Робота за кордоном: історії із життя полтавців

Робота за кордоном у декого викликає захоплення, а в когось побоювання. Проте поїхати працювати в іншу країну все ж таки багато хто мріє. Пропонуємо почитати історії про такий досвід полтавців.

Про сез­о­нну р­оботу в ­Од­е­сі­

4­2-­р­ічна ­І­н­на з ­Полтавсько­ї ­області на­ п­оча­тку червня ­ра­зо­м із зн­айомою за о­г­о­ло­шенням­, яке п­о­ба­чила в о­дні­й із ­ук­раїнськи­х газет­, ­поїха­ла­ н­а сезо­нну ро­б­оту в ­Одесу­, ­зб­ирати­ п­олуниц­ю.­ Через­ част­і ­зливи полу­ни­ця­ поган­о ­вроди­ла цього ­сезону,­ тож заробити вдалося мало – всього 2 тисячі гри­вень за мі­сяць. То­му жі­н­ки ви­рі­ши­ли за­ли­ши­ти­ся до кі­н­ця лі­та. Ни­ні во­ни об­ла­го­ро­джу­ють те­ри­то­рію, на якій ро­с­те по­лу­ни­ця: бі­лять, при­би­ра­ють, фа­р­бу­ють. Крім то­го, зби­ра­ють пе­р­си­ки та сли­ви.

Про за­ро­бі­ток у Мо­с­к­ві

– Впе­р­ше я по­ї­хав до Мо­с­к­ви 1994 ро­ку, – ро­з­по­вів 42-рі­ч­ний Ан­д­рій. – То­ді не бу­ло жо­д­но­го офі­цій­но­го офо­р­м­лен­ня. Фі­р­ма у Пол­та­ві на­би­ра­ла охо­рон­ни­ків. Зар­пла­та ста­но­ви­ла 10 до­ла­рів на го­ди­ну із ви­ра­ху­ван­ням про­жи­ван­ня, ха­р­чу­ван­ня та пла­ти за фо­р­му. То­ді для в’ї­з­ду по­т­рі­б­но бу­ло у будь-­яко­му від­ді­лен­ні по­шти у Ро­сії за­по­в­ни­ти мі­г­ра­цій­ну фо­р­му на до­звіл пе­ре­бу­ван­ня у Ро­сії 3 мі­ся­ці. За­раз для в’ї­з­ду у цю кра­ї­ну по­т­рі­бен за­ко­р­дон­ний па­с­порт, ро­з­по­вів Ан­д­рій, пол­та­вець із 17-рі­ч­ним ста­жем ро­бо­ти у Мо­с­к­ві.

Ан­д­рій стве­р­джує, що пра­цю­ва­ти у Мо­с­к­ві ви­гі­д­но, не зва­жа­ю­чи на ви­со­кі ці­ни за жи­т­ло. Об­ме­жень що­до за­ро­бі­т­ної пла­ти для іно­зе­м­ців не­має. Як­що спе­ці­а­ліст при­ї­хав і впро­ва­джує но­ву те­х­но­ло­гію, є ви­со­ко­к­ва­лі­фі­ко­ва­ним фа­хі­в­цем пе­в­ної га­лу­зі, то і за­ро­бі­ток ві­д­по­ві­д­ний. Зар­пла­та пол­та­в­ця пі­с­ля 17 ро­ків ро­бо­ти у Мо­с­к­ві (за­раз пра­цює осо­би­с­тим по­мі­ч­ни­ком бі­з­не­с­ме­на) ста­но­вить 1500 єв­ро без ви­трат на ха­р­чу­ван­ня, жи­т­ло та про­їзд.

Пол­та­в­цю не ком­пе­н­су­ва­ли втра­ту пра­це­з­да­т­но­с­ті, на­бу­ту за ко­р­до­ном

