Від суконь до військового спорядження: історія полтавської майстрині, яка шиє для військових із перших днів війни

Рік тому наше звичне, повсякденне життя перевернулося з ніг на голову. Це не просто 365 днів. Це рік нашої незламності, героїчної боротьби за волю і свободу. 10-й рік російсько-української війни, яку путінський режим розв’язав 2014 року.

Кожен із нас мав плани на 24 лютого - хтось після роботи збирався на тренування у спортзал, комусь хотілось провести час у сімейному колі, хтось планував святкувати День народження, але усі наші сподівання так і лишилися о 3:40 ранку коли перші російські танки вирушили у бік Луганської області. Саме тоді життя поділилося на "до" і "після". З того моменти усі ми стали на захист своєї країни.

Сьогодні хочемо розповісти вам історію полтавської майстрині та волонтерки Олени Запорожан, яка з перших днів війни разом із командою відшиває для наших військових одяг та необхідне їм спорядження. 

“Увечері побачила фото загиблого бійця, а на ньому наша плитоноска. Всю ніч снився Харків та що війна закінчилась і я перевезла майстерню туди. Уві сні я намагаюся ще живого, в нашій плитоносці, обличчя якого я не знала досі, рятувати, кудись тягла його.

Спала погано. Вранці піднялася температура. Боляче, так боляче. Фізично боляче”. 

23 лютого в мене не було ночі

- 23 лютого в мене не було ночі. Я не спала. Не спала разом з Харковом та Сумами. Постійно сиділа в інтернеті, моніторила новини. Кожен вибух, кожен постріл я проживала разом з тими людьми. Було страшно. Чесно кажучи, я була впевнена, що життя закінчилося. Я думала ми ніколи не повернемось до нормального життя. Чітко розуміла лише одне - я нікуди не поїду з дому, із Полтави. В мене старенькі батьки, кіт, собака та 3 папуги - я не можу нікого з них залишити. Робота в майстерні мені не дала з'їхати з глузду, - згадує пані Олена.

Початок роботи “Майстерні_пані_З”

До війни я була журналісткою. Потім кілька років була в декреті. Орендувала разом з подружкою невеличку майстерню. Шили сукні, спортивні костюми. Це було швидше хобі, аніж комерційна якась історія. Але все ж певні навики шиття в мене уже були.

З початком повномасштбного вторгнення виникла велика потреба шити для наших захисників та захисниць. Спочатку мене просили волонтери шити одяг для полтавської тероборони. Першим “замовленням”були балаклави. Так і почалася наша історія.

Далі один за одним про нас почали дізнаватися. Виникла потреба у тканині. Знайшла в Полтаві непоганий магазинчик. Подзвонила до них з питанням чи можна придбати тканину, а вони відповіли мені, що можна прийти і безкоштовно взяти.

На зустріч пішли і власники приміщення, яке ми тоді орендували. Дозволили нам працювати безкоштовно.

Купляли старі швейні машини. Шукали майстрів, які безкоштовно нам їх лагодили.

Шили дуже багато.Через нашу майстерню пройшла сила-силенна волонтерів. У мене не замовкав телефон. Постійно телефонували, люди хотіли до нас долучатися. Загалом, на початку війни нас було близько 60 людей. Хтось працював постійно, хтось до або після роботи. Шили для Полтави, потім для району, потім для області. Далі працювали для Харкова, Сум, Чернігова.

Трішки згодом ми вирішили зареєструвати нашу майстерню офіційно щоб мати змогу приймати комерційні замовлення. Дівчатам моїм потрібно за щось жити, у всіх родини. Волонтери нам уже прямо казали, що гроші збирати стає дедалі важче. Із часом, розширили асортимент і нещодавно відкрили свій інтернет - магазин.

Був момент коли 80 відсотків моїх співробітників були ВПО. Зараз більше полтавських.

В асортименті майстерні великий перелік: плитоноски, які вже неодноразово вдосконалювали з допомогою бійців ЗСУ, різноманітні підсумки, розгрузки, білизна, панами і ще багато усього.

Шкодую, але не дякую долі за цю можливість

Я все зробила правильно. Уже немає тієї розгубленості, яка була на початку війни. Дуже шкодую, що не почала займатися шиттям на такому рівні як зараз раніше. Бути виробником це цікаво і не так страшно як здається на перший погляд. Шкодую, але не дякую долі за цю можливість. Якби не війна усе б зараз було інакше, але ми єдині і спільні у боротьбі! Ми обов’язково переможемо, Україна буде вільною і незалежною!