Полтавська загальноосвітня школа № 25 святкує ювілей - 80 років

20-го грудня «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 25 Полтавської міської ради Полтавської області» відмічає вісімдесятирічний ювілей.

- В одному із найкращих, як на мене, куточків Полтави свято - нашій рідній 25-й школі 80 років, - коментує директор школи  Григорій  Ринковий.

Школа має чималу історію та багато видатних і талановитих випускників.

- Я тільки зараз підрахував, що виявляється я випустився із своєї рідної школи № 25 аж 40 років тому, - згадує  депутат Полтавської міської ради сьомого скликання Юрій Олександрович Бойко. – Але і досі у мене перед очима вона така, якою була тоді. Спогади про рідну школу, звісно, найприємніші. Дуже приємно, наприклад, що ті самі дуби на подвір’ї школи, котрим уже по сто років десь, не менше, залишилися живі, стоять. І як тоді, на урочистих лінійках, ховали нас під своєю тінню, так і зараз ховають на усіх урочистостях, на які я приходжу вже як депутат. Звісно, у пам’яті залишилися однокласники.  Пам’ятаю викладачів нашої школи, багато хто уже не з нами, але одна-дві викладачки  будуть на ювілеї. Завжди перед очима у мене шкільний стадіон, на якому ми бігали із хлопцями, грали у футбол. Дуже приємно, що викладацький склад школи запросив мене на урочистості, які я обов’язково відвідаю. Як депутат міської ради я  намагаюся допомагати рідній школі.

Фото з особистого архіву Юрія Олександровича Бойка:

ШКІЛЬНИЙ ЛІТОПИС:

Історія Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 25 бере свій початок з 1939 року. У старому приміському селищі, яке колись носило назву “Юрово-Некрасівка” була розташована садиба – велике подвір’я, за ним фруктовий сад, далі ставок. У цьому населеному пункті розташовувалася єдина на все селище початкова школа. У 1938 році саме тут розпочалося будівництво середньої школи № 25.

1 вересня 1939 року школа прийняла перших учнів, частина яких розміщувалася на першому поверсі , частина у школі № 9, де зараз  школа боксу по вулиці Халтуріна.

У серпні 1940 року середня школа № 25 повністю здана в експлуатацію. Першим директором  став Максим  Ніколаєнко. На його нелегку долю випало будівництво нової школи, оформлення її належним чином, придбання обладнання, формування  педагогічного колективу.

Із шаною та гордістю у школі тзгадують перших випускників 1941 року, які пішли на фронт, разом зі своїм наставником.  З 18 вересня 1941 року в приміщенні школи розташовувався військовий шпиталь.

На фото перший випуск

Розпочинаючи з 1945 року обгорілу, напівзруйновану школу почали відбудовувати.

У 1957 році звели  виробничі майстерні, що  стали центром трудового навчання хлопчиків і дівчаток.

На початку 70-х років школа працює у дві зміни,  з’являється новий корпус, в якому - актовий зал, бібліотека, адміністративні кабінети, класні кімнати.

1991 рік для України – це здобуття Незалежності. Поступово школа стає україномовною. У цей же час у закладі  відбувається багато позитивних змін. Величезна робота проводиться з залучення учнів до гурткової роботи, заслуговує на увагу гурток “Юних інспекторів дорожньому руху”, який бере участь у республіканських змаганнях. Навіть діє мото-гурток, де учні 11-х класів здають на права водія категорії “А” (всього 80 учнів).

У 1999 році за ініціативи заступника директора з виховної роботи Ірини Єрмолаєвої, відкрита кімната історії школи, де зібрано і збережено матеріал про історію школи та її випускників.

Випускники школи № 25 пройшли через пекло Афганської війни. Є серед них і герої Радянського Союзу.

Молоде покоління випускників є прикладом мужності і героїзму. На фасаді школи встановлено меморіальну дошку Олександру Горячевському, який загинув у війні на Сході. А ім’я Олександра Кононюка занесено до книги пошани Полтавської обласної ради.

 Серед відомих випускників також  співачка Ніна Кірсо, заслужений художник України Микола  Підгорний, народний артист України - Віктор Мірошніченко, срібний призер двох олімпіад – Олександр  Бартеньєв. Серед випускників школи № 25 також є Лариса Борисівна Семеняга – директор Будинку культури та Наталія Пархоменко – директор палацу дозвілля “Листопад”.

