Медсестри третьої міської лікарні: «Якщо ми всі поїдемо за кордон, хто буде допомагати нашим людям?»

Дуже часто  публікації, присвячені медичним сестрам, рясніють  гучними  гаслами  про важливість цієї професії. Там обов’язково буде сказано про те, що  саме медичні сестри є важливою ланкою у сфері охорони здоров’я, без якої неможливе формування, підтримання, збереження і відновлення здоров’я громадян України. Згадують  також, що  вони найбільше часу проводять с пацієнтами і саме від медсестер  залежить процес одужання.  Наше видання вирішило дізнатися, як працюють полтавські медсестри, і для цього ми вирушили у КП Третя міська лікарня.

Вже кілька років поспіль ВООЗ наголошує на тому, що роль медичних сестер у всьому світі недооцінена, в той час, коли на них покладена  і неабияка відповідальність і неабияке навантаження. Особливо актуально це в Україні. Так, за даними МОЗ в галузі зберігається значний кадровий дисбаланс у співвідношенні між лікарями та сестринським персоналом. Коли у світі на одного лікаря припадає 5-6 медсестер, то в Україні — 2. Сьогодні медсестра в Україні опікується 20-50 пацієнтами, її колега в Європі — 5. В нещодавньому інтерв’ю головний лікар ПОКЛ ім Скліфосовського Григорій Оксак навів невтішні статистичні дані: тільки за минулий рік з України за кордон виїхало 17 тисяч медичних сестер.

В Україні зараз серйозна нестача медсестер у лікарнях, констатує доктор медичних наук Ольга Богомолець. За її словами,  середня зарплата медсестри в Україні - мінімальна. При цьому на різних сайтах пошуку робіт можна побачити вакансії «медсестра» у багатьох країнах світу, де обіцяють платити українським фахівцям від 600 до 3 тисяч доларів.

Тому  медична сестра, яка продовжує  працювати в Україні по – своєму героїня. Особливе фізичне й емоційне навантаження — у медсестер реанімації та інтенсивної терапії, хірургічних відділень.

Медсестра хірургічного відділення КП Третя міська лікарня Олена Мащенко розповідає – медсестрою мріяла бути з дитинства. В професії більше двадцяти років:

« - Медсестрою працюю за покликом серця. І роботу люблю,  і наше відділення. Коли йду на зміну, завжди хвилююся. Що потрібно, аби стати гарною медсестрою? Золоті руки. А ще – вміти співчувати. У хірургії завжди найважчі пацієнти. Це і кров, і рани, і перев’язки. Не кожен це сприйме. Тому тут важко, як ніде. Іноді доводиться пацієнтам не тільки допомагати фізично.  Часто ти ще і психолог – бо треба хворих і  заспокоювати і підбадьорювати. Завжди радію, коли людина йде на поправку. Це – і мій результат також».

Медична сестра Анна Сердюк:

« - З роботою медичної сестри знайома з дитинства – мама була медсестрою, я у неї часто бувала. У десятому класі вперше взяла шприц у руки. Моя робота зразу почалася з хірургічному відділенні. Спочатку зраділа, а потім зрозуміла, яка це відповідальність – тут треба вміти все і знати. Пам’ятаю, коли тільки прийшла, під час моєї зміни була екстрена операція, вона була вночі. Коли бачу, як людина, котра ще кілька днів тому була на операційному столі, одужує – це найголовніше у нашій роботі».

Анна Романенко – операційна сестра травматологічного відділення. Працює рік.

« - Це був мій свідомий вибір. Хоча знала, що тут буде в кілька разів важче. Пам’ятаю першу операцію. Це був абсцес. Я дуже хвилювалася. З часом, коли набираєшся досвіду, вже не страшно. Для операційної медсестри обов’язкові такі якості як швидка реакція, увага. Розуміти хірурга на рівні поглядів, без слів. Це приходить поступово. Якщо ні – то ніколи не працюватимеш у операційній».

Алла Яшан працює медсестрою дев’ять років:

« - Після медучилища спершу потрапила у першу міську лікарню. Мені пощастило на гарних вчителів – темтешні медсестри мені все показали і розказали. Я дуже їм вдячна. Для мене зараз складного вже немає нічого – щоправда, бувають важкі моменти психологічні, коли бачиш хворих людей, іноді ділюся вдома своїми хвилюваннями. Що головне у нашій роботі? Співчувати. Ставитися до людей так, як хочеш, аби ставилися до тебе».

Завідувач хірургічного відділення Олександр Котовий каже, що фахова високопрофесійна медична сестра – це одна зі складових успішного лікування пацієнта. І в то й же час зауважує:  на жаль, в нашій країні професія недооцінена – свідченням тому є рівень зарплат, котрий примушує медсестер виїздити за кордон у пошуках роботи.

« - Ми намагаємося робити все, що б зберегти персонал, але тільки наших зусиль та намагань недостатньо. Проблему треба вирішувати комплексно, на найвищих рівнях» - наголошує Олександр Котовий.

Завідувач травматологічного відділення Микола Кислий розповідає:

« - Основна організаційна робота в операційних – завдання медичної сестри. У нас надійні помічниці - Іващенко Наталія Іванівна – старша медсестра оперблоку та Романенко Анна. Вони слідкують за  процесами оперативних втручань, і без них операції взагалі не можливі. Операційна сестра повинна бути грамотна, від неї залежить стерильність, тобто, результат залежить великою мірою від них. Працюють медсестри відчайдушно. Скільки б не було операцій. Іноді лишаються після завершення робочої зміни коли є потреба. Ми знаємо, яка ситуація із забезпеченням медсестрами по країні. Тому кожну зі своїх сестер намагаємося берегти і заохочувати».

Заступник директора з медичної частини Сергій Заєць :

«- Старі лікарі жартували, що гарна медсестра для лікаря – це як друга дружина. Бо вона несе таку ж відповідальність під час операції, як і ти. Практично, ви цю відповідальність ділите навпіл. Якщо у лікаря відповідальність – технічно виконати втручання, то підготовка до операції, завчасно підготовлений інструментарій на плечах сестри. У нашому закладі – КП Третя міська лікарня як і скрізь, є потреба у медсестрах, але, на щастя, поки що вона не критична. Хоча складнощів це додає. Скажімо, можна робити по дві операції одночасно. То доводиться робити по черзі, так виходимо з ситуації».

Від автора.

У розмові зі мною кожна з медсестер запевнила, що не збирається їхати за кордон. «Хто ж буде лікувати наших людей, якщо всі ми поїдемо?» - таку відповідь почула я від них. Зважаючи на сумні статистичні дані, слова цих жінок вселяють невелику надію. Але будь – яка надія може розбитися об безжальну реальність, яка в Україні набуває все загрозливіших рис. « - Реформи ще не торкнулися вторинної ланки, процес тільки починається» - часто кажуть експерти з медичних питань. Хочеться вірити, коли реформи таки дійдуть до неї, буде кого і як реформувати.

У хірургічному відділенні третьої міської лікарні виконують операції на надсучасному обладнанні, аналог якого є тільки у інституті Шалімова.