Як відроджували Різдво у Полтаві

Різдво святкувалося з давніх давен. Це одне з найбільших свят адже знаменує  прихід у світ спасителя Ісуса Христа.

Різдвяна традиція налічує тисячоліття. Весь цей період народ, який глибоко вірить у Христа, прославляв цей день. Безумовно, для віруючих християн це радість надзвичайно велика. Тому крім церковних служб та богослужінь, народ вирішив прославляти Христа ще і народними святкуваннями. Найперше - це колядки і щедрівки, якими прославляють народження Сина Божого. Люди збираються у ватаги та йдуть колядувати від хати до хати. Колядують в церквах, біля церкви, у кожній хаті.

“- На Полтавщині я народився, виріс і завжди тут жив, - розповідає священник Свято-Покровської Церкви отець Микола Храпач. - З дитинства пам’ятаю, що коли був малим хлопцем, то мені навіть подобалося не як діти колядують, а коли ходять дорослі. Це були 50-60-ті роки, але народ ходив колядувати масово. Дуже гарні співали колядки – народні, глибокі, змістовні, наповнені богослужбовими текстами, які прославляють прихід у наш світ Спасителя світу. Було дуже цікаво.”

Отець Микола розповідає, що  радянська влада намагалася всіляко душити Різдвяну традицію.    Наприклад, колядку “Добрий вечір, добрий, пане господарю” у радянський час співали - “Рік новий народився”. Але це дуже давня колядка і, насправді, там співається “Син Божий народився”.

Згодом союз та режим, який знищив багато церков та священників, розвалився. Український дух їм не вдалося знищити. Тому як тільки була можливість та влада перестала переслідувати народ за віру, люди почали відроджувати Різдвяні традиції, пам'ятаючи усі колядки, які передавалися з покоління в покоління.

Отець Микола  продовжує:

“- З дитинства я чув і знав багато колядок. Прийшли 89-ті-90-ті роки і в Полтаві уже створили товариство “Рідне слово”. Там збиралися патріотичні люди. Я теж був учасником цього товариства. Пізніше були організовані “Народний рух”, “Союз Україна”. Усі ці організації перед Різдвом збиралися до купи і згадували колядки. У Міському будинку культури надали для цього кімнату. Потім пішли колядувати.

Пам’ятаю, вперше почали колядувати на Леваді, у висотних будинках. Заходили у під’їзд, дзвонили у квартири і хто відчиняв, туди заходили і колядували. Нас було чоловік 30 колядників – велика ватага. Микола Курчинський домовився, щоб нам дали костюми з театру в українському стилі – сорочки, вишиванки. Деякі люди нас не пускали, але більшість сприймали нас добре і позитивно та дуже раділи нашим колядкам. Старші люди навіть плакали. Ми ходили у піднесеному настрої увечері 6-го і потім 7-го та 8-го.”

У наступні роки, за словами отця Миколи, вони вже ділилися на групи та ходили по іншим мікрорайонам - колядували, підтримували традицію. Уже через декілька років Полтава колядувала повним ходом. Це підхопили і державні організації та почали створювати свої осередки колядників. Потім колядники почали гуртуватися біля церкви. Громада Свято-Покровської Церкви - це була перша громада у Полтаві. Тут уже самі організовували хори і ходили, колядували, радісно святкували Різдво Христове.

“- Пам’ятаю традицію на Різдвяний вечір у моїй сім’ї, - згадує отець Микола. – У нас в хаті завжди збиралася велика родина. Адже традиція передбачає, що на Різдво всі діти та онуки збираються до батьків. Це і зараз є у Полтаві, що усі діти приїжджають до батьків на Різдво, йдуть разом до церкви. Пам’ятаю, що бабуся або дідусь читали молитву. Запалювали свічки, пекли пиріг, сідали за вечерю і вітали один одного з Різдвом. 6-го ввечері йшли до церкви, після служби йшли колядувати. На другий день зранку знову на літургію в церкву, ввечері після обіду знову колядувати. Тому що традиція була колядувати саме у вечірній час, як зіронька зійшла.”

Раніше ми писали У Полтаві другий рік поспіль розгорнулося Різдвяне містечко “Ніч у Віфлеємі 2020” (ФОТО)