– У нас був по­с­т­ра­ж­да­лий під час тру­до­вої екс­плу­а­та­ції, який пра­це­в­ла­ш­ту­ва­в­ся че­рез мо­л­дав­сь­ку фі­р­му, що зби­ра­ла пра­ців­ни­ків із усьо­го СНД. Їх ви­ве­з­ли до су­сі­д­ньої кра­ї­ни ро­з­би­ра­ти ста­рі бу­ди­н­ки, – ро­з­по­ві­да­ють у центрі «Ро­дин­ний дім». – Наш пол­та­вець там упав із ви­со­ти у 8 ме­т­рів і тра­в­му­ва­в­ся. Але ро­бо­то­да­вець не взяв на се­бе ві­д­по­ві­да­ль­ність. Лі­ка­рям ска­зав, що йо­го пі­до­пі­ч­ний не по­с­лу­ха­в­ся і по­ліз на де­ре­во по кі­ш­ку, так, мо­в­ляв, і тра­в­му­ва­в­ся. Дав пол­та­в­цю гро­шей на кви­ток до­до­му, на то­му вся йо­го до­по­мо­га і ві­д­по­ві­да­ль­ність за­кін­чи­лась. Ни­ні цей чо­ло­вік не мо­же на­віть отри­ма­ти ін­ва­лі­д­ність та вла­ш­ту­ва­тись на ро­бо­ту. То­му ду­же ва­ж­ли­во, аби у тру­до­во­му до­го­во­рі, який ви пі­д­пи­су­є­те, бу­ли га­ра­н­то­ва­ні ви­пла­ти та до­по­мо­га у ра­зі втра­ти пра­це­з­да­т­но­с­ті.

Пол­та­в­ка до­ві­ри­ла свій па­с­порт во­дію ав­то­бу­са і по­т­ра­пи­ла  в бо­р­дель

–  Це бу­ло кі­ль­ка ро­ків то­му, пол­та­в­ка пра­цю­ва­ла за ко­р­до­ном. По­бу­ва­в­ши у ба­ть­ків в Укра­ї­ні, її зно­ву ви­кли­ка­ють на ро­бо­ту в цю дер­жа­ву.  На ав­то­во­к­за­лі кви­т­ків не бу­ло. Во­на по­мі­ти­ла во­дія ма­р­ш­ру­т­ки, який зби­рав па­са­жи­рів до по­т­рі­б­ної їй кра­ї­ни. Сум­ні­ви бу­ли що­до во­дія, але ви­рі­ши­ла та­ки їха­ти.  Адже в са­ло­ні бу­ли ін­ші ді­в­ча­та, які за­пе­в­ни­ли її, що теж пря­му­ють на за­ро­бі­т­ки в ту мі­с­це­вість. Щоб пе­ре­но­чу­ва­ти, ав­то­бус зу­пи­ни­в­ся у яко­мусь го­те­лі. Во­дій про­мо­вив до ді­в­чат: «Да­вай­те па­с­по­р­ти, я все офо­р­м­лю, а ви йдіть вже по­се­ляй­тесь». О 5-й ра­н­ку ді­в­ча­та ви­йш­ли, та во­дія і ма­р­ш­ру­т­ки вже не бу­ло, як  і па­с­по­р­тів. То­ді во­ни по­мі­ти­ли ін­ший мі­к­ро­а­в­то­бус, у яко­му хло­п­ці спі­л­ку­ва­лись ро­сій­сь­кою. У ре­зуль­та­ті ді­в­ча­та опи­ни­лись в бо­р­де­лі. Їх зму­шу­ва­ли «об­слу­го­ву­ва­ти» клі­є­н­тів. Ви­з­во­ли­тись пол­та­в­ці вда­лось тіль­ки з ча­сом.

Ку­ди  зве­р­ну­ти­ся по до­по­мо­гу в скру­т­ній си­ту­а­ції?

– По­со­ль­с­т­во/кон­суль­сь­кі уста­но­ви Укра­ї­ни за ко­р­до­ном.

– Дер­жа­в­ні та не­уря­до­ві ор­га­ні­за­ції.

– До мі­с­це­вих пра­во­о­хо­ро­н­ців.

– Ор­га­ні­за­ції укра­ї­н­сь­кої ді­а­с­по­ри.

– Ін­ші гро­мад­сь­кі ор­га­ні­за­ції (на­при­клад, ре­лі­гій­ні).

Най­не­бе­з­пе­ч­ні­ші кра­ї­ни:

За ста­ти­с­ти­кою Мі­ж­на­ро­д­ної ор­га­ні­за­ції з мі­г­ра­ції, най­бі­ль­ше по­с­т­ра­ж­да­лих то­р­гі­в­лею лю­дь­ми фі­к­су­ють у Ро­сії.

– А за на­шою ста­ти­с­ти­кою, в тру­до­вій екс­плу­а­та­ції най­бі­ль­ше по­с­т­ра­ж­да­ло та­кож в Ро­сії, а от що­до се­к­су­а­ль­ної, то в Ту­ре­ч­чи­ні, – за­зна­чи­ла Лі­дія Са­ф­ро­но­ва, керівник Полтавського центру «Родинний дім».