«Дуже відповідально і почесно – давати людям воду», – ветеран «Полтававодоканалу» з 40-річним стажем Микола Бут

Микола Іванович  Бут та його дружина Ольга Василівна  віддали  підприємству   понад 40 років. Разом  стаж подружжя складає 90 років!  На «Полтававодоканал» Микола Іванович та Ольга Василівна прийшли у 60-х. По їхнім стопам пішли діти та онуки.

Микола Бут прийшов на підприємство слюсарем насосної станції. Працював на другому водозаборі. Його дружина Ольга починала свою кар’єру лаборантом хімбаклабораторії, контролером, а продовжувала трудовий шлях інженером абонентського відділу.

Микола Іванович згадує: в 70-их часто доводилося працювати вночі:

        – Тоді реконструювали перший водозабір, часто доводилося працювати на будівництві. Докучали затоплення, особливо навесні. Доводилося одягати гідрокостюм, «чоботи-заброди», і їхати перевозити насоси на човнах. І доки свердловина не запрацює – ніхто додому не піде.

У 1986-му Микола Бут отримав Орден Трудової Слави 3-го ступеня. Ще через 2 роки йому, як бригадиру комплексної бригади насосної станції, вручили Премію Радянських Профспілок.

У 1995-му він отримав звання заслуженого працівника сфери послуг України за значний внесок у розвиток житлово-комунального господарства.

Запорука успіху у будь-якій роботі – небайдужість до своєї справи, говорить Ольга Бут. Специфіка роботи на «Полтававодоканалі» вимагає повної віддачі та відповідальності:

      – Був випадок: ледь не перейшла на іншу роботу. Вже навіть пішла знайомитися з колективом. Але прийшла додому, і розплакалася, як дитина. Зрозуміла: нікуди з «Водоканалу» не піду. А чоловік взагалі ніколи про іншу роботу й не думав.

Микола Бут розповідає: за десятиліття праці на підприємстві доводилося переживати різні часи. І на роботі, і вдома траплялися різні матеріальні та побутові труднощі:

    – Попри це, теплих спогадів більше. Усі свята проводили з дружиною разом. Виступали в самодіяльності, до кожного свята готували новий репертуар пісень.

Серед «водоканалівців» вже тоді було прийнято відпочивати колективом, ділиться спогадами донька Ольги та Миколи, інженер відділу матеріально-технічного постачання водоканалу, Тетяна Василенко:

    – Родинами їздили на море, зустрічали Новорічні свята. В ті часи колектив розміщувався в невеличкому приміщенні на Спаській, тому всі мріяли про одну велику будівлю.

Династія Бутів на «Полтававодоканалі» продовжується. Їхній онук Сергій прийшов працювати в службу обліку і реалізації.

– Дуже відповідально і почесно – давати людям воду. Пишаємося, що наша родина продовжує чудову «водоканалівську» традицію, – працювати задля блага людей, – підсумовує подружжя Бутів.

Прес-служба «Полтававодоканалу»