Боєць-доброволець із Полтави розповів правду про «Правий сектор», іноземних бійців на Донбасі та український наступ під Авдіївкою

За чотири роки війни бійця із Полтави найбільше вразили люди: хлопчик із Пісків, доброволець із Білорусії та шахтар, який воює за свою землю

Полтавець Аркадій Піщанський бере участь у війні на сході України із серпня 2014-го року. Воює у складі «Січі» - добровольчого батальйону (зараз – роти) патрульної служби поліції особливого призначення. Зараз перебуває у Полтаві після чергової ротації. І погодився розповісти журналістам «0532.ua» про те, як змінилася війна за чотири роки.

Про Авдіївку та героїчну 72 бригаду

Війна змінилася за останні роки. Три роки – у 14, 15, 16 – наші позиції під Авдіївкою були на одному місці. І 72 бригада змогла вивести війська вперед – за 5 кілометрів від міста. Після цього місто перестали обстрілювати. До цього місцеві постійно скаржилися на те, що у місто долітають снаряди з «того» боку. 72-ій бригаді вдалося відсунути лінію фронту, але вони багато хлопців втратили «двохсотими». Вони штурмом вибили сепаратистів із лісу, а потім взяли опорні пункти і вийшли на позицію «Алмази». Тепер наші позиції знаходяться прямо перед Ясинуватською трасою. Це фактично дорога на Горлівку. Із цих позицій вже видно Ясинувату. Якби була воля керівництва країни, ми б могли штурмонути Ясинувату.

Там дуже багато хороших хлопців загинули, серед них – легендарний капітан із позивним Орел. Для них неподалік від позицій зробили меморіал.

Про «Правий сектор»

У 15-му році добровольчі батальйони реформували. Багато хто сприйняв це як кінець добровольчих підрозділів. Насправді київські добробати – «Золоті Ворота», «Свята Марія», «Січ», «Київ-1» та «Київ-2» - об’єднали у один полк. Зараз наш підрозділ, «Січ» - це рота у складі полку «Київ».

Несемо службу зараз так само під Авдіївкою. Взаємодіємо із різними підрозділами – 53 бригадою, 72 бригадою, 16 окремим батальйоном. Також – із добровольцями «Правого сектору».

Чесно зізнаюся, раніше думав, що «Правий сектор» - це мародерська банда, якісь алкоголіки та бандити. Але знайомство із ними під Авдіївкою змінило мою думку. У них командир із позивним Да Вінчі – це 22-річний хлопець. Так от, він пройшов Майдан, а коли почалася війна і Донбас захопили проросійські бойовики, він із перших днів штурмував Піски. Це юнак, який змужнів на війні. Я бачив на власні очі, як він – без страху, сидячи на броні, коригував вогонь танку, який стріляв по сепаратистам.

Так от, у «Правому секторі» - «сухий закон» і жорстка дисципліна. За п’янство, за бійку, за крадіжку – виганяють із підрозділу. Можуть, як у козацькі часи, покарати буками. Вони на передку постійно працюють, тренуються, укріплюють позиції.

Про смерть на війні

Найбільше воїнів гине на шахті Бутівка. І найчастіше – від кулі снайпера. Наші спостерігачі навіть бачать, як цей снайпер їздить на «Ланосі» із Ясинуватої, як на роботу. Стріляє, як правило, точно у око. Це у нього такий почерк, показує, що це саме він убив нашого солдата.

Чому гинуть хлопці? Часто тому, що не хочуть працювати. Не хочуть облаштовувати позиції. Часто розслабляються. Пять-шість разів пройшов окопом, пригинаючись, на сьомий раз розігнувся – зловив кулю. Друг Спартак із 25-ки розповідав, як на його очах загинув афганець із позивним Бача. Стріляв із кулемета, а потім постріли затихли, подивилися – він вже мертвий. Куля снайпера потрапила у око.

Про те, за що воює

Про війну зараз намагаюся не розповідати. Говорю тільки із тими, хто справді переймається Україною. Тому що навіть тут, у Полтаві, не всі розуміють – чому йде війна. Я приїхав у відпустку, сідаю у маршрутку, показую посвідчення УБД, а мені водій каже: «Чого ви туда їздите?». Я пояснюю йому – у нас відрубали третину країни, Крим, частину Донбасу. А він дивиться на мене, ніби я якусь новини сказав. Я йому пояснюю – ми можемо змінити 25 президентів, хоч кожен рік міняй, 150 премєрів, хочеш – міняй. Але територія, суверенітет непорушний.

Інший приклад. Заходжу я до заступниці голови Київської районної ради. Вона мене запитує: « Аркадій как вы там?». А я їй зустрічне питання задаю: «Як ви думаєте – чого я туди поїхав? Жив спокійно, будував, у 38 років поїхав добровольцем на війну». Вона каже: «Наверное, идеалы?». Я пояснюю – ні, не ідеали. Просто, якщо ми не захистимо країну, сюди прийдуть росіяни, все розграбують, вигребуть, здадуть на металолом – як було на Донбасі. На це вона каже: «Если русские не зайдут, то американцы зайдут. Лучше уж пусть русские…». Оце і вся розмова.

