Полтавська ялинка: з середини минулого сторіччя до наших днів

 Полтавська ялинка: з середини минулого сторіччя до наших днів, Алла Широкова

Кожен полтавець  починає відчувати наближення новорічних свят тоді, коли розгортаються ялинкові базарчики, і починають встановлювати ялинку на Театральній площі. Втім, так було не завжди. Власне, тільки у середині минулого сторіччя ялина посіла  почесне місце серед святкових атрибутів.  

 Полтавська ялинка: з середини минулого сторіччя до наших днів, фото-1

Про це розповів журналіст «Полтавського вісника», краєзнавець Віталій Скобельський:

« - З 1917 року, після революції, це свято якось не дуже шанували, попали у опалу і Дід Мороз і Снігуронька, але от вже у повоєнний час, після другої світової війни , ця традиція почала відроджуватися. Принаймні, відомо, що перша ялинка , загальноміська, була влаштована 1 січня 1945 року. Ось що писала тоді «Зоря Полтавщини» :  «Коли на землю спустилися молочні зимові сутінки, у Жовтневому парку спалахнула в пишному вбранні ялинка. Діамантами й самоцвітами засвітилися її іграшки. Витівники організували танці й пісні. Сотні школярів узяли участь у великому гулянні».

Мабуть, саме територія Корпусного парку тоді була найбільш придатна для організації такого свята,  а з 1952 року ялинки почали організовувати вже на театральній площі.  І от там організовувалися ці дійства. Знову ж таки, «Зоря Полтавщини» писала, що саме на театральній площі була влаштована ялинка»

Ялинку 1945 року пам*ятає полтавка Галина Мороховець – на той час школярка. Ті події вона пригадує так:

« - Нам в школі сказали, що буде ялинка у Корпусному парку. Ми щось виготовляли – з картону вирізали, розфарбовували для цієї ялинки. Мама придумала – у мене був м*ячик невеликий, вона сплела до нього сіточку, і каже : «Понеси, це ж можна на ялинку повісити». І ви знаєте, там було багато таких м*ячиків..

Відкриття ялинки  я не пам*ятаю, як саме відкриття було, але ви не уявляєте собі ту радість, яку відчували полтавці, приходячи до цієї ялини.. Символу мирного життя. Символу чогось доброго.. Прекрасного…Того, чого ми були позбавлені усі роки війни.. Там грав музикант , пам*ятаю, з бубном один, з барабаном, з акордеоном, і оцей оркестрик грав там! Як не прийдеш – вони грають! Боже, що там робилося! Танцювали, сміялися. Співали! А іноді приходила дівчинка, від нас менша на клас, вона вчилася у музичній школі..Вона грала на скрипці, не зважаючи на холод. Ми ще казали – чи пальчики не замерзли? А вона грала.. Ми раділи…а дорослі плакали.. дивлячись на неї.. Ви не уявляєте, як  всі прагнули.. Ну хоч шматочка радості..»

 Пригадала  пані Галина  і урочисте «переселення» ялинки на нинішню Театральну площу .  У тогочасному номері «Зорі Полтавщини» про це сказано так:

«- Весело й радісно зустріли Новий рік трудящі Полтави. На майдані на розі вулиць Леніна й Гоголя була влаштована міська новорічна ялинка. До пізньої ночі біля міської ілюмінованої ялинки грав духовий оркестр»!

Пані Галина  пам*ятає і екзотичну та той час ялинкову ілюмінацію, і оркестрантів:

« - Тоді ярмарок був – отуди, ближче до тодішньої площі Леніна, а сюди, до Жовтневої, стояла ялинка. Там вже були прикраси. Були вогники! І постійно грав оркестр! В Полтаві було на той час всього два оркестри! І тріо бандуристів! І отак – грає один оркестр, грає другий , а потім виходять наші дідусі, і сідають, грають на бандурах перед ялинкою! Люди і співали,  і сміялися, і плакали. І пригадували і це було надзвичайне свято! Так, ялинки це справжнє свято було для Полтавців»

Потім , чим більше відбудовували Полтаву, і налагоджувалося післявоєнне життя, свято Ялинки ставало дедалі популярнішим. Віталій Скобельський розповідає:

 Полтавська ялинка: з середини минулого сторіччя до наших днів, фото-2

« -З часом, вже через кілька років почали встановлювати ялинки у різних районах міста. Відомо, що були такі на привокзальній, виставковій площі. Виставкова – це площа біля ОДА. Звісно, тоді цього приміщення ще не було. Потім були ялинки біля кінотеатру Котляревського, ну і, так звані профспілкові ялинки. Голова облпрофради Леонід  Вернигора колись на сторінках «Полтавського вісника» , згадував про те, як будучи школярем, брав участь у 1948 році у першій профспілковій ялинці. Яка проходила у будинку профспілок, який  розташовувався тоді у будинку обласної філармонії.

З початку 50 років вже на повну потужність запрацювали різні заклади культури, там теж на повну потужність проходили масові новорічні заходи. Скажімо, у будинку культури залізничників, БК Промкооперації, театрі Гоголя який діяв у приміщенні нинішньої школи номер три. Потім  почали влаштовувати новорічні заходи і для студентів і школярів уже у навчальних закладах. Тобто, почалася вже епоха, так би мовити, легалізації цього свята на повну силу»

Відтоді новорічна ялинка стала «головним персонажем» новорічних свят, неодмінним атрибутом у кожній оселі.

 Полтавська ялинка: з середини минулого сторіччя до наших днів, фото-3

Разом з цим з*явилася потужна «ялинково – шопінгова» індустрія. Прикраси, предмети декору, гірлянди – з року в  рік асортимент цієї продукції розширюється, стає креативнішим та модерновішим.   Все для того, аби зробити свято казковим і неповторним!

 Раніше ми розповідали Полтава новорічна: фоторепортаж

ялинка полтава історія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі