Полтава-Маріуполь. Екскурсія у місто наречених з прифронтовим присмаком

З початком воєнного протистояння на Сході українці дізналися - що таке прифронтові міста. І одним з таких міст став Маріуполь. Від Полтави його відділяє 500 кілометрів, які нещодавно довелося долати потягом, адже транспортне сполучення з цим віддаленим куточком нашої держави ще до початку війни не було на висоті. Зараз - і поготів. До того ж,схоже, щоУкрзалізниця вирішила не ризикувати на цьому напрямку кращими вагонами, тому подорож стала корисною не лише для мене, а й для тих, хто забув, як виглядала більшість потягів ще 10-15 років тому. Але історія не про транспортні колізії, а про злам стереотипів. Про те, як мало на перший погляд виглядати прифронтове місто, і як воно виглядає насправді.Про схоже і відмінне у цих двох містах. Про те, чого Полтаві варто повчитися у сусідів, і що нам заважає розвиватися та рухатися у правильному напрямку.

День міста у вересні і кардинальна відмінність у підготовці до нього

Полтава і Маріуполь святкують день міста у вересні (у Маріуполі він припадає на 10 вересня). І там до нього готуються пришвидшеними темпами.З самого ранку кипить робота з озеленення парків та скверів міста, хоча маріупольці ставляться до цього з певною долею скепсису. Адже рослини погано приймаються, коли на вулиці температура вдень піднімається до +40. На відміну від Полтави, буйноцвіття амброзії у місцевих парках немає. Чи то клімат цьому сприяє, чи то місто кращі гербіциди застосовує -відомо лише керівництву Маріуполя.

Окрім озелененнямаріупольці до святареставрують кілька культурних пам’яток у міста та відомі будівлі.

Люксові дороги і полтавські «решета»

До недавнього часу важко було повірити, що в Україні можна знайти місто, де тротуари не схожі на стареньке бабусинепокривало з глибокими по коліно ямами. Аж ні, в Маріуполі на більшості тротуарів або йдуть ремонтні роботи, або вони вже відремонтовані. Це ж саме стосується і доріг.

І схоже, що оновлене покриття не зійде, як у Полтаві з першим снігом. Хоча і автомобілів на вулицях у кілька разів менше, ніж у нас. Прилеглість прифронтової зони сприяє тому, що маріупольські водії вже встигли забути, що таке затори у час пік. Також на балансі місцевого комунального господарства є автомобіль, який у спеку миє дороги. Та йіншої комунальної техніки схоже, вистачає. Бо навіть при +40С сміття у баках на вулицях не накопичуєтьсяі не смердить на все місто. В Полтаві клімат помірніший, але сморід у деяких місцях ще той влітку стоїть.

Звідки гроші?

Більшість містян сходяться на думці, що гроші на ремонт доріг місто отримує від двох металургійних заводів, які лежать колишньому регіоналу Ренату Ахметову.

Схоже, що дефіцит кадрів не оминув і їх. Запрошення на роботу можна зустріти чи не на кожному біг-борді в місті. В Полтаві немає заводів-гігантів, алеаграрна сфера і видобуток нафти з газом також не менш прибуткова справа. Але інфраструктуру ми розвиваємо більше на папері, ніж на ділі.

Кожна маршрутка – за графіком!

У Маріуполі навіть діти знають, коли приїде потрібна маршрутка до їхнього мікрорайону. Бо весь громадський транспорт оснащений навігаторами, а містяни через додатки можуть за ним слідкувати. А ще при посадці у транспорт займають чергу. Для Полтави така інновація залишається мрією. А чергу займати в нас не лише не прийнято, а вважається чимось взагалі дурним та непотрібним.

Оглядові майданчики

Жодне місто неможливо уявити без оглядового майданчика. Маріупольский аналог полтавської альтанки – оглядова водонапірна башта. Креативні маріупольці на кожному її ярусі планують відкрити безкоштовний громадський простір для туристів.

А також - показувати там фільми, проводити прес-конференції та дивитися звідти на зірки.

Культура і духовність.

Полтава задніх не пасе. Але у Маріуполі є дуже креативний молодіжний хаб "ТЮ".

У Маріуполі досить цікаві місця для культурного відпочинку молоді, але в Полтаві їх поки-що більше. Тримаємо статус духовної столиці. Головне не здавати позицій.

Екологія. Коментарі не зайві

Навіть до початку війни Маріуполь не був курортним містом, хоча й знаходиться біля Азовського моря. Місцеві заводи не раз запідозрювали у шкідливих викидах у море та масовій загибелі риби (купувати бички у супермаркетах не рекомендую). На початку серпня риба також масово спливала вверх животом.

Кількість чоловічого населення тут значно менша ніж жіночого. Тому серед місцевих популярний жарт, що вибирати наречену потрібно їхати до Маріуполя - тут дівчата рідше відмовляють. На пляжах привертає увагу попередження санстанції про те, що купання заборонене через бактеріологічне забруднення. Але привертає увагу лише туристів. Місцеві говорять, що в них імунітет до будь-якої «зарази». Не бояться підхопити кишкову паличку навіть діти. Але найбільш прискіпливих місцеві посилають купатися подалі від центрального пляжу, на Піщанку.А ще прискіпливіші перестраховуються активованим вугіллям, левоміцетином чи іншими популярними антибіотиками.

Не дивлячись на це, у гарну погоду продавців «медової пахлави», «трубочок со згущонкой» та гарячої кукурудзи вистачає. А от з креветками всіх калібрівдійсно дефіцит. Риби та інших делікатесних морепродуктівмісцеві рибалки майже не ловлять.

Вода – основа життя

В Маріуполі в першу чергу. Тут за нею доводиться стояти довго та запасатися на кілька днів наперед. Полтава однозначно у виграшній позиції.

Громадські вбиральні

Поки полтавська влада вирішує, чи потрібні вони взагалі і за що їх купити, маріупольськавстановила громадські вбиральні. Зокрема у громадських місцях та на пляжах. Проте, з інклюзивністю ситуація пробуксовує як у нас, так і у сусідів. Доступ людей з інвалідністю до громадських установ також не на висоті, як в Маріуполі, так і в Полтаві.

Подорожувала Юлія Самозвон