Як відзначають Міжнародний день музеїв у Полтаві: полтавка про роботу в музеї В.Г. Короленка

Щорічно 18 травня, починаючи з 1977, по всьому світу проходить Міжнародний день музеїв. Цей день є приводом для підвищення обізнаності про те наскільки музеї є важливими у розвитку суспільства. Консультативний комітет ІСОМ організовує тему цієї події, надає огляд пов'язаних з даною темою заходів, роблячи їх доступними для всіх, враховуючи велику кількість країн. Від Америки до Океанії, включаючи Африку, Європу та Азію - цей міжнародний захід підтвердив свою популярність.

До Міжнародного дня музеїв ми поспілкувалися з науковим співробітником Полтавського літературно-меморіального музею В.Г.Короленка - Людмилою Вітенко та дізналися як це бути співробітником музею.

Пані Людмило, чому ви обрали роботу саме у музеї? Працюєте за фахом?

Працювати до музею я прийшла абсолютно випадково. Маючи педагогічну освіту, я до першої відпустки по догляду за дитиною кілька років працювала педагогом-організатором в Дитячому центрі «Молода гвардія» міста Одеси. Коли старшому синові виповнилося три роки (а я на той час вже жила у Полтаві), пішла шукати роботу у міський центр зайнятості. Мені одразу ж пощастило, - на дошці оголошень я побачила вакансію педагога-організатора, але чомусь… в музеї. Тоді я дуже здивувалася – навіщо в музеї такий фахівець. Проте пішла на співбесіду. На той час Полтавський літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка очолював Божко Борис Степанович. Ми, напевно, одразу сподобалися один одному, тому що вже під час другого візиту, я підписувала наказ про прийом на роботу, але не педагогом-організатором, а науковим співробітником (так, виявляється, називалася посада). Я не мала нічого проти посади наукового співробітника. Таким чином, 1 квітня 2005 року я потрапила до штату працівників Полтавського літературно-меморіального музею В.Г. Короленка.

Розкажіть детальніше про свою посаду та чим конкретно займаєтесь.

Насправді, як на будь-якому підприємстві, так і в музеї, є поняття «посадові обов’язки», які я намагаюся сумлінно виконувати. Передусім, моя візія – популяризація життєвої та творчої спадщини В.Г. Короленка, збереження й ґрунтовне вивчення музейної колекції. В цих простих словах криється великий об’єм щоденної кропіткої роботи. Проте, якби я не виходила зі своїми проєктами за рамки посадових обов’язків, то ніяких інновацій музей би не пережив. Маючи значний досвід у сфері комунікації, постійно аналізуючи сучасні тенденції та запити відвідувачів, я прийшла до висновку, що наші сучасники з кожним роком все менш ефективно сприймають інформацію у форматі стандартної екскурсії. Гості музею, а особливо діти й підлітки, прагнуть до такого спілкування, де немає холодного ментора і пасивного слухача, а є діалог, є спільна творчість, є результат. Таким чином, ще 2013 року невелика групка музейних співробітників підтримала мої експериментальні розробки і ми поступово втілили у життя авторські інтерактивні проєкти, такі як: науково-пізнавальна гра-квест «Скарби короленківської садиби», театралізована екскурсія «Машина часу на садибі Короленка», пізнавальна гра «Музейна школа», інтегрований урок з елементами психологічного тренінгу «Шлях людини від темряви до світла». Також нами були втілені у життя авторські майстер-класи з виготовлення короленківської ялинкової прикраси та іграшки ляльки-квітки. Багато заходів та інтерактивних програм було проведено нашою творчою групою для діток з інвалідністю. Більшість з цих програм мали у своїй основі театралізований компонент. З часом невеликі театралізації почали переростати у більш об’ємні, до нашої групи стали приєднуватися волонтери. Наприкінці 2018 року у стінах музею Короленка презентували народження аматорського театру «Малафея», корні якого можна знайти у наших перших інтерактивних програмах.

Як довго вже працюєте у музеї Короленка та що саме подобається у роботі музейного співробітника? Які переваги та недоліки такої роботи?

Працюю в музеї Короленка 15 років. На початку мене дуже привабило те, що директор – дуже креативний чоловік, а колектив – дружна родина. На жаль, згодом все змінилося. Найбільшою перевагою в роботі вважаю особистісний ріст, а глобальним недоліком – величину заробітної плати, а також те, що у мене, серед інших працівників, одна з найнижчих надбавок. Це абсолютно не стимулює до творчої та інноваційної роботи, а навпаки формує відразу і небажання працювати. Якби не сотні вдячних відвідувачів, які обожнюють музей Короленка, їхня любов та підтримка, я б вже давно звільнилася з роботи.

Чи є особлива специфіка у роботі в музеї, зокрема у музеї Короленка, у чому вона полягає? Як організована робота музею зсередини?

Якщо сказати чесно, то моя відповідь може потягти негативну реакцію адміністрації музею. Тому краще, тим більше напередодні свята, не торкатися цієї теми. Якщо ж сказати дуже абстрактно – то ми вже кілька років поспіль вимушено знаходимося в умовах мікро моделі VUCA. Але я особисто для себе оцінюю це як позитивний досвід, який народжує вікна можливостей, тобто стимулює до стратегічного, критичного та креативного мислення.

Як відзначаєте Міжнародний день музеїв у музеї Короленка, щось зазвичай готується до цього дня?

Міжнародна рада музеїв щороку затверджує тему Міжнародного дня музеїв, яка є основною, і має привернути увагу суспільства. Цьогоріч маємо тему «Музеї заради рівності: різноманітність та інклюзія». День музеїв - 2020 має стати майданчиком для різних поглядів і точок зору, які має строкате суспільство, та інструментом для подолання упередженості, яку часто воно ж демонструє.

У зв’язку з карантином, ми не зможемо провести серію заходів, пов’язаних з темою Дня музеїв. Проте, на сторінці Фейсбук буде зроблено низку публікацій з акцентом на інклюзію в музейному закладі.

Що для вас особисто значить бути співробітником музею? Чи не плануєте змінювати роботу?

Як і в будь-якій іншій сфері діяльності, бути співробітником означає бути частиною команди. Дуже б хотілося працювати в музейній команді, генерувати, втілювати у життя багато нових креативних ідей, які б привертали увагу відвідувачів до визначної постаті письменника-гуманіста кінця ХІХ-початку ХХ століття Володимира Галактіоновича Короленка.

Роботу змінювати планую.