Проголошення маніфесту «Самостійна Україна»: полтавці відтворили події 120-річної давнини

Саме в  «Самостійній Україні»  Микола Міхновський  уперше  із застосуванням юридичних постулатів аргументував необхідність побудови нашої  незалежної  держави  й    назвав  головного її  ворога — російський імперіалізм та закликав українців виборювати, у тому числі й зі зброєю в руках, «одну, єдину, неподільну, вільну, самостійну Україну від гір Карпатських аж по Кавказькі». На цьому наголошував очільник Полтавського осередку ГО «Сокіл» Георгій Сьомін. Брошура  «Самостійна  Україна»  була  видана  у Львові 1900 року. Вперше  ж маніфест автор виголосив  публічно 19 лютого 1990 року саме в Полтаві, у будинку засланого сюди  російським царатом подружжя  просвітителів і патріотів Олександра та Софії  Русових. До речі, будівля збереглася, на її стіні  у 2015 році  з ініціативи депутата Полтавської міськради Юліана Матвійчука встановлено меморіальну дошку (на світлині).

Тож, закономірно, що місцем проведення реконструкції став простір поруч із Полтавським коледжем мистецтв імені Миколи Лисенка, неподалік згаданого будинку по вулиці Воскресенський узвіз.

Зокрема, глядачі побачили публічну вечірку ,присвячену Шевченківським дням (за тогочасним календарним стилем вона відбувалася у березні). Модерував захід і коментував реконструкцію регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. Він розповів,що родина Русових постійно перебувала під особливим наглядом спецслужб Російської імперії. Їхній будинок, що містився напроти земської управи, на зламі ХІХ-ХХ ст. був точкою тяжіння для багатьох знакових українських інтелектуалів , приміром, вечірки у хаті Русових відвідувалимайбутній видатний діяч кооперативного руху і прем’єр-міністр УНР у 1919 році Борис Мартос, письменник і діяч «Просвіти»Панас Мирний, історик Лев Падалка. Роль Софії Русової зіграла громадська активістка Анастасія Городчаніна.Софія Русова одна із перших в Україністворювала національну освіту.У період УНРочолювала дошкільний і позашкільний відділи Секретаріату освіти, втілювала гасло: «Українізація народної освіти, всіх її організацій», співзасновниця Педагогічної Академіїз підготовки вчителів українознавства.  У реконструкції також фігурував її чоловік – видатний статистик й етнограф Олександр  Русов. Його внесок у розвиток української ідентичності величезний : входив до  «Старої Громади» у Києві, був секретарем Південно-західного відділу  географічного товариства, видав 1876 року у Празі повну на той час збірку творів Тараса Шевченка «Кобзар», мав вагомий науковий доробок - близько 40 наукових праць.

У вечірцібралиучастьстудентиПолтавськоїдуховноїсемінарії, зокремайСимон Петлюрата його брат Олександр. Їх ролізіграли студенти історичного факультету Полтавського педагогічного університету. Олег Пустовгар короткоокресливтри основні етапи громадівського руху 2 половини 20 століття, розповів про заснування «Братства Тарасівців» та акцентував на тому, що у 1897 році у Полтаві (один із фундаторів Симон Петлюра) патріотична молодь заснувала таємний українофільський гурток, який налічував понад 30 студентів, здебільшого духовної семінарії.

На основі інформації, наданої першим заступником директора Державного архіву Полтавської області Тарасом Пустовітом, Олег Пустовгар розповів й про інших, у майбутньому, видатних діячів українського руху, які 120 років тому у Полтаві надихалися ідеями Міхновського. Зокрема, у Шевченківському святі у будинку Русових брали участь: Іван Липа— письменник, співзасновник «Братства Тарасівців», якміністр віросповідань УНРініціював веденняцерковного діловодстваукраїнською мовою, входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР, був міністром охорони здоров'я в уряді УНР в екзилі; Дмитро Антонович - історик мистецтва й театру, співзасновник Української академії мистецтв, морський міністр УНР, один із засновників музею визвольної боротьби у Празі;Кость Мацієвич - учений-аграрник, співробітник Полтавського аграрного товариства, належав до Української Центральної Ради, міністр закордонних справ УНР, професор Української господарської академії в Подебрадах, голова Української наукової асоціації та Українського дипломатичного клубу в Празі.

Присутні побачилиякдо Русових з Харковазавітав Микола Міхновський.Довідалися, щовнаслідок активного тиску на українських діячівзбоку російської царськоїохранки віну січні 1899 рокупереїхав з Києва до Харкова, де відкрив свою власну адвокатську контору ізавзято влився у роботу місцевої Громади.
Олег Пустовгар процитував активного діяча харківської Громади Юрія Коларда: «В той час Міхновський здобувміж українським громадянством ім’я людини безкомпромісної в українському національному питанні і, хоч був не на багато років старший від нас, мав на молодь величезний вплив.. крок за кроком прищеплював він нам дух революційности в національному питанні»
Саме поєднання адвокатської практики та активна громадська діяльність підштовхнули Миколу Міхновського до спроби розв’язати питання національного звільнення українців саме в юридичній площині. У Миколу Міхновського перевтіливсядепутат міської ради, ветеран російсько-української війни Юліан Матвійчук.

Виголошення ним промови «Самостійна Україна» стало кульмінаційним моментом реконструкції. Звучали слова, написані Міхновським 120 років тому й актуальні дотепер:« МИ ВІЗЬМЕМО СИЛОЮ ТЕ, ЩО НАМ НАЛЕЖИТЬ ПО ПРАВУ, АЛЕ ВІДНЯТО В НАС ТЕЖ СИЛОЮ. НАША НАЦІЯ ДОВГО НЕЗДУЖАЛА, АЛЕ НИНІ ВЖЕ СТАЄ ДО БОРОТЬБИ… НІЧ БУЛА ДОВГА, АЛЕ РАНОК НАБЛИЗИВСЯ, І МИ НЕ ДОПУСТИМО, ЩОБ ПРОМІННЯ СВОБОДИ УСІХ НАЦІЙ ЗАБЛИЩАЛО НА НАШИХ РАБСЬКИХ КАЙДАНАХ: МИ РОЗІБ’ЄМО ЇХ ДО СХІД СОНЦЯ СВОБОДИ… МИ НЕ ХОЧЕМО ДОВШЕ ЗНОСИТИ ПАНУВАННЯ ЧУЖИНЦІВ, НЕ ХОЧЕМО БІЛЬШЕ ЗНЕВАГИ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ. НАС ГОРСТКА, АЛЕ МИ СИЛЬНІ НАШОЮ ЛЮБОВ’Ю ДО УКРАЇНИ!.. УСІХ, ХТО НА ЦІЛІЙ УКРАЇНІ НЕ ЗА НАС, ТОЙ ПРОТИ НАС. УКРАЇНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ, І ДОКИ ХОЧ ОДИН ВОРОГ-ЧУЖИНЕЦЬ ЛИШИТЬСЯ НА НАШІЙ ТЕРИТОРІЇ, МИ НЕ МАЄМО ПРАВА ПОКЛАСТИ ОРУЖЖЯ».
На завершення усім охочим провели екскурсію будинком Русових.

Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті