Світлана Пасічна - полтавська художниця, яка вражає світ

Світлана Пасічна – людина знана і шанована у мистецьких колах. Шанована завдяки своєму яскравому таланту , а ще завдяки тому, що вона перебуває у постійному русі і самовдосконалюється. Художня кераміка, живопис, графіка, моделювання та пошиття одягу, дизайн, ландшафтний дизайн, фотографія – у всих цих напрямах мистецтва вона пробує свої сили. Мистецька мова художниці багатобарвна, розмаїта, інколи несподівана за матеріалами і техніками виконання, збагачена національним колоритом. Пані Світлана – учасниця найповажніших фестивалів, конкурсів і форумів, що проходили у різних куточках світу. Там вона була нагороджена найпрестижнішими преміями – Золотою медаллю Президента Італії у 1989 р. та «Гран-прі» у 1991 р на Міжнародному бієнале художньої кераміки у Італії, «Золотою медаллю» у 1994 р. на 14 Міжнародному бієнале художньої кераміки у Франції. Але шлях до цих перемог для неї був тернистим і зовсім не легким. Пробити свій шлях у мистецтві не просто. Втім, одного разу обравши його , вона вперто йшла вперед:

« - Я сама часто думала – чому художники обирають той чи інший фах? Можна ж аквареллю займатися. Це своя така от специфіка. І у мене такі висновки, я не знаю, правильні вони чи ні – але кераміка вона сама обирає. Керамікою можна займатися у двох випадках. Коли ти родився у родині гончара. І кераміка, гончарство тебе обрали по факту твого народження. І другий шлях. Коли ти ідеш, і сам не знаєш, чого ти там. Займаєшся малюнком, живописом і ти ще не думаєш, що будеш займатися саме керамікою. Але кераміка – це такий не простий матеріал, кераміка пов’язана із землею, дуже складний матеріал, не простий. І саме кераміка тебе обирає. І тому я знаю, що коли художник займається керамікою, то він вже обраний цим матеріалом.

Світлана Пасічна переїхала до Полтави, тут вона навчалася у школі – спочатку загальноосвітній, згодом ще й художній, куди її привели батьки, побачивши любов доньки до малювання. « Я малювала постійно, скрізь і всюди» - згадує пані Світлана і додає, що батьки підтримували її і розвивали здібності:

« - Те, що я увесь час малювала, це і в школі бачили, і батьки бачили. Якраз у Полтаві будували порцеляновий завод. І там потрібні були малювальниці. Дізналися, що у Миргороді є керамічний технікум. І таким чином поступила на навчання у керамічний технікум. Я дуже вдячна тому часу і тим людям, які викладали. Вони не тільки дали знання мені у таких сферах специфічних. Але і дали впевненість у своїх силах. Отримала я таку спеціальність гарну. Але зрозуміла, що мистецтво це така річ складна. І що все таки, я ще дуже мало знаю. Мені хотілося більшого. Коли ходиш по музеях, коли бачиш мистецтво інших часів, його досконалість , розумієш, що тобі треба вчитися і розвиватися є куди. У нас була практика у Санкт - Петербузі. Ми ходили по музеях…Ермітаж, і саме тоді я почула вперше про свою майбутню академію. І коли я побачила цю будівлю, яка сама вже є музеєм, я зрозуміла – маю докласти всіх зусиль, аби навчатися тут.

Однак, що б вступити у омріяний ВИШ, Світлані довелося чимало працювати – опановувати нові техніки і стилі, ходити на численні курси і підготовчі лекції. А ще – заробляти на шматок хліба , адже вона була одна у величезному чужому Санкт – Петербурзі, без друзів, рідних та знайомих. До училища вступала тричі. І жодного разу, після чергової невдачі не опускала рук. Навпаки, ще впертіше і затятіше бралася до навчання. « Мене загартували ті роки» - говорить Світлана . І додає : « Можливо, як би мені все давалося легко від самого початку, я б не стала тим, ким є».

Роки навчання у академії – найдорожчі для неї, безцінний досвід, до якого вона постійно повертається у думках. Після закінчення навчання її направили працювати у столицю Молдови – місто Кишинів. Вона дуже довго жила на дві країни, Кишинів став для неї рідним і дорогим, але потім розвалився Радянський Союз, у Молдові починається війна, і Світлана вирішує повернутися до рідної Полтави, де живе і понині. Виїздить хіба що ненадовго – на мистецькі заходи. Коли «залізна завіса» перестала існувати, і українські митці почали представляти свої доробки на міжнародному рівні , вона побувала у найекзотичніших куточках світу . Доленосною стала її поїздка до славетної Арт резиденції « Мак дауелл»в Америці . Це заклад, створений спеціально для митців різного профілю, на величезній території збудовані помешкання, у яких вони працюють протягом кількох місяців, і потім влаштовують своєрідний звіт:

« - Якось у бібліотеці я знайшла літературу про арт резиденції в Америці. Там мови прийому були дуже складні. Треба підготувати було резюме, рекомендації. І вислати, що б на конкурсній основі тебе відібрали. Я вже було і забула про це. І раптом приходить запрошення з резиденції у штаті Нью Гемпшир. Це одна із найстаріших, класична арт резиденція . Я маю туди приїхати, я провела там два місяці. Знаєте, це настільки цінний досвід! Там я займалася аквареллю. Там не було кераміки. Але той досвід. Який я там отримала – він колосальне значення для мене мав. І він безцінний. Там були композитори , письменники, художники. Іноземців у них дуже невеличкий процент. І те. Що я туди попала туди – це везіння таке. Це доля така щаслива!

Пані Світлана приїхала з США з новими враженнями , і водночас, з болем у серці за наших, вітчизняних, колег по цеху, яким держава, на жаль, не може створити таких умов. Своїми міркуваннями вона поділилася під час зустрічі з колегами з Опішні:

" - В Україні був час, коли позакривалися всі заводи, які допомагали творити художникам. І всі про це розмовляли. Я згадала про свій досвід, встала і сказала – що кожна країна дбає про своїх творчих людей. А от у нашій країні немає жодної арт резиденції. Це може бути державна структура. Це може бути допомога спонсорів. У Маккдаввел Каверні все було побудовано на спонсорах. Та територія – колосальна. Аж 450 акрів. На той момент, коли я там була, там було 42 будівлі, отакі будиночки, які побудували спонсори. І ще інші будувалися і будувалися. При чому . самі ж спонсори обирали. Яка буде архітектура, вони вкладали кошти, вони давали назву їй і це була вже меморіальна будівля. І там була записана вся інформація про спонсора, який збудував. У мене. Наприклад, була будівля, що її збудувала родина Александр. Це такі американські мультиміліонери. І от на зборах я тоді сказала, що така країна, як Америка , то там арт резиденцій – до ста. Різного плану. Художники місцеві розповіли, що вони пишуть заявки. І їздять з одної в іншу, і там писати свої роботи. А композитори музичні твори створювати. А в нашій країні такого немає. Як ми можемо конкурурвати з іншим світом? Коли у нас немає умов для того, що б твори створювати. Ми поговорили тоді, і я забула. А коли через півроку я приїхала в Опішню, то Олесь Пошивайло каже: « Я хочу дещо вам показати». Він підвів мене до хатки маленької і сказав, що це ми придбали , це хата гончара , який тут працював колись. І це буде наша перша арт резиденція». Це був для мене у гарному сенсі слова шок. І я зраділа, бо нарешті в Україні є місце, де художники можуть створювати свої роботи. І Лесь Миколайович сказав: « Ви хотіли арт резиденцію? Будь ласка. Приїздіть тепер сюди , і починайте працювати. Створювати свої роботи» І я думаю, це дуже класно що національний музей гончарства у Опішні в авангарді знаходиться, як він знаходиться в авангарді багатьох починань. І в Україні тепер багато хто, спираючись на цей досвід, збирається також створювати арт резиденції. І це така важлива тема! А як би було добре, якби такі от арт резиденції могли б створювати де і художники, і музиканти могли працювати. І Полтава б могла створити. Арт резиденції можуть бути міжнародними ж. От до Опішного ве приїздять художники з інших країн, і просять, що б ми хотіли у вашій арт резиденції попрацювати. Хоча ця арт резиденція знаходиться упроцесі становлення і не може прийняти всіх. Але бажаючих вже дуже багато. А це ж вадливо для країни! Це працює на популяризацію країни! На те, що вона буде відома у світовому соціумі!"

Ось так у 2010 році в гончарській Опішні почала діяти перша в Україні арт резиденція . Заклад дає можливість попрацювати тим майстрам, хто не має своєї майстерні чи прагне хоча б на певний час відійти від суспільної буденності, заглибившись у власний світ ідей. Художникам-керамістам надаються необхідні матеріали, горно та печі. Під час перебування в резиденції Музей-заповідник відчиняє для митців Гончарську книгозбірню, де зібрано унікальну керамологічну й мистецьку літературу, а також фондові колекції, музейні експозиції. Першим мешканцем там і стала Світлана Пасічна. « Працюється там надзвичайно легко. Навіть якщо з якихось причин ти не маєш настрою з ранку, то просто виходиш на територію, і тоді обов*язково отримаєш заряд позитиву» - говорить вона :

« - Якщо у тебе немає настрою, то ти маєш десь піти і погуляти. Оцей настрій у тебе має бути, інакше нічого не вийде. Я це знаю, і тому не торкаюсь матеріалу, поки у мене не буде отакого відчуття гармонії. Я налаштовуюся на оцей гармонійний стан. Це можна порівняти зі станом медитації. Ти знаходишся у медитативному стані і починаєш працювати Вступаєш у діалог з матеріалом. А діалог не предполагає, що б у тебе був поганий настрій. Тільки гарний.

