У Полтаві відкрилася ювілейна виставка Миколи Підгорного

Експозиція розгорнулася у двох залах. Тут більше сімдесяти картин у різних жанрах та виконаних у різні проміжки часу. Втім, кожне полотно – впізнаваний стиль Заслуженого художника України Миколи Підгорного – його особлива колористика та складна композиція.

« Організувати виставку, тим більше ювілейну, було складно. Звісно, тут не все, що би я хотів презентувати, але погодився з цікавою концепцією, що її запропонувала директор галереї Ольга Курчакова. І тепер бачу, що саме ці роботи, які ви бачите у залах, і мали тут бути. Кожну свою роботу я не виконую « в лоб», я її роблю так, аби вона змусила людину задуматися. Сьогодні на виставці можна побачити дуже багато портретів моїх колег – людей, яких я дуже поважаю, всі вони цікаві і розумні люди, котрих я дуже люблю. Це люди унікальні і мені було цікаво з ними працювати» - розповідає Микола Підгорний.

Та окрім портретів – п’ятнадцять автопортретів.

« Це один з найскладніших жанрів. Адже ніхто не знає тебе самого краще, а ніж ти знаєш сам себе. Але для того, аби портрет вийшов вдалим, ти повинен «оголити» душу. Кожен автопортрет Підгорного –тонка психологічна робота. Але для цього художника немає нічого неможливого» - сказала директор Галереї мистецтв Ольга Курчакова.

« Дуже продумана експозиція, дуже багатогранна і дуже потужна. Можна відстежити увесь великий шлях художника. Вважаю, що цю виставку обов’язково треба відвідати, аби оцінити цей труд, цю постійну роботу над собою. Для нашої Спілки художників Микола Підгорний – це безумовний лідер, завжди дуже працьовитий, і його думки дуже цінують колеги по творчості. Ми на нього багато у чому рівняємося" – каже художниця Анна Величко.

« - У нього завжди цікаві теми, дуже актуальні, іноді болючі для нашого сьогодення. Він все пропускає крізь себе і потім потужно висловлює думки на полотні» - говорить голова правління Полтавської обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко. І це дійсно так: у експозиції роздуми про сучасність, віру , пошуки себе, історична і воєнна тематика.

«- Художник більш індивідуальний ніж будь - хто. Кожен бачить життя по - своєму. Я не роблю кальку з життя. Я намагаюся його переосмислити. Для мене дивно, коли у митця брак ідей. У мене їх завжди стільки, що я не знаю, за що братися в першу чергу. Улюблену роботу я не можу назвати – я люблю їх усі. Зазвичай, напишеш щось цікаве, здається – ось вона, улюблена робота. Але проходить час, і з’являється наступна така ж тобі дорога. Тому я люблю їх усі» - підсумовує Микола Підгорний.