• Головна
  • У Полтаві жінка 36 років працює водієм тролейбуса (ФОТО, ВІДЕО)
12:00, 8 березня 2020 р.
Надійне джерело

У Полтаві жінка 36 років працює водієм тролейбуса (ФОТО, ВІДЕО)

У Полтаві жінка 36 років працює водієм тролейбуса (ФОТО, ВІДЕО)

Валентина Сердюк, 57 років. Із 1984-го року працює водієм тролейбуса «Полтаваелектроавтотрансу». Одружена. Має двох доньок. Чоловік Анатолій працює слюсарем-електриком у тролейбусному депо.

У перший день постійно падали «штанги»

Після школи вирішила піти навчатися на водія тролейбуса. Тоді багато жінок працювали на цій роботі. У мене сестра старша тут працювала. У 1983-му я пішла на навчання, а у квітні 1984-го мене посадили за кермо мого першого тролейбуса – ЗІЛ-9. Перший день на роботі пам’ятаю добре. Було холодно, дощик, мрячка цілий день. І усю зміну падали «штанги». Через це я була вся «красива», у крапочках, але відпрацювала. Зараз «штанги» падають дуже рідко. Від чого це залежить? І від досвіду, і від швидкості, і від стану покриття, і від ліній.

У 80-ті тролейбуси були забиті, зараз такого немає

У 80-ті я не мала досвіду, але їздити було краще. Зараз транспорту дуже багато, іноді важко навіть просто підїхати до зупинки. Найважче із маршрутками, яких дуже багато у місті.

Сьогодні навіть у години «пік» немає такого напливу людей, як було у 80-ті. Тоді у мене вже на Алмазному сідали люди, щоб їхати у зворотний бік – просто не влазили у попутний тролейбус.

Із пасажирами конфліктів ніколи немає. Кабіна водія просто закрита. Якщо у когось виникають претензії, вони просто телефонують до диспетчера.

Поза роботою не їжджу за кермом

Я поза роботою ніколи не сідала за кермо. Навіть не пробувала. У доньки є автомобіль, вона постійно пропонує, але я всі ніяк не зберуся.

Тролейбусом керувати мені подобається. Я відпочиваю на роботі. Сів – і поїхав. У нас тут, якщо порівнювати із машинами, коробка-автомат – лише газ і гальмо. Керувати тролейбусом нескладно, є, звісно, специфіка, але швидко прилаштовуєшся.

Працюю разом із чоловіком

Чоловік – Анатолій – працює у нашому ж тролейбусному депо слюсарем-електриком. Тому мій тролейбус у гарному стані, він його вчасно ремонтує (посміхається – Авт.). Я прийшла працювати сюди перша, він у мене потім, у 87-му, стажувався. У нас із ним – дві доньки та дві онуки. Чи хотіла б я, щоб хтось із них працював на тролейбусі? Ні. Це важка робота, але мені вона подобається.

За зміну можу зробити два кільця, а можу – п’ять

Зараз їжджу по різним маршрутам – «одиничка», «двійка», «шістка», «семірка» та «вісімка». Сьогодні їду по «сьомому» - Інститут зв’язку – Половки – Алмазний – Розсошенці. Заступаю на зміну о 6:00 та їжджу до 9:40, потім виїжджаю о 15:14 і повертаюсь о 20:47. За зміну можу зробити два кола по «семірці», це найдовший маршрут. По одиничці може бути п’ять. Не надто втомлююся за зміну, але спина іноді болить – це професійне.

На роботі нас привітали сьогодні (6-го березня – Авт.). 8 березня я не працюю. Приїдуть мої онуки і будемо святкувати у колі родини.

#Полтава #жінка #водій #тролейбус #маршрут #робота
Оголошення
live comments feed...