Народний артист України Олексій Богданович про те, чому не любить суржик, мало знімається в українському кіно і не спілкується з російськими колегами

Завтра у Полтаві завершуються гастролі Київського Національного драматичного театру імені Івана Франка. Наш глядач побачить постановку «Річард III» за однойменною п’єсою Шекспіра. У ній задіяний «зірковий склад» колективу – Богдан Бенюк, Остап Ступка, Олексій Богданович. Напередодні спектаклю Олексій дав ексклюзивне інтерв’ю нашому сайту.

- Олексій Богданович вважається взірцем мови і вимови. І ось сьогодні ви перебуваєте у Полтаві – столиці українського суржику. І якщо ще кілька років тому суржик вважали майже маргінальним мовним явищем, нині це окрема субкультура, суржик популяризують і навіть пишуть на ньому літературні твори. Як ви ставитеся до суржику?

- Я сьогодні багато ходив по Полтаві, і мені було дуже прикро, що звучить багато цієї незрозумілої мови. Я не можу назвати це російською мовою. На мою думку, це такий атавізм. Прикро. Якби ще це була чиста російська мова, але ж це не має стосунку до російської мови. І до української теж. Щодо мене, то я ж сам із суржикомовної місцевості, народився і виріс у Сумській області, що межує з Росією. Але в силу того, що почав працювати в україномовному колективі, то я не те що змушений був, а неодмінно мав вивчити українську досконало. Тому за два–три роки я нею оволодів. Я скоро буду на радіо писати один твір українському мовою, і от я читав і дивувався, як можна вживати русизми, такі не характерні для української мови звороти… Раніше існував інститут літературних редакторів, вони ретельно стежили за подібними речами, а тепер цього немає. На жаль. І виходить воно все дуже часто недолуге.

- Ви були одним із прибічників прийняття мовних законів і законів про мовні квоти?

- Це було б дивно: жити в Україні і не мати квот на рідну мову. Це неправильно.

- Ви сьогодні приїхали як театральний актор, а мені би хотілося поговорити про кіно. Ось вже кілька років у ЗМІ багато говорять про розвиток вітчизняного кінопродукту, великі гроші на нього держава виділяє. Чи побачимо ми вас найближчим часом у кінопрем’єрах?

- Нещодавно мені запропонували взяти участь у зйомках однієї стрічки. Я вже знімався за своє життя так багато, що зніматися аби зніматися мені не має сенсу. Я не голодний, заробляю на шматок хліба. Грати аби грати мені не цікаво. Такого матеріалу, який би я хотів втілити, його поки немає. І я не роблю з цього якоїсь трагедії. Я чекаю. Сподіваюся, що скоро з’явиться робота, яка мене зацікавить. Дай Боже, щоб українське кіно розвивалося, але, чесно кажучи, ті фільми, які я дивився останнім часом, на мене не справили враження. Але ж це та кількість, що має перерости в якість. Якщо взяти Голлівуд, там щорічно знімають по чотириста фільмів. Дійсно хороших – близько десятка. Якщо ми зніматимемо хоч би сто фільмів на рік, то ми почнемо презентувати українську культуру на міжнародних фестивалях. Якщо це буде дві-три гідних стрічки – це вже буде велика перемога для України.

- Ваш глядач пам’ятає і ваші перші стрічки «Злочин з багатьма невідомими», «Задля сімейного вогнища» , «Блакитна троянда» і останні – серіальні ролі. Як ви знаходите баланс між елітарним «високим» мистецтвом і маскультом? Адже вас любить і той, і той глядач.

- Тяжко знаходжу. Але мені хочеться думати, що то теж частина мистецтва. Глядач має тягнутися до того, що він бачить на екрані і сцені, а не опускатися. Не можна йти за публікою. Треба, щоб публіка йшла за тобою.

- У вас склався образ актора, який вибирає такий «міцний» класичний репертуар. Як ви ставитеся до молодих режисерів на кшталт Стаса Жиркова, Макса Голенка. Вам було б цікаво взяти участь у їхніх постановках?

- Я розумію, що життя розвивається і йде вперед, і не можна стояти на одному місці. Я не супроти нового. От нещодавно у нас поставив виставу молодий хлопець Іван Уривський. Він поставив «Лимерівну» Панаса Мирного. Це авангардна річ. І це водночас – художній твір. Я втішений, що у нас працювала людина, яка так неординарно і сучасно мислить. Тому відкритий до нового. Але якщо там є якась думка. А не просто форма заради форми, чим зловживають багато режисерів. Я розумію, що таке постдраматичний театр. Це зараз модно, сучасно. Але якщо воно позбавлене сенсу, людини, то для мене це перестає бути цікавим. Якщо актор просто виконує функцію, роль гвинтика, для мене це не цікаво. Я думаю, до театру людина приходить не тільки за якимось видовищем, а ще й за прекрасним. Можливо, вирішити якусь свою внутрішню проблему.