Про те, що вразило на війні

Коли воюєш чотири роки, то обстріли, вибухи вже не вражають. Вражають люди. Найбільше вражень було у Пісках. Особливо, батько із хлопчиком, які залишалися у Пісках, хоча щодня були обстріли. Я пригадую, коли пройшов обстріл, падали міни і тут до нас приходить хлопчик і запитує: «У вас нет кетчупа?» Дитина просто любила кетчуп і прийшла до нас, хоча там постійно була небезпека.

Я спілкувався з шахтарем із Добропілля, який воює у 92-ій бригаді. Він пішов на війну і з ним перестали здороватися сусіди. Я бачив – із якою злістю людина воює, настільки це йому набридло внутрішньо – те, що відбувається на його землі. Він до цього працював на шахті. Майже 1000 доларів отримував на старі. Він мені казав: «Я при Януковичі заробляв 8000 і зараз заробляю 8000, але я з тобою, а не з ними».Має людина любов до землі, на війні це по-справжньому можна відчути.

Мене вразив доброволець«Правого сектору» із Казахстану із позивним Казах, сварливий дядько із козацькими вусами, з оселедцем. Він був етнічним німцем і приїхав воювати, тому що ненавидів путінський режим. Це була людина сувора, а з іншого боку – приємний чоловік. Загинув він від того самого снайпера.

Здивував білорус із «Правого сектору». Цей білорус був в душі патріотом тієї справи, що роблять українці.Він на найбільш небезпечній позиції вилазив з окопу і кричав:«Сєєєєпар!». І так – через сотню метрів відстані до ворога – безстрашно проводив перемовини.

В цілому здивували іноземці, які воюють за Україну. Це усе – непересічні люди.

Про дружину із Авдіївки

Із майбутньою дружиною, Іриною, познайомилися у Авдіївці. Вона – місцева. Пережила усі важкі для міста часи, коли відрубували опалення, газ, світло. Ховалися у підвалах, дітей вкривали десятьма ковдрами, щоб не змерзли взимку. Її однокласниці, матері трьох дітей, відірвало ногу під час обстрілу.

Коли ми познайомились і я ходив до Ірини на побачення, сепаратисти обстрілювали коксохім. Ми сиділи із Ірою і було чути, як летять снаряди із танків. Пізніше мені наші спостерігачі розповідали, що за один такий вечір могло впасти 105-110 снарядів.

Через два тижні перебування у Авдіївці нас почали виводити із першої лінії оборони. Я поїхав на базу до Курахового. Потім подзвонив Ірині і покликав заміж. Вона погодилася. Незабаром у нас було весілля на березі Курахівського водосховища.

Після цього я перевіз її до Полтави. Коли я ішов на вибори (Аркадій Піщанський – депутат Київської районної ради у місті Полтава – Авт.), вона на каблуках разом зі мною усю Юрівку обійшла. І не жалілася, що заморилася – такий донецький характер. Її батьки, до речі, обидва – медики. Покійний тесть був завідуючим реанімаційним відділенням, а теща і зараз працює старшою медсестрою авдіївської реанімації. Я нею пишаюся, що вона працює у таких умовах, допомагає, у тому числі, і нашим військовим.

Про зміну ставлення до української армії

У 15-му році вибігали люди і кричали нам: «Ви убийцы! Сволочи! Идите отсюда!». Це в Авдііївці. Зараз люди змінили ставлення, бо мають знайомих у Донецьку, розуміють, що там сидить банда. Тренер по боксу розповідав мені, що у Горлівці бандформування керують містом. І люди вже дивляться на українську армію інакше. Ті, що в Донецьку, чекають, коли це все закінчується. І вони не хочуть до Росії.

Про життя після війни

Зараз на війні залишилися ті люди, які щиро вірять у перемогу. Але, звісно, хочеться, щоб вона наступила швидше і можна було відкласти зброю і піти працювати. Поки ще не знаю – чим займатимусь по війні. Можливо, піду у відділ боротьби із економічною злочинністю. Я б ловив хабарників. А там, допрацюю до пенсії у поліції і займуся будівництвом. Це – моя мрія. Я чотири роки нічого не будував, а у цьому році під час відпустки у Полтаві знайомий священик попрохав загородити дитячий майданчик. Я взяв у руки мастерок, камінь і відчув – якось аж тягне! Хоч і є друга освіта, хоч будівництво – це важка робота. Мрію збудувати якийсь будинок гарний із колонами, щоб лишити пам'ять і радувати людей.

