Маленькі полтавські історії. Ганнина любов

Письменники часто пишуть, що свята приходять непомітно. А от Трійцю видно здалеку. Про її наближення розповідають вітри, напоєні пахощами спочатку бузку, потім акації, і, нарешті, запаморочливими нотками липи. І молоді трави, що кругом двору баби Гані спершу весело зеленіють, потім буйно йдуть у ріст, викидаючи жовтувато-пухнасті суцвіття. І їх би скосити, аби не казали, що заросла бабина хата бур’янами, та Ганечці якось весело і затишно у їхньому оточенні. Скосить вже після свят. Перед Трійцею вона наводить лад у своїй маленькій хатці, ще від тата-мами успадкованої. І хоча там дві маленькі кімнатки всього та кухонька, де не розвернешся, вовтузиться Ганя мало не тиждень. Порядкує неспішно, потихеньку. Тре порох у найдальших кутках, пере фіранки, крохмалить і підсинює серветки рішельє, хоча все це робила на Великдень. Сусідки щороку дивуються оцій Ганиній звичці.

- Федорівно, та нащо воно тобі, ти ж тільки півтора місяці як гініральну вборку наводила перед Паскою?… А ще ж треба буде випрати білу кофтинку, у тій, що до церкви піде, та випрасувати добре зелену хустку. На ці кілька днів вона навіть забуває про корвалол з каптопресом. Відчиняє старенькі вікна з тихим скрипом, впускає до хати пташиний щебет і сонячних зайчиків, що бігають по підлозі наввипередки і сміються разом з нею. Увечері, напередодні Трійці, коли двері і ворота вже у клечанні, і вже коли висить у шафі святковий одяг, баба Ганя ще довго не може стулити очей під прохолодною ковдрою. Перебирає свою сиву косу, журячись, що розгубила за роки колись розкішне волосся, але немає на це ради. А скільки їй дочки казали: «Та зріжте, мамо, та нащо ото воно вам морочитися з нею?». Ні. Не зрізала. І хоча мороки таки, дійсно, не бракує, але і досі носить скручену косу під хусткою. На ранок, тільки-но почне сіріти, сяде у ліжку, перехреститься і почне збиратися. Дорога не близька, аж у Мальці, у церкву, на престольне свято. Спочатку – попутка до Миргорода, а потім – автобус. 

…Ганю кидає у жар, коли автобус вилітає на гірку, і вона, нарешті, бачить храмові куполи-цибулинки з сяючими хрестами. «Діждалася, дожила… Спасибі, Боже!». Багато бачила та церква на своєму віку… Пам’ятає вона свою юність заквітчану, у серпанкові ладану та восковому мареві… Здавна так повелося, що народ у Мальцях був заможний. Все робили на совість. Як працювали, то до знемоги, як співали, то так, щоб аж серце заходилося… Й про душечку свою теж не забували, як вже неділя, то повнісінька церква люду була, ніде горошині впасти… Пам’ятає храм і лихі часи забуття, коли стояв він згорьований, затятий у своєму мовчанні, бо вирвали йому язика – співучого дзвона, і ген під куполом хіба вітер гуляв та ще копіткі голуби крилами тріпали… Та спасибі, що хоч не стерли зовсім храм з лиця землі… І он який знову красивенний… Стоїть чепурний серед зелених Мальців, тягнеться стрімким шпилем ген аж до хмар. Зустрічає своїх теперішніх прихожан. Люди у церкві всі незнайомі Гані, і всі гарно вбрані, і діток багато, і молодих. «Ех, а моїх дівчат у церкву на затягнеш», - промайнула сумна думка. Але тільки на одну мить, бо завмирає Ганине серце, у храмовому церковному багатоголоссі, чекає вона на один-єдиний голос, який вирізнить з тисяч інших, скільки б років не минуло. Голос, який вчувався їй ночами, голос, заради якого вона б подолала не тільки дорогу через Миргород, а, як треба, то пройшла б через країни і моря. 

- Помилуй мя, Боже, по великій милості твоїй, і по множеству щедрот твоїх очисти беззаконніє моє…

Діждалася. Почула. Дійшла, доїхала...

Блискавка, грім, веселий сміх, зграя дівчат і хлопців ховаються від дощу на ганку сільради, а вона, Ганнуся, встигла так намокнути, що, здається, коси стали важкі. Сашко, жартома, викручує їх, накриває її своїм жакетом і потайки цілує у темряві, поки друзі-товаришки сміються, регочуть, голосно про щось розказують. 

