Народний артист України Олексій Богданович про те, чому не любить суржик, мало знімається в українському кіно і не спілкується з російськими колегами

Завтра у Полтаві завершуються гастролі Київського Національного драматичного театру імені Івана Франка. Наш глядач побачить постановку «Річард III» за однойменною п’єсою Шекспіра. У ній задіяний «зірковий склад» колективу – Богдан Бенюк, Остап Ступка, Олексій Богданович. Напередодні спектаклю Олексій дав ексклюзивне інтерв’ю нашому сайту.

- Олексій Богданович вважається взірцем мови і вимови. І ось сьогодні ви перебуваєте у Полтаві – столиці українського суржику. І якщо ще кілька років тому суржик вважали майже маргінальним мовним явищем, нині це окрема субкультура, суржик популяризують і навіть пишуть на ньому літературні твори. Як ви ставитеся до суржику?

- Я сьогодні багато ходив по Полтаві, і мені було дуже прикро, що звучить багато цієї незрозумілої мови. Я не можу назвати це російською мовою. На мою думку, це такий атавізм. Прикро. Якби ще це була чиста російська мова, але ж це не має стосунку до російської мови. І до української теж. Щодо мене, то я ж сам із суржикомовної місцевості, народився і виріс у Сумській області, що межує з Росією. Але в силу того, що почав працювати в україномовному колективі, то я не те що змушений був, а неодмінно мав вивчити українську досконало. Тому за два–три роки я нею оволодів. Я скоро буду на радіо писати один твір українському мовою, і от я читав і дивувався, як можна вживати русизми, такі не характерні для української мови звороти… Раніше існував інститут літературних редакторів, вони ретельно стежили за подібними речами, а тепер цього немає. На жаль. І виходить воно все дуже часто недолуге.

- Ви були одним із прибічників прийняття мовних законів і законів про мовні квоти?

- Це було б дивно: жити в Україні і не мати квот на рідну мову. Це неправильно.

- Ви сьогодні приїхали як театральний актор, а мені би хотілося поговорити про кіно. Ось вже кілька років у ЗМІ багато говорять про розвиток вітчизняного кінопродукту, великі гроші на нього держава виділяє. Чи побачимо ми вас найближчим часом у кінопрем’єрах?

- Нещодавно мені запропонували взяти участь у зйомках однієї стрічки. Я вже знімався за своє життя так багато, що зніматися аби зніматися мені не має сенсу. Я не голодний, заробляю на шматок хліба. Грати аби грати мені не цікаво. Такого матеріалу, який би я хотів втілити, його поки немає. І я не роблю з цього якоїсь трагедії. Я чекаю. Сподіваюся, що скоро з’явиться робота, яка мене зацікавить. Дай Боже, щоб українське кіно розвивалося, але, чесно кажучи, ті фільми, які я дивився останнім часом, на мене не справили враження. Але ж це та кількість, що має перерости в якість. Якщо взяти Голлівуд, там щорічно знімають по чотириста фільмів. Дійсно хороших – близько десятка. Якщо ми зніматимемо хоч би сто фільмів на рік, то ми почнемо презентувати українську культуру на міжнародних фестивалях. Якщо це буде дві-три гідних стрічки – це вже буде велика перемога для України.

- Ваш глядач пам’ятає і ваші перші стрічки «Злочин з багатьма невідомими», «Задля сімейного вогнища» , «Блакитна троянда» і останні – серіальні ролі. Як ви знаходите баланс між елітарним «високим» мистецтвом і маскультом? Адже вас любить і той, і той глядач.

- Тяжко знаходжу. Але мені хочеться думати, що то теж частина мистецтва. Глядач має тягнутися до того, що він бачить на екрані і сцені, а не опускатися. Не можна йти за публікою. Треба, щоб публіка йшла за тобою.

- У вас склався образ актора, який вибирає такий «міцний» класичний репертуар. Як ви ставитеся до молодих режисерів на кшталт Стаса Жиркова, Макса Голенка. Вам було б цікаво взяти участь у їхніх постановках?

- Я розумію, що життя розвивається і йде вперед, і не можна стояти на одному місці. Я не супроти нового. От нещодавно у нас поставив виставу молодий хлопець Іван Уривський. Він поставив «Лимерівну» Панаса Мирного. Це авангардна річ. І це водночас – художній твір. Я втішений, що у нас працювала людина, яка так неординарно і сучасно мислить. Тому відкритий до нового. Але якщо там є якась думка. А не просто форма заради форми, чим зловживають багато режисерів. Я розумію, що таке постдраматичний театр. Це зараз модно, сучасно. Але якщо воно позбавлене сенсу, людини, то для мене це перестає бути цікавим. Якщо актор просто виконує функцію, роль гвинтика, для мене це не цікаво. Я думаю, до театру людина приходить не тільки за якимось видовищем, а ще й за прекрасним. Можливо, вирішити якусь свою внутрішню проблему.

- Зараз проходить багато кінопоказів, фестивалів тощо. Але я не чую про масштабні всеукраїнські театральні фестивалі. Чому так? У нас бракує потужних театральних критиків і діячів на кшталт Олега Вергеліса?

- Ця проблема існує вже протягом останніх кількох десятиріч. Ми з однодумцями стукали у всі двері, куди тільки могли. І всі нам обіцяли. Але справа досі не зрушила з мертвої точки. Нещодавно ми були в Угорщині. Маленька країна, а в них проходить близько шістдесяти театральних фестивалів. Ми сидимо кожен у своєму городі, ну і добре. Певна інертність нашого театрального середовища. Хоча я розумію, що для цього потрібні гроші. Але відсутність грошей не позбавляє нас від того, що ми маємо право виходити на якийсь вищий рівень.

- Країна наша перебуває у стані чергових виборчих перегонів, а оскільки багато ваших колег балотуються до Верховної ради, хочу спитати: чи не цікавить вас політична кар’єра?

- Знаєте, коли я бачу нинішню бездарну політичну ситуацію, я не хочу у цьому брати участь. Просто тому, що я знаю у більшості випадків мотиви, чому люди туди йдуть . І я не хочу множити ряди цих людей. Мені страшно від того, що відбувається у нашій країні. Мені здається, що ми у дуже складному політичному періоді, який невідомо чим завершиться.

- Ви якось розповідали, що ваш тато ще за радянських часів пророчив війну України і Росії. На вашу думку, чи довго ця війна ще триватиме?

- Я не позбавлений оптимізму, я хочу вірити, що цьому прийде кінець Але я і реаліст. Думаю, що ця історія не на рік і не на два. Я ж виріс у прикордонному регіоні, до війни багато знімався у Росії. Пам’ятаю, ще у дев’яностих роках заходжу на «Мосфільм» — і мене поважні жінки, відомі артистки переконують: «Ну погодьтеся, Олексію, що Крим наш». Це дев’яності роки були! Оці імперські амбіції вони завжди були їм притаманні. Це для них, певним чином, привід відволіктися від страшної дійсності. Я багато їздив Росією, знаю, в яких умовах там живуть. Коли їдеш глухими селами, там сум огортає.

- Чи спілкуєтеся ви з російськими колегами?

- Багато з них просто налякані. Вони бояться себе скомпроментувати спілкуванням зі мною. І тому я сам уникаю цього спілкування. Бо вони всі ніби під лупою. У мене брат в Росії. Ми з ним не бачилися більше п’яти років. Йому заборонено в’їзд в Україну, а мені - в Росію. Ми спілкуємося тільки про погоду і про маму. Інші теми не чіпаємо.

- Зараз Україна переживає хвилю міграції. Чи був у вас період, коли хотілося все покинути і виїхати звідси?

- Мені було 28 років, і мене запрошувати вчитися у Лондоні. Але мій патріотизм, який я сам у собі плекав, не дав мені можливості поїхати. Я не можу нікого переконувати. Але добре там , де нас немає. Я багато подорожував у Європі і Америці. Ми все рівно там люди третього сорту. Нащадки будуть мати перспективу. А для мігрантів… Навряд чи. Багато хто їде заради дітей. Але це жертва. Ти жертвуєш собою. І якщо ти здатен до цієї жертви – їдь. Якщо не здатен – намагайся створити Україну в Україні.

- Сьогодні полтавський глядач побачить «Річарда III». Чим особлива ця вистава?

- Одна наша глядачка після прем’єри виходила, здіймаючи руки і приказуючи : «Одинадцять вбивств! Одинадцять вбивств!». Довелося її заспокоювати – мовляв, то ж не ми, то Шекспір так написав. Але ця історія – вічна. Може, не така кривава, як зараз, але проблеми ті самі, і, на жаль, людина не міняється. Я бажаю вашим читачам , передусім, миру. Миру з самим собою. І щоб їх оминали всі катаклізми і потрясіння сучасного життя.

Довідково: Олексій Володимирович Богданович народився в селищі Береза на Сумщині 23 березня 1963 року. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, за спеціальністю “актор драматичного театру і кіно».

З 1984 року – на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Знімався у фільмах «Все перемагає любов» (1986, режисер М. Мащенко); «Останній бункер» (1991, режисер В. Іллєнко); «Злочин з багатьма невідомими» (1993, режисер О. Бійма); «Юденкрайз, або Вічне колесо» (1996, режисер В. Домбровський); «Природа», із серіалу «Острів любові» (1996, режисер О. Бійма); «Прощання з Каїром» (2003, режисер О. Бійма); «Украдене щастя» (2004, режисер А. Дончик); у серіалі «П’ять хвилин до метро» (2006, режисер С. Альошечкін).

