Репортаж з-за колючого дроту – журналіст потрапив до в’язниці у центрі Полтави (ФОТО, ВІДЕО)

Кореспондент нашого видання на власні очі побачив – у яких умовах живуть, працюють та відпочивають засуджені

Ми зробили для вас авторський фоторепортаж. А також зняли відео про умови життя за ґратами. (Щоб його переглянути - просто прокрутіть сторінку донизу).

Цього тижня журналіст 0532.ua потрапив за паркан Полтавської установи виконання покарань №23. Опинитися за ґратами виявилося справою нескладною, а керівник закладу, Олексій Домашов, охоче погодився виступити гідом по території закритої установи.

Щоб потрапити на територію, доводиться пройти рамки металодетектора, кілька рівнів ґрат та металевих парканів. По периметру території – колючий дріт.

Ні, струм через нього ми не пускаємо – це ж не концтабір, - пояснює Олексій Домашов, - натомість до дроту підключена система сигналізації. 

Разом із начальником та його замом ми прямуємо до приміщення, у якому рідні передають посилки мешканцям ізолятору. Побачивши Олексія Домашова, одна із відвідувачів прохає погодити дозвіл на зустріч.

Доки вони спілкуються, ми говоримо із замом про те, що фактично УВП№23 – це в’язниця із функціями слідчого ізолятора. Ми чекаємо на начальника і т.в.о. заступника із соціально-виховної та психологічної роботи, В’ячеслав Ткаченко розповідає, що у камерах ізолятора перебувають близько 600 чоловік. Більшість із них чекають на завершення слідства або вирок у своїй справі. Частина – чекає відправки на етап. Деякі в’язні потрапляють сюди «транзитом», коли їдуть через Полтави із однієї установи виконання покарань до іншої.

А це – вже приміщення для одержання посилок. Посилку відкривають при засудженому. Ретельно обшукують, проводять у журналі запис усього, що прислали з волі. Набори, як правило, стандартні – цукерки,  чай, ковбаса, цигарки. Періодично у таких посилках знаходять наркотики – це може бути конопля, амфетамін чи ще щось важче. Ховають їх у різних місцях – у черевиках, пакетах із цукром, яблуках. У випадках виявлення наркотиків,  «знахідку» документують поліцейські, проти відправника наркотиків порушують кримінальну справу.  

На сьогодні в УВП відбувають покарання 16 в’язнів, які отримали свої вироки, але не поїхали на «зону» - адміністрація залишила їх для виконання певних робіт. Це – кухарі, роздавальники, оператори, пекарі, сантехніки, столяри, зварювальники тощо. Серед цих людей немає кримінальних рецидивістів, більшість із них отримали свій термін вперше.

-Такі до нас, як правило, вже не повертаються після відбування терміну, - говорить В’ячеслав Ткаченко.

За свою роботу ці в’язні отримують мінімальну заробітну платню, яку кожному перераховують на банківську картку. Гроші потім можуть зняти через термінал і замовити необхідні товари у в’язничному магазині.

Нарешті, разом із начальником ми прямуємо далі. Журналісту демонструють приміщення, де відбуваються короткотривалі побачення. Тут «мешканці» УВП раз на місяць можуть зустрічатися із своїми рідними. Розмова може тривати 4 години.

Передбачені і довготривалі побачення засуджених із рідними. Раз на три місяці ув’язнений може зустрітися із рідною людиною і провести із нею три дні у спеціальному приміщенні для таких побачень. Умови там – кращі за житло середньостатистичного українця. Невеличка кухня, три кімнати із пристойним ремонтом, чистенький санвузол: окремо - туалет, окремо - душова кабінка. Тут засуджений та його рідна людина три дні можуть прожити в умовах, які нічим не нагадують про перебування у місці позбавлення волі.

Зі слідчого ізолятора підслідних часто возять до судів – для участі у справах. Або не возять – адже зараз, коли в Україні з’являються елементи електронного суду, можна взяти участь у засіданні, не виходячи за межі УВП. У спеціальному приміщенні встановлені монітор та камера із мікрофоном – з їх допомогою підозрюваний може брати участь у судовому засіданні дистанційно.

На території є баня та харчоблок. Неподалік харчоблоку зводять піч для випікання хліба. Її будують на випадок зникнення електроенергії. Адже для в’язнів у власній пекарні щодня випікають близько 350 кілограмів білого хліба. Також у день наших відвідин на кухні повним ходом консервують огірки – готують запаси на зиму.

Засуджені, які відбувають покарання в УВП№23 (згадані вже 16 чоловік), живуть не у камерах, а у блоках із пристойними охайними кімнатами, просторою їдальнею, чистеньким сучасним санвузлом та кімнатою для відпочинку.

У кімнаті для відпочинку засуджених – великий плазмовий телевізор, стіл для тенісу, дошка для гри у шахи. На стінах – портрети гетьманів та інших видатних українців.

Біля кімнати відпочинку є місце для молитви, спілкування із Богом. Одну зі стін приміщення прикрашає іконостас. Років сім тому його зробив із дерева один із ув’язнених. Також на території минулого року почали будівництво каплиці.

Є окрема кімнатка для користування Інтернетом. Заборонені для відвідування – соцмережі, порносайти та сайти, що пропагують жорстокість та насилля. Натомість можна шукати юридичну інформацію, дізнаватися новини та навчатися.

На території УВП зараз роблять ремонт у блокові для довічно ув’язнених. Цей блок збудований іще за часів Катерини ІІ. Зараз маленькі тісні камери повністю перебудовують – роблять ширшими, збільшують вікна, встановлюють сучасне опалення та сантехніку, проводять внутрішній ремонт стін та підлоги.

Зараз на території установи перебувають 16 довічно ув’язнених. Найстаршому з них – 58 років. Наймолодшому було 19 років, але його нещодавно перевели до іншого закладу. Навіть довічники мають можливість навчатися. Так, нещодавно 22-річний в’язень закінчив за ґратами школу і здобув повну середню освіту.

Загалом побачене на території УВП№23 вражає – з позитивного боку. Не так все страшно, як уявляє більша частина суспільства. Звісно, цілком може бути, що адміністрація закладу не показала журналісту якихось місць, які б не бажано було знімати та фотографувати.

Однак, попри загалом позитивне враження, журналіст 0532.ua відчув справжнє полегшення, коли залишив за спиною металеві двері із товстелезними ґратами та кремезного охоронця, який закрив їх ключем. Все-таки, які б блага не створювали за парканом із колючим дротом, там не буде головної складової, яку так дорого цінують,  втративши, мешканці установи. Це – воля.