Легендарна Ада Роговцева розповіла, як стала артисткою у Полтаві (ВІДЕО)

Про особливість Полтави

Полтава для мене особлива, тому що я в п’ятому-шостому класі тут вчилася у десятій школі Лялі Убийвовк. І можна так сказати, що навіть і артисткою я стала через те, що читала уривки із книжки про Лялю Убийвовк. А у залі був тато її. І він мене розцілував, і щось у залі всі так поплакали, і щось я себе відчула значущою дуже.

Про сучасний український театр

Він розвивається. Звичайно. Багато нових цікавих робіт. І режисерів, і акторів. Ну наші актори завжди славилися, тому що їх же завжди забирали. Куди б не поїхали наші актори, вони завжди стають «номер один»

Про українське кіно

Звичайно, я дивлюся наше українське кіно і дуже радію, коли бачу щось талановите. Якщо я можу сказати про українську поезію, прозу, літературу і музику, що вона якось після революції просто вибухнула талантами, іменами і творами прекрасними, то театр завжди відставав. І кіно трішечки-трішечки запізнюється. Особливо, драматургія – це стосується і кіно, і театру. Мені здається, що вся проблема не у акторах, не в режисурі, а у драматургії. І звичайно фінансування має бути серйозним.

Про улюблену роль

Нема. У мене не буває улюбленого – я люблю або не люблю. А улюбленого у мене нема. Улюбленого цього може бути дуже багато. І над тим, над чим я працюю, я це люблю.

Про найціннішу нагороду

Я нагороди взагалі не люблю і про це не думаю. Нагороди я розцінюю як аванс. От мені дають аванс і я його відпрацьовую. Тому що, якщо ти будеш думать, що тебе нагородили і ти цього заслуговуєш – то ти станеш ідіотом.

Про джерело енергії

Бог і любов. І зацікавленість. Це Бог дає зацікавленість життям. Він дав тобі життя і сказав: «Дивись, яке цікаве! І яке коротке!». І кинув Любов. І от якщо у тебе є ця зацікавленість життям і любов до людей, які тебе оточують, тоді енергія, не треба ніде її брать – вона є!

Про мистецтво і життя

Я не розділяю мистецтво і життя зовсім, взагалі. Я трішечки така – не митець і не актриса. Я живу в цьому і роблю те, що мені подобається - і все.

Про цінність секунд

Коли досягаєш до такого віку, як мій, мені 81 рік, я перейшла на дев’ятий десяток свого життя, то цінуєш секунди! Не хвилини, а секунди! І коли ти знову повертаєшся у те місто, яке тобі дороге, твоєму серцю, твоїм спогадам, бажаєш якогось прекрасного майбутнього цьому місту, то це велика-велика радість і щастя! От зараз я у Полтаві – це щастя! Тому що я знову у Полтаві! Я ж могла і не потрапити сюди, а я приїхала! І так із кожним містом в Україні. Я була щойно у Парижі – це надзвичайно цікаво, це прекрасно. Але це – ці-ка-во. А коли до своїх приїжджаєш, це розривається серце від ніжності, від вдячності. Так що я надзвичайно ціную ті миті, коли ти зустрічаєшся із тим, що ти любиш.

Раніше учасник "Євробачення" Melovin розповів нам про нову пісню та перехід на українську.