- Мої найперші враження у три роки - це руїни школи № 25, у 1947 році. У нас на аеродромі рвалися бомби, були сильні звукові хвилі, - згадує випускник школи, заслужений художник України Микола Васильович Підгорний. - Пам'ятаю, що з руїн цієї школи піднімався чорний дим. Це була сажа від ударів, говорив брат. А потім, коли я у 1961 році пішов у 25-ту школу, то ми гралися с друзями у розваленому будиночку, який був поруч з уже відбудованою школою. Я займався у 25-й школі до 5-го класу, потім мене перевели у дев'яту школу. Не ту будівлю, яку ми зараз знаємо, а першу - двоповерхову, яку зараз зруйновано. Там я провчився до дев'ятого класу. Але я хотів стати художником, а щоб ходити ввечері в дорослу студію, в яку вступив, потрібно було вчитися удень. Тому я повернувся назад у 25-ту школу і займався там. Між школами очевидна різниця. У 25-й школі великі класи, інше викладання. І якщо в 9-й я був трієчником, то в 25-й став середнячком. Пам'ятаю, там було футбольне поле, спортивний зал у хорошому вигляді. Пам'ятаю добре класного керівника. Потім я поїхав до Дніпра і там закінчував десятий клас. Коли вже став помітною людиною, мене запрошували в 25-ту школу спілкуватися з учнями. Я їм розповідав про те, як бував за кордоном, яке там життя, про життя художника, показував свої роботи. Дітям було цікаво. Пам'ятаю ще, як ми виїжджали класом на Поле Полтавської битви і садили там дерева. У цьому музеї досить багато моїх творів, у тому числі, і портрет Мазепи. І ось, коли я тепер виїжджаю туди, то дивлюся на ті величезні дерева, які ми в дев'ятому класі садили - вони дуже виросли, і відразу згадую школу. Пам'ятаю, як ходили на екскурсії на заводи, було цікаво. Так би ніколи там не побував. А ось від школи водили, показували. Завдяки 25-й школі, тому, що там розуміли моє бажання стати художником і що більшість предметів мені не потрібні, вчителі пішли на зустріч і допомогли отримати нормальні оцінки. Я не залишився на другий рік і пішов по своїй професії. За це я дуже вдячний школі.

 Начальник управління освіти в Полтавській міській раді  Юрій  Матвієнко також навчався у школі 25:

- Школа № 25 святкує у цьому році свій ювілей – 80 років. За ці роки на долю школи припало дуже багато буремних подій – це і Друга світова війна, і розвал Радянського Союзу, і Перебудова, і перші кроки незалежної України, - зазначає Юрій Матвієнко. – Звичайно, змінювалася і система освіти, і система виховання. Школа не втратила себе за цей час. Пам’ятаю всіх своїх вчителів і дуже їм дякую за той внесок, який вони зробили для мого розвитку. Більшість з них, на превеликий жаль, пішли у небуття. Вдячній, нині покійній, вчительці фізики – Мітасовій Людмилі Олексіївні, яка, здається, найбільше вплинула на моє рішення стати вчителем, обрати саме освітній фах. Школа також славилася своєю роботою із юними інспекторами руху. Школа дуже простора. Також це школа, з якої вийшли відомі випускники – це і народний артист Мірошніченко Віктор Панасович, який започаткував театральний факультет у нашому музичному училищі. Згадую дуже багато всього - концерти, капусники, які проходили у школі. Пам’ятаю посвяту у піонери, ніби то було вчора, роботу вожатого, як ми опікувалися першокласниками, як за часів Незалежності ми здійснювали кожного ранку патруль на перехресті перед школою в формі юних інспекторів руху. Проводили регулювання, допомагали дітворі подолати досить складне перехрестя. В цілому, мої спогади про школу лише хороші. Які ще можуть буди спогади з дитинства? Тільки приємні.

ШКІЛЬНЕ СЬОГОДЕННЯ ТА ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ:

- Дуже багато є славних людей, які закінчили нашу школу, - розповідає директор школи Ринковий Григорій Анатолійович. - Приємно те, що незважаючи на те, що колектив невеликий - всього 40 вчителів, 15 з них чоловіки. Багато працюємо, щоб про нашу школу говорили. Батьки учнів говорять, що наша школа рідна, сімейна. Спеціалізуємося на профільному навчанні 10-11-х класів – українська мова та література. Приймаємо участь у всеукраїнському експерименті стандартизації соціально-психологічної моделі масового впровадження медіаосвіти. Приймаємо участь у проекті “Енергоефективні школи. Нова генерація”. Заслуговує на увагу впровадження в освітній процес здоровозбережувальних технологій. Потрібно віддати належне та пошану колегам – уже багато років ми співпрацюємо з центром соціально-психологічної реабілітації дітей. Кожен день 30-40 дітей, які знаходяться у притулку на Зигіна приходять до нас на навчання. Це діти, яким потрібна допомога. І наша школа уже більше десяти років надає посильну допомогу. Ми і надалі плануємо співпрацювати з центром. Також ми зміцнюємо матеріальну базу. Якщо раніше тільки спонсори надавали допомогу, то зараз повернулися обличчям і міські органи влади. Закуплені нові комп’ютери, замінені усі вікна. Також ми хочемо доремонтувати стадіон штучним покриттям. Тобто хочемо зробити нашу школу ще краще. Наша школа невелика – 598 учнів. У нас єдиний дружній та прекрасний колектив, з яким хочеться працювати та який завжди допоможе.

Раніше ми писали, що у Полтаві тисячі людей разом зі Святим Миколаєм засвітили головну ялинку міста (ФОТО, ВІДЕО)