У Полтаві згадали Пушкіна

Громадськість «стихійно» відзначила річницю смерті поета.

10 лютого громадськість багатьох країна світу згадувала Олександра Сергійовича Пушкіна, померлого в цей день після смертельного поранення в живіт, отриманого на дуелі 8 лютого 1837.

В цей день, на околиці Санкт-Петербурга, в районі Чорної річки, поблизу Комендантської дачі, відбулася четверта і остання дуель Пушкіна з Жоржем де Геккерном (Дантесом) прийомним сином нідерландського посланника у Петербурзі барона Луї Геккерна.

Згадувати великого поета, який оспівав Полтаву у своїй поемі, давня і добра традиція полтавчан. Роблять це і офіційно, і стихійно. З ранку до пам'ятника в «іменному сквері» поета підходили люди, покладали квіти, запалювали свічки. Організовано підійшли представники Російської громади. Обійшлося без довгих промов.

Письменник Юрій Погода прочитав присутнім, знайдене їм для своєї нової книги «Щоденник прикажчика» (другої частини) вірш, який написав до 50-річчя загибелі Пушкіна кадет 5 класу Полтавського Петровського кадетського корпусу Ісаков 19 лютого 1887.

Уже столетья половина
нас отделяет как стена,
С тех пор, когда тебя кручина
Постигла русская земля;
С тех пор, как мир земной оставил
Избранник музы и небес,
И в вечность Пушкина отправил
Рукой безжалостной Дантес.

И лишь тогда народ постигнул,
Что гений чудный совершил,
Когда главой на грудь поникнул
Поэт, сраженный в цвете сил.
Когда гонимый он судьбою
Покинул землю и людей
И под доскою гробовою
Уж тайну скрыл души своей;

И пал поэт, судьбой гонимый,
Но обезславивший себя,
России сын высокочтимый,
Ея любимое дитя!
Себе создал он нерушимый
Безсмертный памятник земной,
Ничем, ничем неколебимый,
И не воздвигнутый рукой.

Хотя давно он мир оставил,
Хотя умолк наш соловей,
Но Пушкин Русь собой прославил,
Ея питомцев и детей.
Постиг писатель дух народный,
И начал петь народу он,
И голос песен благородный
Ему создал высокий трон.

И свыше музой вдохновенный,
Рукой по лире он бряцал,
И звукам песни незабвенной
Поэту міръ тогда внимал.
Хоть жил он чуть-ли не мгновенье,
...Но много песен он создал,
И лик безсмертного создал
Народ любимого поэта
Ея воздвиг на пьедестал
Для взора всех людей и света.

Поникла тихо, без ответа
Лавр гордо несшая глава,
Но жив в России дух поэта
И песня дивная жива!