- Зараз проходить багато кінопоказів, фестивалів тощо. Але я не чую про масштабні всеукраїнські театральні фестивалі. Чому так? У нас бракує потужних театральних критиків і діячів на кшталт Олега Вергеліса?

- Ця проблема існує вже протягом останніх кількох десятиріч. Ми з однодумцями стукали у всі двері, куди тільки могли. І всі нам обіцяли. Але справа досі не зрушила з мертвої точки. Нещодавно ми були в Угорщині. Маленька країна, а в них проходить близько шістдесяти театральних фестивалів. Ми сидимо кожен у своєму городі, ну і добре. Певна інертність нашого театрального середовища. Хоча я розумію, що для цього потрібні гроші. Але відсутність грошей не позбавляє нас від того, що ми маємо право виходити на якийсь вищий рівень.

- Країна наша перебуває у стані чергових виборчих перегонів, а оскільки багато ваших колег балотуються до Верховної ради, хочу спитати: чи не цікавить вас політична кар’єра?

- Знаєте, коли я бачу нинішню бездарну політичну ситуацію, я не хочу у цьому брати участь. Просто тому, що я знаю у більшості випадків мотиви, чому люди туди йдуть . І я не хочу множити ряди цих людей. Мені страшно від того, що відбувається у нашій країні. Мені здається, що ми у дуже складному політичному періоді, який невідомо чим завершиться.

- Ви якось розповідали, що ваш тато ще за радянських часів пророчив війну України і Росії. На вашу думку, чи довго ця війна ще триватиме?

- Я не позбавлений оптимізму, я хочу вірити, що цьому прийде кінець Але я і реаліст. Думаю, що ця історія не на рік і не на два. Я ж виріс у прикордонному регіоні, до війни багато знімався у Росії. Пам’ятаю, ще у дев’яностих роках заходжу на «Мосфільм» — і мене поважні жінки, відомі артистки переконують: «Ну погодьтеся, Олексію, що Крим наш». Це дев’яності роки були! Оці імперські амбіції вони завжди були їм притаманні. Це для них, певним чином, привід відволіктися від страшної дійсності. Я багато їздив Росією, знаю, в яких умовах там живуть. Коли їдеш глухими селами, там сум огортає.

- Чи спілкуєтеся ви з російськими колегами?

- Багато з них просто налякані. Вони бояться себе скомпроментувати спілкуванням зі мною. І тому я сам уникаю цього спілкування. Бо вони всі ніби під лупою. У мене брат в Росії. Ми з ним не бачилися більше п’яти років. Йому заборонено в’їзд в Україну, а мені - в Росію. Ми спілкуємося тільки про погоду і про маму. Інші теми не чіпаємо.

- Зараз Україна переживає хвилю міграції. Чи був у вас період, коли хотілося все покинути і виїхати звідси?

- Мені було 28 років, і мене запрошувати вчитися у Лондоні. Але мій патріотизм, який я сам у собі плекав, не дав мені можливості поїхати. Я не можу нікого переконувати. Але добре там , де нас немає. Я багато подорожував у Європі і Америці. Ми все рівно там люди третього сорту. Нащадки будуть мати перспективу. А для мігрантів… Навряд чи. Багато хто їде заради дітей. Але це жертва. Ти жертвуєш собою. І якщо ти здатен до цієї жертви – їдь. Якщо не здатен – намагайся створити Україну в Україні.

- Сьогодні полтавський глядач побачить «Річарда III». Чим особлива ця вистава?

- Одна наша глядачка після прем’єри виходила, здіймаючи руки і приказуючи : «Одинадцять вбивств! Одинадцять вбивств!». Довелося її заспокоювати – мовляв, то ж не ми, то Шекспір так написав. Але ця історія – вічна. Може, не така кривава, як зараз, але проблеми ті самі, і, на жаль, людина не міняється. Я бажаю вашим читачам , передусім, миру. Миру з самим собою. І щоб їх оминали всі катаклізми і потрясіння сучасного життя.

Довідково: Олексій Володимирович Богданович народився в селищі Береза на Сумщині 23 березня 1963 року. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, за спеціальністю “актор драматичного театру і кіно».

З 1984 року – на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Знімався у фільмах «Все перемагає любов» (1986, режисер М. Мащенко); «Останній бункер» (1991, режисер В. Іллєнко); «Злочин з багатьма невідомими» (1993, режисер О. Бійма); «Юденкрайз, або Вічне колесо» (1996, режисер В. Домбровський); «Природа», із серіалу «Острів любові» (1996, режисер О. Бійма); «Прощання з Каїром» (2003, режисер О. Бійма); «Украдене щастя» (2004, режисер А. Дончик); у серіалі «П’ять хвилин до метро» (2006, режисер С. Альошечкін).