- Вірую у єдиного Бога, Отця, Вседержителя, Творця неба і землі…

Той голос все ще сильний, вона колись дивувалася, що говорить він м’яко-ласкаво, зовсім не так, як співає на хорах…

Очі. Сині, ласкаві, і ямочка на лівій щоці. Цілує її пальчики. «Ганічко, я писатиму, щодня писатиму, і ти пиши. І твої вареники з полуницями згадуватиму. Як повернуся з армії, ти мені їх щоб зварила цілісіньку велику миску, добре? Ну, не плач, не плач, бо зараз і я розплачуся, а що за призовник-плакса?»

- Дорогі браття-сестри, з превеликою радістю зустрічаємо ми свято Трійці…

Вона дивитиметься на нього здаля. Після служби високий сивий чоловік повільно йтиме у строкатому гурті родичів. Він спирається на ціпка, біля нього метушиться повновида жінка і сини, бігають онуки – дівчатка і хлопчики, і зовсім дрібні, і майже підлітки. Всі внучата з пшенично-світлими чубами, ясноокі. «Чисто херувими» - думає Ганя. До них підійде батюшка, величний у своїй святковій зеленій ризі і сяючій митрі, всі статечно, по черзі підійдуть під благословення. Ганечка споглядатиме все це здалеку, аж доки не сяде гамірне сімейство у дві машини і не виїде з церковного двору. Тоді вона повернеться до храму, де пахуче-млосно від воску і ладану, замовить сорокаусти та і вирушить додому. Назбирає теплих запашних полуниць і заходиться варити вареники, що з ними піде до сусідки, задушевної подруги і куми Ліди Петровни. Довго гомонітимуть, питимуть чай, їстимуть вареники, аж поки не стане поночі. Розцілуються, та й піде Ганя додому. 

А у Ліди Петровни ні сіло ні впало піднявся тиск. Дочка Оля капає запашні краплі на шматочок цукру і питає:

- Мам, а чого тьоть Ганя у Мальці на Трійцю їздить?

- То стара історія, Олю. Був у неї жених, тамошнього дячка син, Сашко. Любилися вони дуже. Ох як любилися. Співав він у нашому хорі в школі. Ганя його в армію провела, по стонадцять листів писала. А тоді він їй перестав відповідати. Ганька висохла, наче тінь була. Пізніше дізналися ми, що женився Сашко на дочці свого командира. Горювала Ганя, і словами не передаси, що з нею коїлося. Тільки років за п'ять вийшла заміж за хрещеного твого. 

- Так дядя ж Коля її жалів і любив, і ніколи не ругалися вони. 

- Жалів і любив. Да.

- Так, а чого ж вона оце після його смерті унадилася на Трійцю їздить у Мальці?

- Бо там Сашко співає на Храмове свято. Його спеціально привозять із города діти. Ту ж церкву його прадід і дід будували. Так то він не годиться вже, здоров’я слабе, но раз у год ще їздить у Мальці співать. Сашко дуже любив Ганини вареники з полуницями, то вона їх і готує. 

- Хм. Зря тьотя Ганя це робить. Ніякої гордості. З дядьою Колею жила як у Бога за пазухою, чого його туди їздить? Мені кажеться, нужно гордость імєть.

- Багато ти понімаєш, Оля! 

- Та діствітєльно, мама, куди вже мені? Сорок п’ять год живу, нічого не понімаю!Оля миє посуд, перетирає його, час від часу прислухається до тихого подиху матері. А Гані не спиться. Вона перебирає косу, згадує день. «Як добре, що цьогоріч дощу не було, як торік». У дворі тихо падають пелюстки з півонії, все навколо огортає липове марево і шелестять трави навколо двору, які Ганя таки вирішила на завтра скосити, бо скажуть, що заросла бур’янами баба, як не хазяйка наче, а ледащо якесь…

                                       Світлана Фільчак

історія любов церква голос свято
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
276 переглядів в грудні
Я рекомендую
1 людина рекомендує

