«Зі своєю дівчиною кожного дня спілкуюся різними мовами: сьогодні - польською, вчора – чеською, позавчора – італійською!» - студент-медик із Полтави вивчає мови у якості хобі (ВІДЕО)

Герой цієї історії – 25-річний студент Української медичної стоматологічної академії. Після закінчення вишу він планує працювати неврологом. Говорить, що йому цікаво вивчати роботу людського мозку, який багато у чому подібний із комп’ютером. Вірить у те, що колись його навіть можна буде певним чином програмувати. Іще до академії Сергій навчався у медичному коледжі та мав практику на «швидкій допомозі». Говорить, що попри певні нюанси, реальна медицина «крута, драйвова і цікава».

Втім, більшу частину нашої розмови ми говоримо із Сергієм не про медицину. Справа у тому, що він у якості хобі… вивчає іноземні мови. При цьому робить це не тому, що йому потрібно це для роботи чи кар’єри, а просто із цікавості.

До 17 років не розумів російської

Вона мені здавалася незрозумілою, як вам, приміром, буде незрозумілою сербська. Потім я приїхав навчатися до Кременчука. А це російськомовне місто. І я вирішив, що буду «крутим» і, як і всі, розмовлятиму російською. Я її вивчив і кілька років нею говорив. Але потім посперечався із одним чоловіком. Він стверджував, що Україна не має історії і власної мови. Після того я принципово повернувся до української.

Англійську не цікаво вчити, в принципі, її і так занадто багато скрізь

У мене ніколи не було особливого потягу до вивчення мов. Після закінчення школи я знав всього кілька слів англійською. Зараз я можу її розуміти і спілкуватися нею, хоча спеціально її не вивчав, просто «нахапався». Можливо, я не досконало знаю граматику, але добре розумію. Загалом, мені, в принципі, її не цікаво вчити, тому що усе навколо і так англійською – музика, фільми, тексти, вивіски.

Вивчив чеську, тому що вона цікаво звучить

Одного разу я почув, як звучить чеська мова і вона мені здалася дуже прикольною. Я її почув і подумав: «Вау! Я буду вчити чеську!» Тим більше, мені подобається хіп-хоп, а більшість чеських реперів – вихідці із України. Зараз ішов до вас на інтерв’ю і слухав чеський реп.

Як почав вчити мову? Знайшов книжки, фільми, якихось блогерів – усе це чеською. Слухав, як звучить мова, повторював. Це не завжди було легкою справо. Приміром, у чеській є специфічний звук-вібрант, щось середнє між «р» і «ж». Я витратив чимало часу, перші ніж зміг його повторити. Якщо ти не знаєш чеської, то одразу «палишся», тому що його надзвичайно складно вимовити.

На вивчення чеської у мене пішло місяців сім-вісім. При цьому я не сидів за підручниками. Але близько години у день (часто – більше) присвячував вивченню мови. Усе, що я зазвичай отримую українською, робив на чеській: слухав музику, дивився фільми, читав новини.

Ні, жодних спеціальних сертифікатів я не отримував. Навіщо, сертифікати потрібні для професії, я ж вчу мову просто для себе. Як я визначаю, що вже знаю мову? Я можу нею описувати: явища, предмети, людей. Можу швидко говорити і розуміти інших.

Італійська здалася легшою – там немає відмінків і простіша фонетика

Приблизно через півтора роки я трохи втомився від чеської і зацікавився італійською. Вчив її по тій самій схемі: музика, фільми, книжки, телепередачі. Ні, італійська не видалася складнішою, скоріше – цікавішою. Так, зараз я можу поговорити із італійцем. Коли був у Львові, зустрів чоловіка з Італії і ми поговорили. Він мене зрозумів, а от мені було складніше, адже він говорив на діалекті із Сицилії.

Поляки сприймали мене за свого

Коли їхав до Львова, сподівався, що зустріну чеха і попрактикуюся у чеській. Втім, чеха не зустрів. Натомість, почув, як багато польської навколо. І вирішив її вивчити. Скажу чесно, вона одразу мені не сподобалася і видалася дуже складною. Приміром, у ній є носові голосні. А слова – довгі та складні. Спробуйте хоча б швидко сказати dziewięćdziesiąt dziewięć (дев’яносто дев’ять – Авт.). Або назвати персонажа на ім’я Grzegorz Brzęczyszczykiewicz. Це дивно звучить, а пишеться іще більш монструозно.

Але потім я зрозумів, що сама польська дає велике різноманіття культури. Що вивчаючи цю мову, я відкриваю для себе цілий культурний пласт. Польською є класне фентезі, фільми, програми.

Невдовзі я отримав можливість попрактикуватися у своїй польській. Ми поїхали до Польщі за студентською програмою обміну «Еразмус». І так вийшло, що поляки не дуже розуміли українську, а наші не надто володіли англійською. Мене попрохали бути перекладачем. Два тижні я виконував цю місію і поляки сприймали мене за свого. Лише одна людина зрозуміла, що я або з-за кордону, або із іншого регіону Польщі, тому що маю трохи інакшу вимову.

Білоруською практично немає інформації

Я неочікувано почав вчити білоруську. Просто натрапив на статистику, що дуже мало білорусів говорять білоруською. Її вчити було складно, тому що інформації нею взагалі немає. Хіба лише кілька інтернет-радіостанцій, які розміщені у Польщі, та кілька рок-гуртів знайшов. Книжок у електронному вигляді немає. Наскільки я знаю, у Білорусі навіть вища освіта не ведеться цією мовою. По звучанню вона мені сподобалася і я досить швидко нею заговорив.

Мови дозволяють по-іншому подивитись на світ

Усіма мовами, які я вивчав, я можу говорити, читати і писати. Мало того, я всі слов’янські мови розумію і можу щось прочитати. Навіть новини іноді дивлюсь сербською чи хорватською. Можливо, лише болгарської та македонської не зрозумію, бо там є артиклі.

Мова дає можливість прочитати літературу мовою оригіналу. Так я, приміром, прочитав польське фентезі про «Відьмака».

Зараз читаю книжку польською про Львів, яким він був до 1940-го року, про те, як там жили поляки до приходу СРСР. Раніше читав італійською про ставлення італійців до Беніто Муссоліні. Дивився «Інтерстеллар» білоруською. Що сказати, було досить дивно (сміється – Авт.) «Ріка і Морті» класно дивитися італійською.

Я завжди можу знайти нову інформацію, якщо використовую для пошуку не одну, а кілька мов. Не знаходжу українською – намагаюся знайти чеською, італійською, польською.

Моя дівчина – жертва усіх моїх мовних експериментів

Кожного дня говорю із нею іншою мовою: сьогодні говорив польською, вчора – чеською, позавчора – італійською. Вона не розмовляє ними, але чудово розуміє мене. Можу розповісти їй історію тією мовою, яку зараз вчу. А ще я не люблю навушники і вона постійно чує відео чи музику із телефона або ноутбука. Іноді її цікавить якесь слово чи вираз і я їй його пояснюю.

Ніколи не загадую наперед, яку мову хочу вивчити. Вона має просто сподобатись

Приміром, мене може зачепити граматика. Або фонетика. А як вони так говорять? Як у них мозок так побудований? Це мені і як медику також цікаво. Приміром, в угорців зовсім інша структура речення. Чи незвичайна в’єтнамська мова, яка має шість тонів. Вони на слух можуть розрізнити – який метал упав: алюміній чи залізо. У європейських мов зі схожих є шведська та датська, які також мають тони.

Я певен, що для вивчення мови потрібні лише інтерес, бажання і невелика кількість зусиль. Це ж не квантова фізика, не нейрофізіологія мозку, щоб приділяти цьому десятки років. Це ж просто мова. При цьому я розумію, що повністю вивчити мову неможливо, можна знати якусь її частину, достатню для того, щоб нею спілкуватись – із чехом, італійцем, поляком, білорусом чи англійцем.

Коли ти знаєш вже кілька мов і постійно підтримуєш володіння ними, тобі нескладно переходити із однієї на іншу. Ти просто перемикаєшся. (На моє прохання Сергій почергово говорить тими мовами, які вже вивчив - Авт.).

У якості резюме мій співрозмовник підсумовує - не потрібно боятися говорити іноземною мовою, до того ж, коли ти спілкуєшся із іноземцем мовою його країни, тим самим демонструєш повагу. А у наш час надзвичайно важливо мати повагу до когось.