• Головна
  • «Мрію зіграти княгиню Ольгу та озвучувати мультики» - актриса Ольга Чернявська
12:30, 8 березня
Надійне джерело

«Мрію зіграти княгиню Ольгу та озвучувати мультики» - актриса Ольга Чернявська

«Мрію зіграти княгиню Ольгу та озвучувати мультики» - актриса Ольга Чернявська

Ольга Чернявська – одна з найяскравіших актрис Полтавського обласного Академічного музично – драматичного театру імені Гоголя. У її послужному списку –   десятки ролей, а останні кілька років вона стала відомою широкому загалу завдяки участі у кінопроектах «Речдок», «Особливий випадок» і «Особиста справа». Разом з чоловіком, Заслуженим артистом Богданом Чернявським, Ольга часто бере участь у різних мистецьких заходах. Напередодні свята ми поговорили з Ольгою про її творчі будні і свята.

Я РОСЛА З ПЕНЗЛИКОМ В РУКАХ, А ЩЕ МРІЯЛА БУТИ БІОЛОГОМ, АСТРОНАВТОМ І ПЕРЕКЛАДАЧКОЮ

Я народилася в Полтаві. Згодом наша родина переїхала жити в Оржицю. Мої батьки – художники. Мама художниця – живописець, працює в Оржицькій школі, тато – художник оформлювач. Тому вони, звісно, хотіли, аби ми зі страшим братом теж були дотичними до мистецтва. І ми дійсно малювали щодня. Я росла і з пензликом в руках. В Оржиці була дуже гарна музична школа, тому мама хотіла, аби ми окрім малювання ми  і музикою займалися. Я вчилася грати на баяні і співала у хорі. Згодом почала займатися ще і домрою. Грали з братом в ансамблі. Все йшло до того, аби я пов’язала життя з музикою. Але до того у мене був  довгий шлях пізнання самої себе. У п’ятому класі, коли почали вивчати іноземну мову, я мріяла стати перекладачкою, їздити по світу і допомагати людям комунікувати. Потім захопилася біологією, брала участь у олімпіадах. Потім я мріяла потрапити в космос. Та власне, і досі мрію.

КОЛИ ВСТУПАЛА НА АКТОРСЬКИЙ ВІДДІЛ, НАВІТЬ НЕ ЗНАЛА, ЩО ТАКЕ ЕТЮД

Потім втрутилася її величність доля. Ми поїхали у Полтаву, повезли документи мого старшого брата на вступ до музичного училища . Доки його прослуховували, я сиділа в фойє. Була зачарована атмосферою, яка панувала навколо. Оця метушня, какофонія звуків… Я вийшла з училища і твердо сказала: « Хочу тут навчатися». За рік довелося зробити великий ривок у моїх музичних навичках, без складнощів не обійшлося – виявилося, що в мене не правильно поставлена рука, довелося, перевчатися. Було важко. І все таки я вступила. Моїм наставником була Наталія Скакун. Я була єдиною домристкою. Дуже люблю цей інструмент. Вчилася натхненно – вже о сьомій ранку була в училищі. По ідеї потім наступним етапом мого життя мала би стати консерваторія. Але доля зробила черговий виток. Я дізналася, що в училищі є театральний відділ, який вів Віктор Мирошниченко. Підійшла до нього і кажу: «Вікторе Опанасовичу, я хочу вступати до вас». Він мені відповідає: «Дівчинко моя, потрібно не тільки хотіти. Треба ще й могти». Я сказала, що буду дуже старатися. Адже Віктор Опанасович спершу запримітив мого брата. Він дуже красивий, помітний, фактурний. В нього чудовий голос, його знало все училище, бо він активний учасник усіх концертів.

Батьки не підтримували мене у цьому прагненні. Тим більше, що друга освіта мала бути платною, а ми жили не багато. І все – таки я вступала. Прийшла на прослуховування. За іспити отримувала найвищі бали. Коли дійшла черга здати етюд, я навіть не знала, що це таке ( сміється). Мені запропонували зіграти таку сцену: я мала показати, як купаюся у ванній, і по черзі біжить то холодна, то гаряча вода. З мене посміялися, але я все - таки вступила. Звісно, більше уваги стала приділяти акторству. Алі і домру не покинула. Це лишилося зі мною назавжди. Я добре відчуваю музику, розумію її, знаю, як виконати той чи інший твір. Музична освіта взагалі дуже збагачує. Музичні навички мені знадобилися в кіно. Моя героїня, слідча Титова грає і співає.

Після завершення училища моєї мрією став вступ до університету Карпенка – Карого. Але саме в цей час я завагітніла і народила старшого сина, Ігоря. Тому довелося все відкласти і згодом вступити на заочне навчання до Харківської академії культури. Суміщала роботу і навчання. Потім народилася молодша донька, Вікторія. Мої діти – моя дуже велика радість.

ОБОЖНЮЮ ГРАТИ У КАЗКАХ І МРІЮ ПРО МОНОВИСТАВУ

Моя перша роль на сцені – епізодчина роль у виставі Сестра Керрі. У головній ролі там була Маргарита Томм. А я грала покоївку. Знаковою роллю для мене стала Килина у «Лісовій пісні». Мрію зіграти у виставі за Чеховим. Це вищий пілотаж. А загалом, мені важко сказати – яку роль не візьми, я старатимуся, гратиму і працюватиму. Але все  ж таки мрія є. Хотілося б зіграти княгиню Ольгу. Цікава історична постать, цікава особистість.

А ще я завжди міряла озвучувати мультики. Я взагалі обожнюю казки. І обожнюю грати у казках. Не дарма кажуть, що кожен актор у душі – дитина. До речі, дитиною я була дуже закомплексованою, гидким каченятком, сірою мишкою. Моя хрещена, Олена Володимирівна Петренко влаштовувала лялькові вистави, і от вона вже тоді щось у мені роздивилася. Підтримувала мене у захопленнях.

На сьогодні також моя велика мрія – моновистава. Мені здається, на сьогодні я готова до цього проекту і хотіла б втілити його в життя. Але кожна роль - дорога. У кожну хочу вкласти щось своє, зробити образ оригінальним.

ДОБРЕ, ЩО МИ З ЧОЛОВІКОМ ОБОЄ АКТОРИ, БО МИ - НА ОДНІЙ ХВИЛІ

- Коли ми побралися з Богданом, мені було дев’ятнадцять років. Він був моїм викладачем. Це було кохання з першого погляду. Богдан потім згадував, що я була захопленою дівчинкою з широко відкритими очима.

- Допускаю, що жити з акторами не просто. У вашій родині – двоє акторів. Як вдається поєднувати високе (мистецтво) і буденне (побут)? Чи важко ужитися двом акторам у родині?

- Думаю,  це добре. Бо ми на одній хвилі. Ми розуміємо одне одного, ми схожі у ставленні до професії. Коли хтось із нас зайнятий у складній ролі – інший бере на себе побут. Ми розуміємо, як багато часу йде на підготовку.

- Дуже часто, читаючи про акторські подружжя, чуєш про конкуренцію між чоловіком та дружиною. У вас немає такого?

- У нас є взаємоповага. Ми одне одному допомагаємо. Адже Богдан ще і режисер. В нього більший досвід, він мудріший. У свою чергу, до моїх порад прислухається він. У нас взаємне бажання самовдосконалюватися. Це частина нашого існування.

- Своїх дітей ви бачите у театральному мистецтві?

- Бачу обох. Хоча син поки що мріє стати журналістом. У нього є хист до писання. Він би міг стати і сценаристом і режисером. Але поки що вагається і надає перевагу журналістиці. Донька Віка хоче бути актрисою, співачкою. Вона навчається музиці. Гарно декламує. Вона дуже емоційна. Загалом , я не тисну на дітей, вважаю, вони повинні визначитися самі. Хоча нам з Богданом дуже би хотілося, аби діти продовжили династію.

- Чи маєш ти якісь акторські прикмети?

- Коли працюю над роллю, я ніколи не показую матеріал, доки не відбулася прем’єра. Адже прем’єра – то народження спектаклю. Кожна роль – це сповідь про себе. Не важливо, чи це позитивний чи негативний персонаж.

- Які захоплення має актриса Ольга Чернявська окрім театру? Можливо рукоділля чи щось на кшталт цього?

- Я не рукодільниця, хоча вмію все це робити. Все ж таки найбільше моє захоплення це робота. Можливо, не можна назвати це захопленням, але останнім часом захопилася спортом. Коли бачиш, як змінюється твоє тіло, як ти стаєш більш витривалою, це дуже надихає.

- Чи маєш ти секрети догляду за собою?

- Поза сценою я не дуже люблю робити яскравий макіяж, зазвичай, це кілька штрихів. Шкіра дуже страждає від гримувань. Тому стараюся мати в арсеналі хороший крем. Загалом же я не роблю з цього культ. Так само спокійно ставлюся до одягу. Хоча вважається, що актриси – найбільші модниці. Але я люблю простий і зручний одяг. Я не вибаглива у цьому плані.

- Чи любить Ольга Чернявська кухонні справи?

- Зізнаюся, що не люблю готувати. Хоча, звісно, готую для родини. І готую добре. За всі наші подружні роки Богдан ніколи не сказав, що щось у мене не смачно. Але я не фанат цієї справи. Хоча пиріжки і іншу смакоту дуже люблю. Натомість я фанат чистоти – люблю прибирати, мити посуд, наводити лад. Я можу їсти найпростішу їжу, і коли їду у відрядження – відпочиваю від кухні.

- Чи притаманна тобі заздрість? Про конкуренцію у акторському середовищі ходять легенди?

- Абсолютно ні. Навпаки, я люблю, коли у спектаклі роль  граю не тільки я. Я люблю на процес  подивитися зі сторони, вловити якісь нюанси, яких не помічала, а які привносить в образ інша актриса. Щось беру на замітку для себе, або щось відмітаю. Ні, у мене немає заздрощів. От скажімо, у одному сезоні у мене було п’ять нових ролей. У іншому – нових немає, але тут з’являється пропозиція грати в кіно. І це таке гарне відчуття. У те, що в тебе все буде навіть якщо зараз немає. Я оптимістка, завжди вірю у краще, і те, що попереду дуже багато всього.

- Як родина Чернявських відзначає Восьме березня?

- Цього дня Богдан і син готують для нас з дочкою різні смаколики і подарунки, вони прокидаються раніше, і це дуже приємно.

- Ми говоримо напередодні восьмого березня, тому я не можу не запитати: яка формула щастя у актриси Ольги Чернявської?

- Любов. Любов у всіх її проявах. Любов до коханої людини, дітей,батьків, роботи. У всьому повинна бути любов, надія і віра. Я не буду оригінальною – і тому бажаю вам любові!

Фото Світлани Фільчак та з особистого архіву Ольги Чернявської

Читайте також: У Полтавському театрі - тріумфальна прем'єра - рок опера "Юнона та Авось"

#театр #Ольга Чернявська #актриса #вистави
Оголошення
live comments feed...