Нащадки Пушкіних і Гоголів в Полтаві

Полтаву називають духовною столицею України. І для цього є багато передумов, тому що її прекрасна земля народила і дала крила для злету багатьом відомим людям. ЇЇ незвичайна краса, мальовничість, притягувала сюди, як ми зараз говоримо, на постійне місце проживання, досить знаменитих в у сьому світі особистостей. Це й відомий хірург Скліфософський, талановитий художник Мясоєдов і письменник-гуманіст Короленко.

Саме ця земля і її енергетика поєднала тут два великі роди – Пушкіних-Гоголів.

О.С. Пушкін і його дружина, уроджена Н.М. Гончарова, мали четверо дітей, 17 онуків, 32 правнуки і 42 праправнуки.

Засновницею полтавського «гнізда» пушкінського роду стала Марія Олександрівна Пушкіна – онучка поета. 30 серпня (11 вересня) 1881 року генерал Олександр Олександрович Пушкін (син О.С. Пушкіна) вручив долю своєї дочки Марії поручику Миколі Володимировичу Бикову (племіннику М.В. Гоголя). Таким  чином дружба двох талановитих письменників була скріплена узами сімейних зв’язків.

Дуже скоро після весілля Микола Володимирович іде у відставку і молода пара переїжджає в Полтаву, де їх радо зустрічає Анна Василівна Гоголь, що замінила племіннику і його чотирьом сестрам і братам рано померлу матір, свою сестру Єлизавету Василівну. І майже зразу Бикови переїжджають у Василівку, рідне село Гоголів, де Миколі Володимировичу належало 2/3 гоголівської садиби. Марія Олександрівна була гідною представницею пушкінського роду. По прикладу О.В. Головні створює своєрідну «швидку допомогу», організувала в селі аптеку, недільну школу для селянських дітей.

1883 році народився первісток Олександр, а потім ще 9 дочок і синів. Турбот прибавлялось з кожним роком, але в сім’ї культивувалися відношення доброти і шляхетності. Виховували дітей без різних забобонів, з добрим відношенням до селянських дітей.

Бикові виписували багато літератури петербурзької, місцевої і закордонної, намагалися бути в курсі літературних подій.

Приїздили гості – В.О. Гіляровський, А.П. Чехов, Данилевський і інші літератори, які любили відвідувати Василівку. Тут їх радо приймали, ділились спогадами, показували реліквії: гоголівські листи, особисті речі, годинник Пушкіна, подарований ним Жуковському і переданий останнім Гоголю.

Діти підростали, навчання дома не могло замінити систематичну освіту і Бикови, тепер уже великою сім’єю, повертаються в Полтаву. Микола Володимирович працює у губернській земській управі. Марія Олександрівна продовжує займатись благочинною діяльністю – допомагає навчатись дітям бідних, організовувала бібліотеки, прилаштовувала сиріт в притулки. Батьки підтримали ініціативу своєї дочки Софії організувати у садибі Гоголів (Яновщині, Василівці) перші на Полтавщині яслі і взяли їх на повне своє утримання.

Дочки підростали, виходили заміж, з’являлись онуки, і Марія Олександрівна займається новими для себе обов’язками – турботою про них.

Оскільки в одній статті неможливо описати долі усіх спадкоємців, живуть вони по усьому світі, то ми зупинимось саме на родовій гілці Софії Миколаївни Бикової (по чоловіку Данилевська). Правнучка О.С. Пушкіна, і троюрідна племінниця М.В. Гоголя, вона до 1922 року жила з дітьми у маєтку Гоголя в Яновщині. Чоловік рано помер. Потім переїхала в Полтаву і працювала вихователем у дитячих дошкільних закладах.

У сім’ї Данилевських було 5 дітей – праправнуків Пушкіна. Ось як склалась їх доля: старша дочка Марія Сергіївна (1908 р.н.) працювала ботаніком у м. Коростень, дочка Ірина Сергіївна (1909-19070 р.ж.) працювала у Полтаві інженером у системі міського комунального господарства. Син – Олександр Сергійович Данилевський (1911-1969 р.ж.) останні роки працював професором Ленінградського університету, він вчений – ентомолог, зі світовим іменем, нагороджений кількома орденами і медалями. Його син Сергій Олександрович Данилевський теж вчений – геолог. У нього двоє дітей Олександр і Микола. Третя дочка Наталія Сергіївна (1912 р.н) працювала в Полтаві викладачем французької мови. Молодша дочка з сімї Данилевських Марина Сергіївна (1914 р.н.) за професією лікар, була учасницею Великої Вітчизняної Війни, капітан запасу. ЇЇ дочка Тетяна Іванівна Чалик закінчувала Харківський медичний інститут. Прізвище по чоловіку Лукаш.

Багато років полтавчанка Софія Миколаївна Данилевська була старійшиною Пушкінського роду не тільки в Полтаві, а й в усьому світі. Померла 5 травня 1984 року, на 98 році життя. Похована разом з матір’ю Марією Олександрівною на монастирському цвинтарі Полтави.

Марія Олександрівна і Микола Володимирович Бикови достойно пронесли естафету свого роду, також достойно і несуть її їх потомки.

Так от Наталія Сергіївна Данилевська виходить заміж за Володимира Акимовича Савельєва, обдаровану людину, вірші якого дуже цінував В.Маяковський. Як уже сказано вище вона викладач, і багато років пропрацювала в полтавських школах № 4, 6, 10, а чоловік викладав в Полтавському педагогічному інституті.

Представником наступного покоління спадкоємців являється Микола Володимирович Савельєв, в особі якого природа поєднала талант інженера, художника і педагога, а потім його син – Олексій Савельєв педагог-лінгвіст.

У всіх потомків Пушкіних-Гоголів є одна загальна риса – захопленість. І є одне правило – вони дуже талановиті, але ніде не друкуються, тому що дотримуються ніким невстановленого, але обов’язкового для них правила: «Краще предків ми не напишемо, а гірше нам не можна».

Сім’я Савельєвих живе в Полтаві на вулиці, що носить ім’я її великого предка – Пушкіна. Недалеко пушкінську вулицю перетинає вулиця, яка названа іменем ще одного їх великого  предка – Гоголя. Так як в житті переплелись у нас на Полтавщині роди Пушкіна і Гоголя, так і в Полтаві перетинаються дві центральні вулиці сучасного міста. Полтава пам’ятає своїх земляків.

Скользя по утреннему снегу,

Друг милый предадимся бегу

Нетерпеливого коня

И навестим поля пустые

Леса, недавно столь густые

И берег милый для меня.

Як бачимо, таким «милым берегом» став для Машеньки Пушкіної наш Полтавський край, де вона прожила довге цікаве життя.

Наводимо родове дерево Полтавських спадкоємців Пушкіних-Гоголів.