Маленькі полтавські історії. Особєнна женщина

Кажуть, що Лялю в селищі незлюбили одразу. Вона доклала до цього чимало зусиль. Розкішною «Бабетою» на граційній голівці, кучериками на скронях, ангельським личком і бездоганним манікюром, звичку до якого не втратить навіть через десятиліття, вириваючи бур'яни на городі. 
Коли дядя Валєра вів її із станції знайомити з батьками, люди не могли відвести погляду: 
- Артістку яку привіз Валєрка!
Вона здавалася якоюсь недоречно-чепурною на наших брудних вулицях, і тим більше було не зрозуміло, що вона робила на БАМі, звідки привіз її дядя Валєра. Уявити Лялю серед шпал, робітничих бараків і мазуту абсолютно не реально. 
Дядь Валєрина мати Марія Федотівна, царство їй небесне, побачивши невістку, кажуть, на три дні замовкла, а потім, плачучи, жалілась сестрі своїй: «Мало йому наших шалав, тепер аж із Тайги привіз». 
Лялі наче і діла до того не було. Пов'язала на голову газову хусточку і кинулася у дворі підмітати, а тоді в хаті все догори дригом перевернула. Три дні трусила порох, чистила каструлі, мила вікна з оцтом, фарбувала ставні синім. І все – з усмішкою, і все з жартами, наче і не помічала непривітності свекрушиної, наче не про неї холодні погляди та скупі слова.
Так і стали жити. 
Вони були дивною парою. Ляля як порцелянова статуетка, виточена, бездоганна. І дядя Валєра – приземистий, коротконогий глецик, з квадратною кучерявою головою, схожий на плюшевого ведмедика. Все було червонів, витирав піт з лоба, ніяково виправдовуючись: «Давлєніє..», і іноді, як зовсім притискало, ліз у кишеню по таблетку. 
Я любила бувати у Лялі. Їхня хата була маленька і низенька, чисто вибілена (шпалери вона не любила, казала, що їй дихається від них важко). На трюмо – батарея парфумів і різних цікавезних жіночих штучок. У шафах – акуратно складена білизна, витає чужий і приємний запах. Лаванда. 
І вже зовсім щастям було бачити, як Ляля збирається кудись і фарбується. Як розчісує каштанові коси, і потім вправно і швидко, так як все вона робить, укладає їх на потилиці у розкішний вузол. Вона не проганяла нас, навпаки, наче раділа мимовільним глядачам. Без них не могла. З першого ж дня співала й танцювала у клубі, і обожнювала ходити в гості. А вже коли весілля, то взагалі свято із свят. 
Вона шила собі нову сукню, довго і прискіпливо фарбувала очі. Разом з дядь Валєрою вони заходили до моїх батьків, і всі гуртом йшли далі.
У весільному шатрі, серед гомону і кольорових стрічок, Ляля раптом ставала якоюсь іншою. Замовкала, наче «вимикалася» на якийсь час. Її тарілка була майже порожня, тільки пила вино маленькими ковточками. Обводила гостей якимось особливим, густим поглядом. А тоді починалися танці, підходив якийсь чоловік (зазвичай, хтось чужий, приїжджий, бо місцевих до неї і близько не підпускали) і Лялині очі хижо блискали зеленим. Кавалер вів Лялю танцювати, потім до вечора вився біля неї. І так було завжди. 
Дядя Валєра танців не любив. Здаля дивився на свою Лялю, тільки іноді діставав таблетку. З весілля він, зазвичай, йшов сам. Бо дружина лишалася прибирати посуд зі столу. Так вона йому казала. 
Але найбільше ми чекали другого весільного дня. Коли почнуться найбільші веселощі, і Ляля прибереться у червону циганську сукню. Лине, лине рясна спідниця, і горить у косах рожева троянда. Ляля - квітка, райська пташка, женщина – поема… Здавалося, вона не торкалася землі своїми маленьким ніжками. Марево, омана, солодкий туман, отруйний плющ. Танцює кожним кучериком, кожною рисочкою, кожним нервом. Полум'я – вихор, жаркий буревій. Нещасні жіночі погляди, пильно-напружені чоловічі. Бо вона була сама пристрасть, жага, безодня.
Я тільки набагато пізніше зрозумію, чому жіноцтво так ненавиділо Лялю. Бо жоден не дивився на власну дружину так, як на неї, прекрасну, гарячу і грішну. 
«Я теж колись буду такою» - пообіцяла моя подружка Танька. 
Ні Танька, ні я тоді ще не знали, що такою не можливо стати, такими народжуються.  І ніколи цьому не навчишся, навіть якщо дуже хочеш. Бо всі ми від пуп'янка або матері або коханки, і немає третього, і не буває «два в одному». Коханки все життя літатимуть метеликом, палатимуть під чоловічими поглядами, згоратимуть дотла і поставатимуть з попелу, а матері міцно стоятимуть на землі обома ногами, спини їх гнутимуться від турбот, очі вицвітатимуть від тривоги за батьків та дітей, а тоді онуків. Третього не дано. Або – або. 
І коханки, і матері можуть бути щасливими, або ні. Адже Бог згори відсипає щедрот своїх і праведним, і не дуже. Іноді здається, що робить він це наосліп. 
…Того разу Ляля разом з кавалером не стали чекати вечора. І досі не знають, хто відвів дядь Валєру у дровник за хату… Він нічого не сказав, тільки звично витер піт з лоба і дістав таблетку. Ляля повернулася додому під ранок.  Дядя Валєра лежав обличчям до стіни, і вона подумала, що спить. Тільки вранці кинулася. А він вже холоднісінький. Інсульт.
… Вона сходить заміж ще двічі . А тоді стане жити із вдівцем, набагато молодшим.
Кажуть, що він її «дуже понімає і жаліє». 
«І сильно любить. Шо ти, така женшчина особенна» - додає з притиском і вбивчою іронією моя сусідка Зоя. А от я впевнена, що так воно і є. Бо хіба ж можна Лялю не любити. 
Нещодавно я зустріла її в електричці. Намагалася порахувати скільки їй років. Десь за сімдесят. Пряма спина, елегантна хусточка на голові. Манікюр. На мить мені навіть здалося, що у неї очі блиснули зеленим, коли напроти сів огрядний дядечко.  Але ні.  То просто Яреськівські ліси промайнули за вікном..

