"Ознака культури!" - за що хореограф Раду Поклітару похвалив Полтаву? (ВІДЕО)

22-го січня на сцені театру імені Гоголя демонструють балет «Лускунчик». Показує його «Київ-модерн балет», засновником якого є відомий хореограф та балетмейстер Раду Поклітару. За годину до вистави ми зустрічаємося із ним на сцені театру і він дає ексклюзивне інтерв’ю для 0532.ua.

-Сцена цього театру асоціюється у Вас із чимось особливим?

-Артист не має права обирати. Можу сказати, якщо говорити про гастролі по Україні: у нас є міста касові та некасові. Полтава є абсолютно касовим містом. Тут люблять наш театр. Сьогоднішня вистава – підтвердження моїх слів. Абсолютний аншлаг у залі! Все продано. Це щастя для артиста – виходити і бачити аншлаг у залі!

-Чи можна цю касовість вважати ознакою культури?

-Для мене – безумовно. Якщо є потреба у театрі, у сучасному театрі, у сучасному танці, то без сумніву – це показник загального рівня культури у місті.

-Який період танець переживає зараз в Україні?

-Якщо порівнювати прожитий мною період, це вже 13 років, то за активністю ми спостерігаємо найбільший сплеск у області сучасного танцю. Якщо у 2006-му році, коли я заснував театр «Київ-модерн балет», ми були монополістами, то зараз є неймовірна кількість хореографів, маленьких компаній, театр сучасного танцю розвивається.

-Професія хореографа – це покликання чи ремесло?

-В першу чергу – це ремесло, а справжні художники – це коли ремесло і талант поєднуються. Але хореограф може бути і ремісником, просто ми потім не говоримо про мистецтво вищих досягнень. В принципі, якщо не буде багатьох ремісників, не з’являється художники-генії.

-В Україні багато тих, хто хотіли б навчатися у Вас. А у кого навчаєтеся Ви?

-Кожна людина навчається вже життя. Я не можу сказати, що є якась одна людина, один автор, один гуру. Я навчаюсь, у тому числі і на власних помилках, які допускаю як хореограф, як режисер. І сподіваюсь, що цей процес не зупиниться ніколи.

-Ви тривалий час були членом журі у талант-шоу. Чи може бути талановитий танцюрист без спеціальної освіти, «талант від Бога»?

-Так. Але це все дуже умовно. Якщо ми говоримо про театр «Київ-модерн балет», то людина має володіти основами класичного танцю. Вона не може прийти із вулиці і почати виступати із артистами театру. Якщо ми говоримо про вільний танець, про «стрітові» якісь стилі, то таке буває, але, знову-таки, це не мистецтво високих досягнень.

-Вам надходять зараз пропозиції про роботу з-за кордону?

-Я вважаю себе дуже приземленою людиною. Вважаю, що всьому свій час. Якщо я зараз живу і працюю в Україні останні 13 років, то це правильно. Якщо будуть якісь зміни, то будуть зміни. Ми не можемо передбачати майбутнє – ми не бабки-Ванги.

-Чим сьогоднішня постановка відмінна від класичного «Лускунчика»?

-Насправді, хоча постановка виглядає дуже свіжою, я написав її дванадцять років тому! Я взяв за основу не казку Олександра Дюма, а першоджерело – твір Гофмана, великого німецького романтика, який набагато гостріше і безжальніше аналізує світ дитинства. І мені це було цікаво. У цьому балеті збережені імена персонажів, але сюжетна колізія змінюється. Незмінною лишилася музика великого Петра Ілліча Чайковського.

Фото, відео та текст - Володимир Паршевлюк.

Смілива постановка, харизматичність та відверте інтерв'ю - Раду Поклітару.