Полтавка створила бутик брендового посуду та підкорила компанію у Лондоні

Полтавка Олена Мілько - власниця бутику брендового посуду “Тарілочка” у ТРЦ “Київ”. Вона має безліч постійних клієнтів та надихає полтавських жінок користуватися якісним посудом. Як дистриб’ютор лондонської продукції “JosephJoseph” Олена нещодавно перемогла у конкурсі на збільшення обсягу продажу та відвідала головний офіс компанії зі світовим ім’ям, де переймала європейський досвід ведення бізнесу. Ми поспілкувалися з підприємицею та дізналися багато цікавого.

Пані Олено, розкажіть як у вас виникла ідея відкрити свій бізнес у Полтаві. Якими були перші кроки?

Я працюю з дитинства – з 14 років допомагала мамі продавати речі на ринку. Це були важкі дев’яності і заробляти було непросто. Мама за освітою інженер з червоним дипломом і зовсім не підприємець у душі. Але мені подобалося торгувати і допомагати сім’ї.

Потім у 1996 році я вступила до тодішнього Кооперативного інституту, де навчалася за спеціальністю “товарознавець-комерсант”. У цей час ми з мамою вже мали свою точку на ринку. Ми продавали спортивний одяг. Після того я ще займалася секонд-хендом. Звісно, дохід це приносило. Але мені завжди хотілося більшого – це і надихнуло.

Чому ви вирішили відкрити саме бутик посуду?

Я завжди любила готувати щось незвичайне і мені хотілося, щоб моя справа приносила мені ще і задоволення, була до душі. Моя бабуся на усі свята виставляла дуже гарний сервіз “Богемія”, який мені дуже подобався. Напевно, моя любов до гарного посуду відтоді. Взагалі, мене завжди оточували люди, які вміють добре готувати та розуміються на якості. Мені подобалося працювати з людьми та продавати речі, але хотілося займатися чимось більш наближеним до приготування їжі. Саме у цей час я потрапила на виставку посуду у Києві, яка мене надзвичайно вразила. Також я мала приклад родичів, які займалися посудом. Так у мене і зародилася ідея відкрити саме бутик посуду і я почала до цієї мети йти.

З чого усе починалося? З якими, можливо, складнощами ви стикнулися при відкритті?

У мене вже був бізнес, який мене годував, тому я створювала новий паралельно. Лягала спати та мріяла про нову справу. Вірно кажуть - став мету і просто до неї йди. “Шлях подолає той, хто йде.” І я згодна з цим. Так і вийшло. Дякую директору ТРЦ “Київ” – Людмилі Іванівні, яка дуже чуйно до мене поставилася, коли я вперше прийшла до неї. На той час ТРЦ “Київ” тільки нещодавно відкрився, а 4-й поверх був взагалі закритий. У цьому році 14 лютого торговий центр святкує 11-ту річницю і я тут з самого початку – підписала договір оренди у вересні. Мені надали приміщення у закутку, але люди все рівно йшли і бізнес вижив. Звісно, складнощі були, тому що працювати саме з посудом для мене було в новинку. Потрібно було зрозуміти, як саме запропонувати людині товар, як правильно викласти, щоб зацікавити клієнтів, як правильно упаковувати. Але найважливіше для бізнесу, на мою думку – це капітал та бажання. Іншому можна навчитися. Я усім цікавилася, розпитувала у родичів, їздила на виставки і все добре склалося.

Що особисто для вас головне у вашому бізнесі? Які ви маєте пріоритети?

Для мене завжди у пріоритеті клієнт. Я вважаю своєю місією, щоб кожна жінка могла собі дозволити придбати якісний посуд, адже це, у першу чергу, здоров’я усієї сім’ї. Ми те, що ми їмо. Коли ж у людини немає грошей, то як добре не презентуй товар, вона його не купить. Тому для мене важливо, щоб кожна жінка мала змогу придбати у моєму бутику якісний посуд, мала змогу оточити себе гарними речами. Адже якщо вже спробував щось краще, то до неякісного дешевого посуду вже не повернешся. Володіння якісними, гарними речами впливає на настрій, на мислення. Дуже хочеться, щоб у наших людей мислення змінювалося на краще і відходило від радянських стандартів.

За якими принципам ви ведете бізнес?

Я сама для себе вирішила, що для мене неважливі мільйони – мені достатньо того, що я заробляю. Адже багата людина не та, яка багато має, а яка мало потребує. Я бачу свою місію в іншому – нехай наші прості українські жінки – завжди такі гарні, доглянуті, зможуть “кайфонути” від якісного посуду. Адже, ми жінки, немало часу проводимо на кухні. Клієнти пишуть мені, що я їх надихаю, що вони отримують справжнє задоволення від приготування їжі з посуду, який придбали у мене. Мені здається, що навіть наша країна, українська свідомість змінюється від можливості дозволити собі якісний товар. Зараз багато людей виїжджає за кордон, але ж і не всі можуть собі це дозволити. І коли люди так замкнуто живуть, то вони зосереджені на якійсь певній інформації, і не бачать чогось кращого, того, як світ йде вперед. Тому я і хочу це змінити. Ця місія мені визначена долею і це добра мрія. Мені важливо аби мені було комфортно, аби я почувала себе, як риба у воді, коли займаюся справою. І я спокійно можу сказати, що бутик посуду - це моє. Я займаюся улюбленою справою, але працюю для людей.