Світлана Фільчак

жінка історія пристрасть любов
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
849 переглядів в листопаді
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Політика
Згідно із законодавством, голови рад мають звітуватися про роботу щонайменше один раз на рік. Які існують регламентовані терміни стосовно звітування очільників громад у радах на Полтавщині, дізнавалась коаліція «Прозорі Ради».   Відповідно до ч. 7 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон), сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громад...
Культура
«У кожному жарті є доля жарту». Та, знаючи Юрка Юрченка, важко спрогнозувати – жарт це, чи перший прощальний тур таки може стати останнім… Тому поспішайте насолодитись гуртом, який сьогодні дійсно є на піку своєї форми! Ласкаво просимо у неймовірний, непередбачуваний та цілковито божевільний світ Музики гурту “Yurcash"!!! 16 листопада. 20:00. Концерт-холл "Villa Крокодила". Про своє дітище Юрченко говорить із властивим йому гумором - це "проект Юрка Юрченк...
Суспільство
На «Ярмарку професій», що пройшов 14-го листопада у Полтавському університеті економіки і торгівлі, студентам і магістрам презентували себе роботодавці із різних галузей, які працюють у Полтаві. Ярмарок професій відбувається у рамках Міжнародного форуму «Дні якості в ПУЕТ», який проходить в університеті 14-15 листопада. Студентам та випускникам університету презентували полтавські компанії – представників банківської сфери, національної поліції, рекламної...
Суспільство
Дату  обрали на честь  одного із винахідників  інсуліну Фредеріка Бантинга, який народився 14 листопада 1891 року. В Україні постійно збільшується кількість пацієнтів, які хворі на цукровий діабет на  5-7%. — Щоденно фіксують  50 випадків захворювання на цукровий діабет. Проблема полягає у тому, що часто хворобу виявляють на пізніх стадіях. Відтак, виникають ускладнення. Наше завдання – вчасно забезпечити такого пацієнтами якісними послугами —  говорить  д...
Суспільство
7 листопада 2018 року на засіданні виконавчого комітету Полтавської міської ради затвердили «Міський план заходів з питань протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів». За кілька днів сотні написів зафарбовували жителі Полтави, задіяні у громадських роботах. Сьогодні справу продовжили представники міської влади та БО «Світло надії». Вони провели спільну акцію, аби привернути увагу містян до проблеми. Заступник міськ...
Новини компаній
Цими днями в кінотеатрах України відбувся показ фільму «DZIDZIO перший раз». Творча команда разом з DZIDZIO спеціально мандрують з міста до міста для того, щоб разом з глядачами насолодитись переглядом романтичної комедії на великому екрані. Усі поціновувачі творчості радо вітали епатажного співака та його команду оплесками. Під час прес-конференції актори пригадували яскраві та найкумедніші історії, пов’язані зі створенням фільму. Також DZIDZIO подякував...
Пригоди
Трагічний випадок стався 13-го листопада у місті Кременчук. На підприємстві ТОВ «Компанія Інтер-Ліс» зазнала травм 47-річна працівниця. Під час виконання трудових обов’язків жінка отримала тупу травму живота, розрив селезінки та больовий шок. Потерпілу госпіталізували до 3-ї міської лікарні Кременчука. Стан здоров’я – тяжкий. Про це повідомляє управління з питань цивільного захисту населення Полтавської ОДА. Раніше на Полтавщині жінка впала із дерева і зла...
Суспільство
У редакцію 0532.ua звернулася пані Вікторія, мешканка будинку по вул. Щепотьєва, 5. Вона розповіла, що вже майже тиждень, з минулої п’ятниці, у її будинку відсутнє постачання газу – мешканці 10 квартир не мають можливості приготувати їжу, а деякі сусіди, у яких опалення автономне, ще й мерзнуть в холодних квартирах:      –  Минулого тижня ми відчули запах газу і зателефонували на 104. Приїхали газовики і підтвердили витік. Вони перекрили газопостачання усь...
Партнерський матеріал
Бачити, як падає осіннє листя, вкриваючи місто золотою ковдрою, збирати його та підкидати високо-високо над своєю головою, відчуваючи на дотик кожен листочок, бродити в тому океані й чути його дзвінкий хруст під ногами – велике щастя. Переважна більшість не надає цьому такого виняткового значення. А значення, дійсно, виняткове. Точно знає, що таке оті «щасливі миттєвості», уміє цінувати навіть найменші радощі малеча, юнаки та дівчата з Асоціації дітей-інва...