Полтавські вулиці: хто і як називав.

Якщо вірити статистиці, то сьогодні в Полтаві існує 700 проспектів, вулиць, бульварів, площ, провулків та узвозів.

Із назвою більшості вулиць пов’язані історичні події, легенди та імена видатних людей. Як називалися у різні роки полтавські вулиці та провулки, хто дає назви сучасним, дізнавалося «Коло».

Перше масове перейменування вулиць міста відбулося ще до Жовтневого перевороту – 1909 року. Присвячене воно було 200-річчю Полтавської битви. Другий раз вулиці масово змінювали свої назви протягом 1917—1920 років.   Ще кілька перейменувань відбулося вже після Другої світової війни, коли Полтава інтенсивно розбудовувалася, виникали нові вулиці. Чергові зміни в назвах  почалися після отримання Україною незалежності, вони тривають й тепер.

Сто років тому полтавці ходили в театр на Іванівську, а в пивну – на Дворянську вулиці

– Сто років тому полтавці театр відвідували на Іванівській вулиці, побачення призначали на Олександрівській, ходили в лазню, а заодно і в пивну на Дворянській, – пише Оксана Головко, науковий співробітник заповідника «Поле Полтавської битви» у своїй статті «Перейменування вулиць Полтави у першій чверті ХХ століття». Як зазначає дослідник, переважна більшість дореволюційних назв вулиць характеризувала особливості природного середовища, фах жителів, походили від назв церков, прізвищ відомих людей. А після жовтня 1917 року вулиці почали перейменовувати так, щоб у них відбивалася революційні події.

Після того як у Полтаві 1905 року відкрили пам’ятник Івану Котляревському, зібрали кошти на пам’ятник Тарасу Шевченку та гучно відсвяткували 100 років із дня народження письменника Миколи Гоголя й математика Михайла Остроградського, полтавський губернатор граф Муравйов затвердив прохання міської управи про перейменування вулиць у Полтаві. Саме тоді вулиця Протопопівська стала вулицею Івана Котляревського,  Новополтавська – Тараса Шевченка, Іванівська – Миколи Гоголя, а Поштамтську (нині Куйбишева) назвали Михайла Остроградського.

На честь 200-річчя Полтавської битви частина старих вулиць отримали нові назви. Зокрема, саме 1909 року з’явився проспект Келіна (сучасний проспект Першотравневий). Полковник Келін був комендантом Полтавської фортеці 1709 року.

У своїй роботі Оксана Головко зазначає, що на початку ХХ століття Кузнецьку вулицю, де здавна в Полтаві розміщувалися кузні та ремісничі майстерні, перейменували на Пушкінську на честь російського поета Олександра Пушкіна. А деякі вулиці були названі на честь відомих полтавців. Зокрема, 1902 року було вирішено перейменувати Першу Кобищанську на Трегубівську, на честь статського радника, голови Полтавської міської управи Віктора  Трегубова. Він упродовж 17 років був  міським головою із незаплямованою репутацією. Нині колишня Трегубівська – вулиця Карла Лібкнехта (німецького соціалістичного діяча).

Корпусний сад хотіли назвати Мазепиним гаєм

– У буремні часи революції та громадянської війни, 1917—1920-х років, у Полтаві планували перейменувати кілька вулиць. Коли влада перебувала у руках Центральної Ради, на одному із засідань міської думи депутати внесли пропозицію перейменувати Корпусний сад на Мазепин гай. Вулиці Куракінську та Олександрівську (сьогодні Жовтнева) пропонували назвати на честь українських гетьманів Пилипа Орлика та Івана Мазепи відповідно. Дворянська вулиця (нині Паризької комуни) мала називатися Козацькою, Петровська (зараз Леніна) – Миколи Лисенка, Єкатерининську (сучасна Рози Люксембург та Раїси Кириченко) планували перейменувати на Лесі Українки. Жандармська вулиця (нині Червоноармійська) мала стати Гайдамацькою, Ново-Миколаївська (зараз Леніна) – Гребінки, –підкреслює Оксана Головко.

Але проект залишився на папері. Центральна Рада відступала, місто знову перейшло до рук більшовиків

Радянська влада вже у квітні 1919 року перейменувала деякі центральні вулиці Полтави на честь відомих революційних діячів. Олександрівська вулиця стала Рози Люксембург, Петровска площа, вулиця і парк стали носити ім’я Крейцберга, Дворянська – Заливчого, Соборну площу перейменували на Радянську, Олександрівська площа – Карла Лібкнехта. Та цим назвам довго проіснувати не довелося, улітку 1919 року в місто увійшли денікінці, які видали наказ зняти  вивіски із більшовицькими назвами вулиць. Остаточне затвердження радянських назв відбувалося протягом 1921—1923 років. Нові назви мали зафіксувати факт існування радянської влади у Полтаві. Відтак Куракінська вулиця отримала назву Повстанської, оскільки революційні повстання Полтавщини виходили саме з цієї вулиці. Олександрівську перейменували на вулицю Жовтневої революції. Попередня назва імені Рози Люксембург була не досить відповідною, оскільки населення не знало Рози Люксембург як політичного і громадського діяча. Та нові назви цих двох вулиць існували недовго. 1922 року згідно з проектом організації святкування 5-ї річниці Жовтневої революції, Олександрівська та Куракінська вулиці були об’єднані в одну та названі Жовтневою.