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Політика
Співробітники Служби безпеки України зафіксували масові спроби використання спецслужбами РФ відкритого інструментарію соціальних мереж Facebook та Twitter з метою подальшого втручання у виборчі процеси в Україні. Оперативники СБ України встановили, що до реалізації цього механізму залучається ТОВ «Агенство Інтернет Досліджень» (ООО «Агентство Интернет Исследований»), яке, за отриманими від партнерів даними та власною інформацією СБУ, причетне до розвідувал...
Суспільство
Цю історію розповіла полтавка Ліана, яка живе на Яківцях і щодня добирається до роботи на маршрутці №33 (Розсошенці — Дендропарк — Яківці). На фоні шантажу перевізників з вимогою збільшити вартість проїзду в Полтаві вдвічі — до 8 гривень — розповідь видається абсолютною «дичиною» і яскраво характеризує усю суть полтавського бізнесу пасажирських перевезень:        «Як добиратися в пікові години на Яківці, найкраще знають яківчани, яких не здивувати вже ніч...
Новини компаній
Шведсько-українська ІТ-школа Beetroot Academy в Україні 4 роки. Тут викладають практикуючі розробники та дизайнери, серед партнерів – регіональні та міжнародні ІТ-компанії, а навчання проходить у дружній атмосфері. Влітку 2018 року Beetroot Academy підписала договір партнерства зі Швецією. Через три роки за підтримки Швеції в Україні буде вже 20 академій. У лютому у Beetroot Academy починається новий семестр. Що таке Beetroot Academy Засновники школи – шве...
Суспільство
15 грудня у Корпусному парку Полтави відбулася акція «Благодійний забіг з Миколаєм». Участь у забігу для дорослих вартувала 100 гривень, для маленьких балгодійників — 50 гривень. Усі зібрані кошти пішли на поліпшення комфорту онкогематологічного відділення Полтавської міської дитячої клінічної лікарні. Збирали на купівлю крісла-мішка, шафи для одягу, набору LEGO та настільного футболу. Відвідало захід близько 150 полтавців. Бігунів пригощали пиріжками і га...
Культура
Уперше за всі роки полтавці на новорічно-різдвяні свята зможуть розважитися і відпочити на справжньому різдвяному ярмарку, створеному за європейським зразком. Сьогодні у центрі Полтави, на вулиці Соборності вже почали монтаж святкового ярмарку на зразок тих, що працюють у європейських містах. Фотот у мережу виклав депутат Полтавської міської ради Вадим Ямщиков: Нагадаємо, нещодавно питання розміщення Різдвяного ярмарку нового зразка розглянули у Полтавські...
Пригоди
Тіло 46-річного рибалки, мешканця Миргороду, дістали сьогодні рятувальники з-під криги річки Псел, поблизу села Грянчиха, Великобагачанського району. Про наміри порибалити поблизу села та про втрату зв’язку з чоловіком до Великобагачанського відділення поліції повідомили родичі загиблого.На місці події слідчо-оперативна група зафіксувала пролом в льодовій поверхні річки, а поблизу - рибальське знаряддя. Рятувальники діставали тіло за допомогою спеціальног...
Пригоди
14 грудня до Лубенської міської клінічної лікарні госпіталізований 28-річний чоловік з діагнозом травматична ампутація кисті правої руки. 28-річний чоловік - мешканець с.Хитці Лубенського району, він працював у сусідньому селі на консервному заводі ТОВ "Жадана". Травму чоловік отримав на робочому місці: рука потрапила у виробничу дробівку. Наразі чоловік знаходиться у стані середньої тяжкості.
Новини компаній
У Національному університеті біоресурсів і природокористування України 13 грудня були підбиті підсумки освітнього конкурсу «Агро 2019». Інтелектуальне змагання, організоване благодійним фондом Бориса Колеснікова, тривало два місяці і проходило в кілька етапів. У першому турі конкурсу 1 700 студентів з 34 навчальних закладів країни пройшли тестування зі спеціальних предметів, а в другому - презентували перед експертним журі бізнес-плани, актуальні і рентабе...
Суспільство
Дуже часто у поліклініках  нам говорять,  що з реформою медицини виклик сімейного лікаря додому до пацієнта  – це архаїзм, який залишився в минулому і відтепер, аби отримати допомогу, пацієнт має тільки самостійно прибути на прийом. Чи так це ?  Питання ми адресували виконуючій обов*язки міністра охорони здоров*я Уляні Супрун під час брифінгу, що відбувся в рамках її візиту до Полтави.   « Ніхто не відміняв можливості для лікарів прибути на виклик додому д...