У театрі виконує ролі: Петруччо у виставі «Приборкання норовливої» та Едгара у виставі «Король Лір» Вільяма Шекспіра, Ксанф – у виставі «Езоп» Г. Фігейредо, Іван Федорович – у виставі «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського.

Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України.

Раніше ми розповідали Народний артист України Богдан Бенюк: Я думав, що Зеленському вистачить розуму не йти у президенти

Євген Ніщук про мільйон на українське кіно і культурні програми для сходу

вистава мистецтво театр
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
"Коридор затемнень" цього місяця закриє місячне затемнення, яке відбудеться у ніч з 16 на 17 липня о 0:31 за Києвом. Проте вплив цього затемнення почне відчуватися вже з вечора 15 липня. Про це в розповів астролог Влад Росс. "Це астрономічне явище можна буде спостерігати й на території України. Але затемнення буде не повним, а частковим. Традиційно в день затемнення і за два-три дні до нього і після краще не ухвалювати доленосних рішень, не починати важлив...
Політичні новини
Олександр Мамай записав відеозвернення, у якому подякував за багаторічну співпрацю освітянам та медикам, працівникам сфери ЖКГ та соціальних установ. І закликав містян до об'єднання на благо рідної Полтави.
Екологія
16 липня переважатиме волога погода. Помірні дощі з грозами найбільш ймовірні у східній частині України.Проте на решті території сонце все ж чергуватиметься із локальними дощами, хоча й незначними. Температура повітря у вівторок очікується найвищою на Півдні України - +24+28 градусів.Найхолодніше буде на Сході - +18+22 градуси.У більшості областей України передбачається +20+25 градусів.У Києві 16 липня є ймовірність невеликих опадів, але на сонце також вар...
Культура
Щорічно 16 липня бухгалтери України відзначають своє професійне свято, яке з 2018 року носить назву "День бухгалтера і аудитора". Також 16 липня відзначається День прийняття Декларації про суверенітет України. Народний календар: У народі 16 липня вшановуються Мокій і Марк, Стожари, Маків день. Вважалося, що в цей період не варто починати ніяких справ, тому що вони не будуть вдалими. Головна прикмета дня: якщо у повітрі кружляє мошкара, ще тиждень протримає...
Кримінал
Близько 8-ої ранку 15-го липну у Миргороді сталося незвичайне пограбування. Двоє чоловіків – 31-річний та 23-річний – у квартирі багатоповерхівки пограбували 19-річного юнака. У хлопця силою відібрали гітару вартістю близько 1500 гривень. Зловмисники разом із награбованим зникли із місця події. Після отримання повідомлення про скоєння злочину поліцейські зуміли по «гарячим слідам» встановити особи грабіжників та доставити їх до поліції. Про це повідомили у...
Суспільство
У полтавській поліції досі не знають – хто керував «Тойотою», яка 13-го липня неподалік Бречківки врізалася у ВАЗ. Сьогодні слідчі зустрілися із Олексієм Сердюковим, який був одним із двох людей, яке їхали у «Тойоті». Полтавський бізнесмен зараз перебуває на стаціонарному лікуванні. Від показів слідчим чоловік відмовився на підставі статті 63 Конституції України. Про це повідомив речник поліції Полтавщини Юрій Сулаєв у коментарі журналістам «Суспільного»....
Суспільство
У НАК «Нафтогаз України» розрахували нову ціну природного газу для населення. Тепер ця ціна складає 4 905,67 гривень за тисячу кубометрів. При цьому тариф вказується без урахування податку на додану вартість, націнки постачальника та вартість доставки – про це повідомляють на сайці національної акціонерної компанії. Порівняно із червнем вартість газу зменшиться на 648 гривень або на 11,7 відсотка. Про це повідомляють на сайті «Обозреватель». При цьому у «Н...
Суспільство
14-го липня у виданні «Кременчуцька газета» з’явилася інформація про те, що Національний Сорочинський ярмарок може бути визнаним культурною спадщиною українського народу і повернутим у державну власність. Принаймні, таку цитату міністра культури України Євгена Нищука наводять журналісти видання:  «Наше принципове бачення – щоб «Сорочинський ярмарок» як нематеріальна культурна спадщина належав українському народу, українській державі»! На цю заяву одразу ві...
Партнерський матеріал
Олександр Мамай сьогодні відвідав ООО «Завод Укрбудмаш», виробничі потужності якого знаходяться в м. Полтава. Кількість моделей обладнання, що випускається на заводі, перевищує 100 типів. Одним з основних принципів діяльності підприємства є орієнтація на підтримку екологічно чистих технологій та повторне використання відходів нафтопродуктів. Тому серед обладнання переважають установки для очищення і регенерації нафтових олив, виготовлення біодизелю, одержа...