Як полтавців зі святом Маланки вітає “Творчий центр Наталки Май” (ВІДЕО)

13-го січня відзначають свято Маланки.

Святкування його походить від стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні свята та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки.

У народній традиції обидва свята об’єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки.

В ряді західних регіонів України, зокрема, в Галичині Щедрим (Другим Святим вечором) називають вечір 5 січня (18 січня) напередодні Водохреща (в решті України цей вечір знано як Голодна кутя).

У Полтаві прадавні традиції щедрівок відроджує “Творчий центр Наталки Май”. Тому сьогодні до нас в редакцію і завітав цей талановитий колектив та заспівав гарних щедрівок.

Колектив був ошатно та колоритно вбраний у традиційні українські костюми і вразив своїм майстерним співом.

Творчий центр побажав редакції щастя, здоров’я, миру, злагоди, багатства.

Зокрема, Наталка Май розповіла нам, де її колектив знаходить свої гарні щедрівки та у яких місцях, зазвичай, полюбляє щедрувати.

“- Ми живемо у народі, тому щедрівками ділимося – десь запозичаємо, у когось слухаємо, - ділиться Наталка. – Дуже багато щедрівок на Західній Україні, тому багато беремо звідтіля. Усе це запам’ятовуємо, записуємо і потім розучуємо. Діткам дуже подобається. “

Наталка Май продовжує:

“- Взагалі щедрувати ходимо кругом, де кличуть. У нас дуже багато благодійних заходів. Наприклад, Горбанівський будинок престарілих. Сьогодні його відвідаємо. Також ходимо по інтернатах. Щедруємо кругом, де хочемо підняти людям настрій та зарядити їх енергією на цілий рік. Ми впевнені, що у людей стовідсотково підніметься настрій від наших щедрівок і рік дійсно вдасться. ”

Міф про Меланку

За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна.

Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а з свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків.

Святкування

Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю — щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.

Стравам приділяється дуже важлива роль: вважається, що чим більше розмаїття на столі в цей день, тим щедрішим буде наступний рік. Страви мають бути дуже ситні, але, наприклад, готувати рибу – погана прикмета, адже з дому може “уплити” щастя. А от страви із свинини готуються обов’язково, оськільки саме ця тварина символізує достаток в домі. Традиційно зі свинини готують холодець, кров’янку, ковбаси, верещаку, сало, фарширують цілою, тощо .

Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати.

На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються «водити Меланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.

За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха», — снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.

А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком:

“Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!

На щастя, на здоров’я та на Новий рік,

Щоб уродило краще, ніж торік, –

Жито, пшениця і всяка пашниця,

Коноплі під стелю на велику куделю.

Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Дай, Боже!”

Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.

Щедрівки

Щедрик ведрик

Щедрик ведрик,

Дайте вареник,

Грудочку кашки,

Кільце ковбаски,

Ще того мало –

Дайте ще сала;

Ще того трішки –

дайте лемішки;

(Або) дайте ковбасу,

(Я до) дому понесу,