відволіктись від роботи і провести час із родиною. За її словами, батьком Полтави його прозвали деякі містяни через те, що він не ховався від людей за товстими стінами, а міг доволі вільно спілкуватися з пересічними громадянами та навіть надавати їм якусь допомогу.

Анатолій Кукоба. Фото з відкритих джерел

«Родина його не бачила. Він вставав ще засвітла та їхав на роботу. Приїздив уже, коли ми відпочивали. Ми рідко залишалися з ним. Частіше за все на вихідні, але він був із родиною скоріше через те, що вже надто виснажився та потребував перезавантаження. У ці рідкісні моменти він дуже полюбляв відпочивати на нашій дачі серед природи. Поруч кіт, собака, мама порається на кухні, ми, оскільки ж не бачимось, намагаємося через нього вирішити свої проблеми», — згадує пані Юлія.

Вона додає, що Кукоба був дуже вимогливий до людей в тих питаннях, які його цікавили. Проте не цікаві для себе речі він відкидав та ігнорував. Дочка пригадує, що вирішила готуватися до захисту кандидатської роботи. Як тільки вона сказала про це батьку, він дуже загорівся цим та почав не лише допомагати з підготовкою, але й ретельно слідкував за процесом.

Анатолій Кукоба з дружиною Вірою Кальник

«Він вважав, що це його справа честі. Якщо він дав добро, то вже контролював так, що вже потім і сам передумав про цю ідею багато разів. Це був жорсткий контроль. Якщо казати про кандидатську, то це півтора року напруги», — пояснює вона.

Юлія пригадує, що в той час могла образитись на нього за доволі авторитарні методи виховання та управління. Однак сьогодні вже сприймає це як певний дар, адже тим самим він дуже ефективно мотивував оточуючих, прискорюючи їхню роботу. 

 «Перед роботою об'їжджав Полтаву, щоб оцінити стан міста»

У Полтаві досі можна зустріти старше покоління Полтави за обговорюванням того, як Анатолій Кукоба на світанку об'їжджав місто, щоб оцінити його стан. Ця історія  на рівні міських легенд, тому народ ділиться на тих, хто вірить, що це було насправді, а інші вважають, що це міф створений для формування образу «міцного господарника». Наш журналіст прояснив це в Юлії Іщейкіної.

«Це правда. А чому він об'їжджав? Тому що на 8:00 вже запланована нарада, на якій зібралися всі його заступники, вони вже не могли брехати, що десь там прибрали або поклали асфальт. Він уже сам все побачив, де працюють робітники, а де їх немає. Це був його інструмент управління людьми, якого боялися підлеглі. Вони розуміли, що можливо якийсь день він і не проїхався містом, але ж не ризикували», — ділиться подробицями Юлія.

Вона також пригадує ситуацію, як її батько повертався з відпустки, а йому звітували, що збудували нову дорогу біля Хрестовоздвиженського монастиря. Тоді, за її словами, він навіть не став повертатися до дому, щоб залишити валізи, та рушив туди. На місці він побачив, що дорогу не проклали. Далі, як каже пані Юлія, після телефонного дзвінка її батька відповідальний за прокладання цієї дороги зірвався з місця, то терміново зібрав усю ремонту бригаду. Вони якимось чином знайшли необхідні будівельні матеріали, яких тоді в них не було, й до ранку завершили цей ремонт.

Вдалі проєкти

Анатолій Тихонович народився в перші повоєнні роки в сім’ї будівельником. У той час, коли Полтава була дуже пошкоджена внаслідок бойових дій, ця професія дуже шанувалася. Ще до початку політичної кар’єри працював інженером-будівельником. Уже на початку XXI ст. в одному з інтерв’ю він казав, що ця будівельна справа є чи не найголовнішою в його житті.

Люди, які застали часи його головування, пригадують будівельний бум, котрий розпочався на перетині 90-х і 00-х. За той час в Полтаві з’явилася ціла низка масштабних, за мірками всієї країни, проєктів. Одним з таких була реконструкція будівлі Художнього музею.

Полтавський художній музей (галерея мистецтв)

«Тоді не було ні світла, ні води, ні зарплатні. Видавали якісь купони, а тут у Полтаві з’являється така перлина в центрі міста, Художня галерея. На відкриття приїжджає Кучма. Про цей об’єкт дізналися безліч художників, які буквально стали в чергу, щоб провести свою виставку. Для Полтави то була дуже непересічна подія», — згадує Юлія Іщейкіна.

Архівне фото Свято-Успенського собору Полтави

Ще один з об’єктів, якими пишається дочка, є Свято-Успенський собор, його збудували за старовинними кресленнями. Анатолій Кукоба тоді, мов, передбачив майбутній церковний конфлікт і власним рішенням передав церкву в управління українському патріархату.

Відкриття палацу Листопад у Полтаві

Серед інших оновлених і відроджених об’єктів варто також зазначити: стадіон «Ворскла», кінотеатр «Полтава», який перетворили на палац дозвілля «Листопад», і "Каштанову Алею" поруч із ним, храм Віри, Надії, Любові, Троїцьку та Пантелеймонівську церкви, реставрацію історичного центру міста.

Що не так зі «Злато містом» і Кадетським корпусом

Серед найбільш неоднозначних будівельних проєктів, які реалізували за часи правління Кукоби, більшість полтавців називає підземний торговий центр «Злато місто». Все через те, що ця скляна споруда, до якої веде мережа переходів, не вписується в історичний ансамбль Круглої площі.

Цей комплекс збудували у 2004-му році як зменшений аналог відомого київського «Глобуса». Відомо, що до цього експерти з ЮНЕСКО розглядали можливість внесення Круглої площі до переліку світових пам’яток, однак, коли побачили, що поруч збудували «Злато місто», перемовини закінчилися.

Підземний торговий центр «Злато місто» у Полтаві. Фото: poltavtransbud.com

Тодішній заступник очільника «Міськбудпроєкту» Борис Петтер говорив, що внесення до переліку пам'яток могло б гарантувати Полтаві майже 800 тисяч євро на рік на підтримку будівель у належному стані.

Однак Юлія Іщейкіна відмічає і переваги цього скляного торговельного центру. Наприклад, те, завдяки підземним переходам, які вели до нього, пасажири були в більшій безпеці, тому що раніше там частіше траплялися аварії за участі пішоходів. Також вона додає, що під час повітряної тривоги — це чи не найзручніше укриття в місті. 

Інша проблемна споруда якраз знаходиться поруч зі «Злато містом», ба більше входить до ансамблю Круглої площі — це Петровський Полтавський кадетський корпус. У тому ж 2004-му році влада міста під керівництвом Анатолія Кукоби продала його ізраїльському власнику А. Н. Іосебашвілі за 2,5 мільйона доларів США. 

Петровський Полтавський кадетський корпус. Фото: ua.igotoworld.com

Причому у квітні 2010-го член-кореспондент Української Академії архітектури Валерій Трегубов у коментарях журналістам стверджував, що орієнтовна оцінка будівлі складала тоді приблизно 6–8 млн доларів. Тобто місто продало іноземцю цю історичну будівлю приблизно у 2,5-3 рази дешевше. Проте ще гірше було те, що він не займався збереженням споруди, яка з того часу почала розсипатися.

А невдовзі власник помер, а Кадетській корпус успадкував його син. У 2010 році Полтавська міськрада, головою якої тоді був Андрій Матковський, ухвалила рішення про повернення місту цієї пам’ятки через суд. Усі суди були виграні у 2012 році.

На захист батька Юлія зазначає, що якщо він був при владі, то зміг би вирішити цю проблему. А в його наступників було понад 10 років, щоб привести будівлю до ладу. Однак зараз ця історична пам’ятка знаходиться у катастрофічному стані.

Суперечка щодо його іменної вулиці 

У травні 2016 року колишня вулиця Пролетарська отримала сьогоднішню назву — імені Анатолія Кукоби. Це рішення було мотивовано тим, що він народився та виріс саме там. Ця вулиця є одною з двох найстаріших на Подолі. З 1878 по 1922 роки вона мала назву Миколаївська, а з часів радянського союзу її перейменували на Пролетарську.

Після початку широкомасштабної війни почався новий виток змін назв топонімів у Полтаві. Члени комісія з перейменування вважають доцільним дати цій вулиці нове ім’я через те, що Анатолій Кукоба з 1980-х років був секретарем Полтавського міськкому КПУ. А ця посада, за їх словами, підпадає під закон про декомунізацію.

З цим не згодна Іщейкіна. Вона підкреслює, що декомунізація пройшла вже більше ніж 7 років тому. Крім цього, вона стверджує, що один з професорів, який брав участь в декомунізації, дав висновок, що Анатолій Тихонович не може підпадати під засудження комуністичної ідеології, оскільки він ніде не пропагував радянську символіку. Як каже вона, Кукоба не був класичною фігурою комуніста.

Активісти біля пам'ятника Анатолію Кукобі. Фото з особистого архіву Юлії Іщейкіної

Також пані Юлія додає, що в нього багато державних нагород уже незалежної України. При ньому Полтава двічі була названа кращим містом Країни. Не менш вагомим аргументом вона вважає любов полтавців до Кукоби.

«Я пригадую, як у палаці Листопад, він заходив у концертний зал. Люди про щось спілкувалися, очікуючи артистів, а тут він з’являється як глядач, і як тільки його помітили присутні, зал зразу до нього повернувся та почав стоячи аплодувати. Ніхто ж їх не підривав з місць, це було від душі», —  ділиться спогадами жінка.

За її словами, його дружина Віра Кальнік на весні цього року власноруч зібрала тисячі підписів містян проти перейменування вулиці. А електронна петиція помічника депутата Полтавської міськради Вадима Духіна, також проти зміни назви вулиці, набрала 254 голоси з 250 необхідних. 

На момент написання цієї статті ініціатива з перейменування вулиці Кукоби призупинилася. Однак певна частина можновладців переконана, що рано чи пізно вона все ж таки змінить назву, скоріш за все, на Поділську. На це Юлія відповідає, навіть якщо її перейменують, то вірить, що згодом повернуть назву імені Кукоби.

Замість епілогу

Для чималої кількості полтавців Анатолій Кукоба є уособленням втраченого «золотого віку» Полтави, коли все працювало як годинник, тому що він «жорсткою рукою» наводив порядок у місті. Інші критикують його за типові для партійного функціонера авторитарні методи керування та дружбу з Кучмою та Януковичем.   

«Особистість Анатолія Тихоновича Кукоби відображає на персональному рівневі долю керівного працівника на зламі епох: від «розвинутого соціалізму» до «нерозвинутого капіталізму». Від комуністичної партократії до химерної «демократії» (транзитом через автократію кучмівського часу). Персоналія, яка могла б зацікавити талановитого романіста. Тобто об'єкт, як то кажуть, цікавий, багатовимірний, і аж ніяк не плоский», — розповів у коментарях журналістам краєзнавець Леонід Булава.

Анатолій Кукоба дуже товаришував з другим президентом України Леонідом Кучмою. Юлія Іщейкіна каже, що це була необхідність, адже тоді не існувало децентралізації. На всі проєкти, які планував реалізувати її батько, були необхідні великі гроші, котрих не мала міська скарбниця. Через це треба було домовлятися з вищім керівництвом держави.

Анатолій Кукоба разом з другим президентом Леонідом Кучмою

«Я знаю, що Анатолій Тихонович був людиною, яка дивилася на свого президента, якого обрав народ. Народ довірив своє життя та майбутнє президенту. Якщо головою держави був Кучма, то він на 100% був з ним», — уточнює донька.

Вона запевняє, що Кукоба завжди залишався принциповою людиною та не любив жалітися. Юлія пояснює, що ця риса була корисною в роботі, але в особистому житті зіграла злий жарт, адже хворобу у політика виявили на дуже пізній стадії.

Жінка переконана, що хвороба здолала батька через те, що в його політичній кар’єрі вже не було таких вагомих викликів і цікавих завдань. Колеги по партії не сприймали його так, як він би цього хотів. Це, за її словами, остаточно зламало Анатолія Кукобу.

Нагадаємо, Віталій Турпітько розповів, як невелика Терешківська громада співпрацює з країнами Європи, куди витрачає свої мільйони та які нові проєкти вже встигли реалізувати.

Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.