Про Майдан, мету та зміну України

Я не розчарувався у Майдані. Те, чого я хотів, над тим далі і працюю. Я не тільки не зрадив, я йду до цієї цілі. Я пройшов Майдан, зараз на війні. Розраховую що війна закінчиться, в країну буде іноземне інвестування, з’явиться набагато більше будівництва. Відкриються нові проекти. Я до цієї мети йду. Країна зміниться повністю, але у владу повинні зайти нові люди. Не обовязково прості – головне, гарно освічені.

АТО війна схід донбас правийсектор авдіївка січ полтава
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі

Суспільство
Із 2020-го року у Полтаві почали мити контейнери, встановлені на вулицях для збору сміття. Всього зараз у місті їх 1998 штук. Як тільки минули холоди, спеціальний автомобіль, який самі працівники КАТП-1628 жартома називають «посудомийкою», виїхав на маршрути.  Спеціальний автомобіль проводить промивку просто на місці. Спочатку працівники КАТП звільняють контейнери від сміття та зачищають їх механічно. Потім оператор проводить помивку «керхером». Далі конте...
Культура
23 вересня до Дня міста Полтави відбудеться онлайн фотовиставка «Пам’ятай минуле міста Полтави та цінуй свободу». Організатор – Департамент економіки і інвестицій та Департамент культури, молоді та спорту Полтавської міської ради. - Наше місто найгарніше! Пишаємося нашим містом! – зазначають організатори. Вимоги до участі у фотовиставці наступні: - цифрова фотографія сучасного або старого міста Полтави; - цікавий допис до фотографії; - ПІБ автора; - контак...
Суспільство
Із 1 жовтня 2019 у Полтаві запрацював «Екобус». Це мікроавтобус, який за спеціально складеним графіком відвідує різні мікрорайони міста та збирає небезпечні відходи - люмінісцентні лампи, термометри та батарейки. Термометри та лампи здають на утилізацію на ДП «Боднарівка» у Львові. А от полтавські батарейки вирушають на утилізацію за кордон – до Румунії, на завод «GreenWEEE». Графік збору є на сайті КАТП, на сторінці підприємця у мережі «Фейсбук», на спеці...
Суспільство
Акція під назвою «Вода захисникам» від КП ПОР «ПОЛТАВАВОДОКАНАЛ» триває вже третій рік. Цього разу водоканалівці на прохання волонтерів відправили чергову партію полтавської води парамедикам добровольчих військ у зону проведення Операції Об'єднаних Сил. Пункт призначення – Новогродівка, що на Донеччині. Вода, яку передає на Схід «ПОЛТАВАВОДОКАНАЛ», набрана безпосередньо зі свердловини і зафасована на підприємстві.   «Дякуємо захисникам за відвагу та мужніс...
Суспільство
Натуральне морозиво – це реально У 2017 році двоє партнерів – Богдан Мотляк та Олег Кольцов – заснували компанію «Віталфуд», яка почала займатися виробництвом натурального морозива. Із самого початку підприємці вирішили відділити себе від масового сегменту і зробити наголос передусім на якості та натуральності продукції. Дослідили чимало літератури на дану тематику, занурилися у історію виробництва морозива, поцікавилися досвідом інших. І зрештою у Полтаві...
Кримінал
Поліція Полтавської області затримала 35 річного  чоловіка, котрого підозрюють у вчиненні розбійних нападів. У першому епізоді він напав на автомийку у Розсошенцях, у другому – на квітковий магазин у Полтаві. За ці злочини йому загрожує позбавлення волі на строк до  дванадцяти років. 12-го вересня, близько 4-ї години, надійшла інформація, що до квіткового магазину зайшов невідомий чоловік, який, погрожуючи предметом, схожим на пістолет, зв’язав 40-річну пр...
Кримінал
12 вересня до поліції Кременчука близько 19.30, надійшла інформація від медиків про смерть 49-річного чоловіка, якого каретою швидкої допомоги госпіталізували з вулиці Родимцева. За фактом смерті поліція Кременчука відкрила кримінальне провадження та проведено низку оперативно-розшукових та слідчих дій. Іван Жук, начальник Кременчуцького відділу поліції, повідомив:  «За висновками судово-медичної експертизи нам стало відомо, що смерть  чоловіка настала вна...
Суспільство
Учора, 17 вересня, у приміщенні виконавчого комітету Полтавської міської ради відбулося засідання робочої групи з реалізації програми «Міста, вільні від домашнього насильства», яке провела заступниця міського голови з питань діяльності виконавчих органів Тетяна Юрченко. Серед учасників, що входять до складу робочої групи, були присутні – заступник міського голови Сергій Рекотов, директорка Департаменту економіки і інвестицій Віта Клименко, директорка Депар...
Культура
З нагоди Дня міста завтра  на центральних вулицях Полтави відбудеться велопробіг «Осінній велодень 2020». « Велодень"  організовують  велосипедисти Полтави. При цьому організатор наголошують: захід   не несе політичного або комерційного забарвлення. Мета акції: самоорганізація велосипедистів та популяризація здорового та активного способу життя, велосипеда як екологічної альтернативи міському автомобілю, створення цивілізованих умов для велосипедистів. "...