Березовий гай отримав назву Гайок Панаса Мирного. Письменник, повертаючись із роботи, проводив там багато часу. Нині дослідники кажуть, що йдеться не про відомий сучасним жителям Березовий сквер на Пушкіна, а, швидше за все, про  зелений гай (вулиця Карла Лібкнехта), куди була 1936 року перенесена могила письменника. На честь іншого відомого полтавця – Володимира Короленка – переназвали Мало-Садову вулицю. Єкатерининську вулицю (зараз Рози Люксембург) комуністи назвали Червоноармійською, бо на ній розміщувалися казармами та госпіталі червоноармійців.

–1923 року було декілька проектів щодо перейменування вулиць міста. На засіданні малого президіуму Полтавської міської ради робітників та червоноармійських депутатів від 15 січня розглядалося клопотання робітничої молоді про надання двом вулицям міста імен Карла Лібкнехта та Рози Люксембуг. Планувалося дати ці назви вулицям Дворянській (яка мала назву Заливчого від 1921 року) та Ново-Проложеній (сьогодні Шолом-Алейхема), – дослідила Оксана Головко.

На наступному засіданні, що відбулося 12 червня 1923 року, було ухвалено перейменувати 11 вулиць Полтави, серед них:

Дворянська – Паризької Комуни;

Монастирська – Радянська (зараз Монастирська);

Стрітенська – Комсомольська;

Мало-Петровська – Леніна;

Ново-Миколаївська – Пролетарська;

Катерининська – Рози Люксембург;

Трегубівська – Карла Лібкнехта;

Кобеляцька – Троцького (сьогодні Фрунзе).

1925 року, коли Полтавою прокотилася чергова хвиля перейменувань, у міській раді звернули увагу на окраїни міста. Наприклад,  Воскресенський провулок і вулиця були перейменовані на честь діяча комуністичної партії Чубаря; пізніше вулиця змінила назву на Братів Литвинових, у часи незалежної України стала називатися Воскресенським узвозом. Всесвятська вулиця – Комінтерна, названа на честь міжнародної організації «Комуністичний інтернаціонал» (зараз – Чапаєва); Соборна площа – Червона (у часи незалежної України їй повернули історичну назву). Підмонастирська – Нариманівська (назва збереглася до цього часу).

Відтак найчастіше у Полтаві перейменовувалися вулиці Карла Лібкнехта та Рози Люксембург.

Найдовша вулиця Полтави – вулиця Фрунзе.

Панянку назвали на честь рятівниці, а Баяна – в пам’ять про підпільника

Із деякими назвами вулиць обласного центру пов’язані легенди. Стара вулиця Панянка отримала свою назву на честь молодої вродливої панни, яка у ХVIII столітті врятувала людей від чуми. Вона зналася на травах та лікувала людей. Коли в місті лютувала чума, дівчина прийшла до градоначальників,  вказала місце, де треба вирити колодязь, щоб водою із нього лікувати людей від чуми. На честь панянки-рятівниці жителі міста й назвали вулицю, на якій викопали колодязь.

Цікава історія сучасної вулиці Йосипа Баяна. Дуже довго вона називалася Токарним провулком. Бо ім’я самого Баяна у післявоєнний час було під забороною, як зрадника народу. Цей  юнак був керівником полтавської молодіжної антифашистської підпільної організації 1942—1943 років. Через те що підпілля було самоствореним, а до нього не входили комсомольці, після визволення Полтави Йосипа заарештували. Його жорстоко допитували і 1944 року хлопець загинув у казематі УКДБ СРСР. Після війни його реабілітували, 1951 року вулиця отримала назву Баяна.

Пройдіться Романтичним, зверніть на Незабутній

У роки незалежності Полтава продовжує розбудовуватися. Вулицям та провулкам, які виникають, полтавці самі можуть давати назви. Люди не бажають пов’язувати  місця, на яких живуть, з іменами політичних чи громадських діячів, письменників. Віддають перевагу нейтральним, часто романтичним назвам. Тож тепер у нових мікрорайонах міста існують провулки Романтичний, Вічний, Незабутній, Блакитний, Весняний, Вечірній, Абрикосовий, Барвистий, Казковий, Тихий, Тіньовий, Фруктовий, Тракторний, Баварський. Вулиці Співоча та Колоритна. А на Червоному Шляху є 7-й проїзд, 1, 2 та 3-й проспекти і 9 ліній. Імовірніше, їхні назви пов’язані із залізницею, яка прокладена поблизу.

Хто дає імена проспектам та вулицям нині

– Рішення про назву вулиці затверджує комісія із питань найменування й перейменування елементів міського середовища та інфраструктури, увічнення пам’яті осіб та подій. Працює вона як дорадчий орган, – розповідає Ольга Левченко, головний спеціаліст прес-служби Полтавської міської ради. – Коли з’являється нова вулиця, громаді повідомляють про її створення і пропонують якось назвати. Свої пропозиції люди віддають комісії, до складу якої входять полтавські вчені, викладачі, архітектори.

Також мешканці міста можуть схвалювати або відхиляти рішення влади про перейменування вулиць. Нагадаємо, нещодавно ініціювали перейменування вулиць Пролетарської та Паризької комуни на Анатолія Кукоби і Героїв Крут відповідно, але мешканці не схвалили цієї ініціативи влади. Таке рішення для більшості – не ідеологічні погляди, а звичайні питання із документами, які доведеться переоформлювати за власний кошт після присвоєння нової назви.