У театрі виконує ролі: Петруччо у виставі «Приборкання норовливої» та Едгара у виставі «Король Лір» Вільяма Шекспіра, Ксанф – у виставі «Езоп» Г. Фігейредо, Іван Федорович – у виставі «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського.

Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України.

Раніше ми розповідали Народний артист України Богдан Бенюк: Я думав, що Зеленському вистачить розуму не йти у президенти

Євген Ніщук про мільйон на українське кіно і культурні програми для сходу

вистава мистецтво театр
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
18-го лютого у селі Нижні Млини буде відсутнє водопостачання. Води не буде приблизно із 9:00 до 16:00. Про це повідомляють на офіційному сайті «Полтававодоканалу». Раніше ми розповідали полтавцям, як отримати житлову субсидію.
Суспільство
На сайті Полтавської міської ради минулого тижня з’явилася петиція полтавки Інни Логощук «Будівництво притулку для безхатніх тварин у Полтаві». «У нашому місті вже багато років існує проблема із бродячими тваринами, деякі з них несуть пряму загрозу життю та здоров’ю мешканців Полтави. У 2019-му році бездомні собаки до смерті загризли жінку, випадки нападу на людей складно порахувати. Не всі люди після укусу бездомної тварини звертаються за медичною допомог...
Спорт
У Полтаві провели міжнародний турнір зі змішаних єдиноборств ММА «Кубок Героїв», що присвячений загибелі атовця Антона Грицая. Традиція вшановувати пам'ять на спортивному майданчику триває вже 4 роки поспіль. Цьогоріч свої сили в октагоні випробували понад 70 учасників з Молдови, Республіки Білорусь, Румунії та міст України.  «Кубок героїв» — аматорський турнір, тож рівень спортсменів - різний. Якщо людина займається спортом і хоче себе спробувати на профе...
Культура
У Полтавському  обласному музично – драматичному театрі імені Гоголя  існує добра традиція: напередодні Міжнародного дня театру радувати публіку прем’єрою. Цьогоріч гоголівці приготували особливий сюрприз. Вперше на нашій сцені – рок опера. Дітище Олексія Рибнікова « Юнона і Авось». Історія створення рок – опери «Юнона та Авось» — одна з найбільш відомих радянських рок-опер композитора Олексія Рибникова на вірші поета Андрія Вознесенського. Сюжет заснован...
Політика
У 2020-му році реальні заробітні плати в Україні зростуть на 8-9 відсотків. Про це заявив заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Сергій Ніколайчук. Він зазначив, що зростання із коригуванням на інфляцію збережеться на минулорічному рівні. Про це повідомляють «Факти». -        Минулого року темпи зростання реальної зарплати були на рівні 9,8%, то десь приблизно 8-9% зростання бачимо на цей рік, – цитує видання Нік...
Суспільство
На Полтавщині працівники Гребінківського відділення ГУНП у Полтавській області розшукують зниклу безвісти Олену Супруненко. Відомо, що 17-річна дівчина, мешканка села Олександрівка Гребінківського району, 10-го лютого поїхала до міста Гребінка і досі не вийшла на зв'язок. Прикмети зниклої: зріст 165 сантиметрів, середньої статури, волоси прямі, чорні, до плечей. Була одягнута у зимову куртку середньої довжини зеленого кольору із хутром на капюшоні, синій с...
Новини компаній
Із сухістю повітря щодня стикається кожна людина. Вдома, на роботі, в автомобілі. Дискомфорт при диханні, сухість шкіри - неприємні наслідки пересушеного повітря. Велика кількість побутових приладів вдома, офісної техніки на роботі, випаровування бензину в автомобілі не сприяють поліпшенню якості повітря, що вдихається людиною. Не завжди є можливість придбати дороге кліматичне обладнання і створити «оазис» свіжості і приємних ароматів. Справжньою знахідкою...
Пригоди
Під час патрулювання вулиці Великотирнівської екіпаж патрульної поліції зупинив маршрутку «Рута». Водій автобуса порушував правила дорожнього руху. Під час спілкування із водієм поліцейські помітили у нього ознаки наркотичного сп’яніння. Пізніше лікар-нарколог підтвердив висновок патрульних – чоловік перебував під дією наркотиків. Про це повідомили у патрульній поліції Полтавської області. За порушення щодо водія склали протокол за статтею 130 «Керування в...
Пригоди
Аварія сталася 17-го лютого на перехресті вулиць Гоголя та Воскресінської у місті Миргород. Між собою зіткнулися мікроавтобус Renault та скутер Yamaha. В результаті аварії 80-річний водій скутера отримав тілесні ушкодження. Із травмами чоловіка госпіталізували до Миргородської центральної районної лікарні. Про це повідомляє poltavske.tv. Нагадаємо, раніше на трасі перекинувся автомобіль.