Сьогодні – Всеукраїнський день бібліотек

Його започаткували згідно з відповідним указом президента у 1998 році. «…враховуючи великий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність дальшого підвищення їх ролі у житті суспільства та підтримуючи ініціативу бібліотечної громадськості… Згідно зі статисткою, на сьогодні в Україні налічується понад 40 тис бібліотек. Полтавська міська централізована бібліотечна система охоплює 17 бібліотек, крім того у Полтаві обласна універсальна бібліотека ім Котляревського та бібліотека для юнацтва ім Гончара.

Бібліотека – це не тільки книгозбірня, це своєрідний культурний осередок

«Наша бібліотека має поважний вік, їй понад тридцять років. Спочатку ми знаходилися у старенькому пристосованому приміщенні, а віднедавна перебуваємо у новому, комфортному» - розповідає Юлія Коваленко – директор Полтавської бібліотеки- філії номер два . Юлія трудиться тут понад п'ятнадцять років. Перш ніж очолити колектив, працювала рядовим бібліотекарем, знає все бібліотечне життя до найменших дрібниць.

«У нас чотири тисячі триста читачів. Хоча ми бібліотека для дорослих, намагаємося придбавати літературу і для дітей, вони теж наші часті гості, попри доступність інформації в інтернеті. Крім того, у нас давно діє читальна зала з комп*ютерами і доступом до вай фай. Для того, щоб цікавити людей, опановуємо нові і нові методи роботи. Скажімо, віднедавна у нас діє ретро кінозал. Влаштовуємо концерти, міні виставки, презентації, і звісно, зустрічі з письменниками. Що цікавить читачів? Насамперед, видання з психології, історії, мотиваційні. Люблять також читати детективи, пригодницьку літературу. Багато хто думає, що робота у бібліотеці – це суцільний спокій і тиша. Однак, це зовсім не так. Для того, аби лишитися «на плаву», ми повинні постійно рухатися !»

«Іноді ми виконуємо роль психологів, а іноді стаємо виконробами на будівництві»

Саме так складається у бібліотеці – філії номер шість , що нею керує Ірина Усова. Нині заклад перебуває у стадії ремонту, то ж проблем не бракує, Ірина Григорівна постійно контролює процес.

«Ми повинні бути не тільки бібліотекарями , іноді ми ще й психологи. До нас часто приходять не тільки що би взяти книгу , для декого бібліотека – це місце спілкування, можливість вийти з самотності. Менше стало приходити молоді. Пам'ятаю, раніше стояла черга , аби потрапити у читальний зал. Нині можуть бути зайняті кілька столів . Все можна знайти у інтернеті . Це, з одного боку, добре, бо економить час. Для нас, бібліотекарів, це стимул , аби шукати нові методи, щоб зацікавити читачів».

Найбільша складність – витягти людей з віртуального світу у реальний

Олена Колінько – відома , передусім , як автор дитячої книги «Шпалереон». Нещодавноа вона стала працювати в обласній бібліотеці для юнацтва імені О. Гончара. Олена – організатор найрізноманітніших заходів , крім того, вона популяризує літературу в навчальних закладах.

«Я не мріяла бути бібліотекарем. Все життя мріяла про журналістику, вступила на філологічний факультет. Але коли таки спробувала себе в журналістиці, зрозуміла, що це не зовсім моє. Віднедавна працюю у бібліотеці для юнацтва ім Гончара. І , нарешті, відчула, що я на своєму місці. Тим більше, що я активно займаюся тут соціокультурною діяльністю, це мені дуже близьке. Переважно, мої заходи – для дітей . Мені з ними легко знайти спільну мову. Можливо тому, що в глибині душі досі відчуваю себе дитиною. Хочу організувати клуб книголюбів. Але нині дуже важко зібрати людей, витягти їх з віртуального світу у реальний. Вихід один – запрошувати кожного персонально».

Алла Широкова