- Для вас мистецтво це що?

- Це вибір життя. Це твій шлях. Шлях по якому ти ідеш, через оцю працю. Вивчення світу, у якому ми живемо. Ми приходимо у цей світ і цей світ нам не знайомий. Саме через мистецтво я пізнаю світ, де я живу, Україну. І через мистецтво я пізнаю інші країни".

Раніше ми розповідали У Полтаві тривають гастролі театру Івана Франка

художники мистецтво краса
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
18-го лютого у селі Нижні Млини буде відсутнє водопостачання. Води не буде приблизно із 9:00 до 16:00. Про це повідомляють на офіційному сайті «Полтававодоканалу». Раніше ми розповідали полтавцям, як отримати житлову субсидію.
Суспільство
На сайті Полтавської міської ради минулого тижня з’явилася петиція полтавки Інни Логощук «Будівництво притулку для безхатніх тварин у Полтаві». «У нашому місті вже багато років існує проблема із бродячими тваринами, деякі з них несуть пряму загрозу життю та здоров’ю мешканців Полтави. У 2019-му році бездомні собаки до смерті загризли жінку, випадки нападу на людей складно порахувати. Не всі люди після укусу бездомної тварини звертаються за медичною допомог...
Спорт
У Полтаві провели міжнародний турнір зі змішаних єдиноборств ММА «Кубок Героїв», що присвячений загибелі атовця Антона Грицая. Традиція вшановувати пам'ять на спортивному майданчику триває вже 4 роки поспіль. Цьогоріч свої сили в октагоні випробували понад 70 учасників з Молдови, Республіки Білорусь, Румунії та міст України.  «Кубок героїв» — аматорський турнір, тож рівень спортсменів - різний. Якщо людина займається спортом і хоче себе спробувати на профе...
Культура
У Полтавському  обласному музично – драматичному театрі імені Гоголя  існує добра традиція: напередодні Міжнародного дня театру радувати публіку прем’єрою. Цьогоріч гоголівці приготували особливий сюрприз. Вперше на нашій сцені – рок опера. Дітище Олексія Рибнікова « Юнона і Авось». Історія створення рок – опери «Юнона та Авось» — одна з найбільш відомих радянських рок-опер композитора Олексія Рибникова на вірші поета Андрія Вознесенського. Сюжет заснован...
Політика
У 2020-му році реальні заробітні плати в Україні зростуть на 8-9 відсотків. Про це заявив заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Сергій Ніколайчук. Він зазначив, що зростання із коригуванням на інфляцію збережеться на минулорічному рівні. Про це повідомляють «Факти». -        Минулого року темпи зростання реальної зарплати були на рівні 9,8%, то десь приблизно 8-9% зростання бачимо на цей рік, – цитує видання Нік...
Суспільство
На Полтавщині працівники Гребінківського відділення ГУНП у Полтавській області розшукують зниклу безвісти Олену Супруненко. Відомо, що 17-річна дівчина, мешканка села Олександрівка Гребінківського району, 10-го лютого поїхала до міста Гребінка і досі не вийшла на зв'язок. Прикмети зниклої: зріст 165 сантиметрів, середньої статури, волоси прямі, чорні, до плечей. Була одягнута у зимову куртку середньої довжини зеленого кольору із хутром на капюшоні, синій с...
Новини компаній
Із сухістю повітря щодня стикається кожна людина. Вдома, на роботі, в автомобілі. Дискомфорт при диханні, сухість шкіри - неприємні наслідки пересушеного повітря. Велика кількість побутових приладів вдома, офісної техніки на роботі, випаровування бензину в автомобілі не сприяють поліпшенню якості повітря, що вдихається людиною. Не завжди є можливість придбати дороге кліматичне обладнання і створити «оазис» свіжості і приємних ароматів. Справжньою знахідкою...
Пригоди
Під час патрулювання вулиці Великотирнівської екіпаж патрульної поліції зупинив маршрутку «Рута». Водій автобуса порушував правила дорожнього руху. Під час спілкування із водієм поліцейські помітили у нього ознаки наркотичного сп’яніння. Пізніше лікар-нарколог підтвердив висновок патрульних – чоловік перебував під дією наркотиків. Про це повідомили у патрульній поліції Полтавської області. За порушення щодо водія склали протокол за статтею 130 «Керування в...
Пригоди
Аварія сталася 17-го лютого на перехресті вулиць Гоголя та Воскресінської у місті Миргород. Між собою зіткнулися мікроавтобус Renault та скутер Yamaha. В результаті аварії 80-річний водій скутера отримав тілесні ушкодження. Із травмами чоловіка госпіталізували до Миргородської центральної районної лікарні. Про це повідомляє poltavske.tv. Нагадаємо, раніше на трасі перекинувся автомобіль.