Чому ви вирішили спеціалізуватися на брендовому посуді?

У бутику продається близько двадцяти найменувань різних європейських брендів. Найбільше товару від “JosephJoseph” та “EmileHenry”. Спеціалізуюся на брендовому посуді тому, що він якісний та зручний. Дешеве вино можна випити з будь-якого бокалу, але якщо вино дороге, гарне, то має значення з чого його пити. Щоб дійсно відчути істинний смак потрібен відповідний бокал. Для мене найголовніше в роботі – це позитив і те, що доторкнувшись до бренду, людина змінюється сама, прагне уже чогось більшого, йде вперед, у Європу, а не назад, у радянські часи. Хочеться, щоб було, як казав колись Шевченко: ”Чужому научайтесь і свого не цурайтесь”. Тому, продаючи саме брендовий посуд, перш за все, завжди думаю, що у людини буде гарний настрій при приготуванні їжі та завдяки цьому зміниться на краще атмосфера у родині. Я працюю з брендами тому, що це якісна продукція, за яку виробники несуть відповідальність. Саме тому брендова продукція не може коштувати дешево: її створення - це велика праця, час, витрати. Якість не може коштувати дешево.

Розкажіть про співпрацю з лондонською компанією та про вашу перемогу у конкурсі як підприємця, який збільшив обсяг продажу продукції “JosephJoseph”. Який цікавий досвід отримали від поїздки до головного офісу лондонської компанії?

На перемогу у конкурсі я не очікувала – просто робила свою роботу. Компанія “JosephJoseph” не робила ставку на обіг коштів, а дивилася на розвиток підприємця, як особистості і ріст рівня продажу продукції. Вони хотіли нагородити того, хто вміє і любить продавати. Компанія існує 15 років, з них уже 8 я продаю їх продукцію. Фірмою володіють два брати – один економіст, інший – дизайнер, які отримали її у спадок від дідуся (на той час це був просто завод) і потім розвинули. Це дуже цікаві люди. Річарда я особисто бачила та тисла йому руку.

Вони дуже люблять готувати і, перш за все, хотіли виготовляти зручний посуд. Я в захваті від них, від їх менталітету – простота, мінімалізм, благородство.

Взагалі, Лондон мене вразив. У офісі компанії нас зустріли дуже добре. Годували у різних ресторанах, гід показав нам місто з усіх сторін. Я бачила роботу компанії зсередини. Офіс розташований на двох поверхах. Там працюють дизайнери. Усі працівники дуже освічені та самі користуються продукцією компанії. Є у них ще і закритий офіс, де проходять усі розробки. Кожну продукцію довго тестують. Кожній деталі надається велике значення. Завод компанії знаходиться у Китаї, а склади у Європі. У власників мета у бізнесі не тільки заробити гроші, але й постійно удосконалювати, покращувати свою продукцію, розвивати бренд. Компанія “JosephJoseph” навіть отримала відзнаку від королеви Єлизавети за внесок у розвиток Великобританії.

Чим ваш бутик відрізняється від інших?

Як казав Богдан Ступка: “Роби свою справу чесно і з душею і твоє до тебе прийде”. Так я і працюю. У ТРЦ “Київ” знаходиться офіс, такий собі шоурум. Все роблю сама – пакую, відправляю. Адже ніхто не буде так горіти твоєю справою, як ти сам. Клієнти платять тільки за доставку – упаковка безкоштовно. Мені подобається вислів: “Можна втратити все та головне не втратити клієнта”. Тому я теж говорю, що клієнт завжди має рацію. Звісно, люди трапляються різні, є і дуже складні, але клієнт це головне для мене. Моя мета - догодити усім клієнтам, надати можливість обрати найкращий товар з гарним настроєм. Чим би клієнт не цікавився – я підкажу, розповім. Найважливіше для мене відгуки клієнтів – коли вони рекомендують продукцію своїм рідним, знайомим. Своїм клієнтам я завжди вдячна. Серед них і магазин “Тетянин торт”, і бар “ Concrete”, і ресторан “Shade”. Клієнти йдуть на хороший сервіс, на знання. Я маю підприємницький досвід більше десяти років. Постійно вдосконалююсь, підвищую свій рівень – відвідую майстер-класи. Багато підприємців стоїть на місці, але цього не можна робити – потрібно рухатись і переймати світовий досвід. Мрію з’їздити на виставку до Франкфурту.

Ми дуже раді, що у Полтаві є такі жінки, як Олена Мілько, які досягають таких великих успіхів у бізнесі. Для тих, хто хоче більш детально ознайомитися з діяльністю пані Олени, можна пройти за посиланнями:

https://www.instagram.com/tarilochka/?hl=ru

https://www.facebook.com/tarilochkabutik/?ref=br_rs

Раніше ми писали Циганський капелюх з грибів та шаманський “Тенгаде”: все це і безліч іншого у колекції полтавця Павла Москалюка